Чому Україні потрібен національний HR-менеджер?

Ніхто в Україні не зможе близько до реальності сказати, скільки сантехніків, водіїв, електриків, слюсарів чи медсестер зараз потребує якесь конкретне місто чи країна в цілому. Навіть у довоєнні часи ніхто не міг відповісти на ці питання, а тим більше зробити реальний прогноз на 5 чи 10 років. Без реальних даних про людські ресурси, їх вік, місце проживання та кваліфікацію неможливо спрогнозувати найближче майбутнє — саме тому це питання важливе. Україні потрібен національний HR-менеджер. І ось що він повинен робити.

Робота в Україні: які міста є лідерами за вакансіями та що пропонують

У Великій Британії до 2032 року потрібно буде 70 тисяч сантехніків, у Німеччині сьогодні не вистачає 17 тисяч електриків та електротехніків, а в США — 60 тисяч водіїв вантажівок. Але ніхто не зможе сказати (принаймні публічно) про масштаби нестачі фахівців конкретної кваліфікації в Україні. Тому виглядають несерйозно заяви про те, скільки іноземців потрібно залучити в Україну, а державне замовлення на підготовку фахівців часто видається необґрунтованим і відірваним від реальної потреби.

Завдання №1 для національного HR-менеджера — складання і ведення балансу трудового потенціалу

Показовим може бути період відбудови післявоєнної Західної Німеччини. Відразу після капітуляції додому повернулись понад 5 з 11 мільйонів німецьких військових, які перебували у полоні в таборах Франції, Бельгії, Нідерландів, США, Великої Британії та СРСР. Повернення військовополонених в основному завершилося у 1948 році. До того часу уряд Західної Німеччини максимально задіяв наявний людський ресурс.

Але для збереження темпу економічного зростання не вистачало людей. Тому Німеччина погодилась на пропозицію Італії залучати сезонних працівників — першу для Німеччини таку міжурядову угоду було підписано у 1955 році. Перший пункт угоди передбачав, що уряд Західної Німеччини має дати «заявку» на пошук визначеної кількості працівників за певними спеціальностями. Тобто був складений баланс трудових ресурсів: визначено, скільки працівників, якого фаху є, скількох потрібно залучити.

Мінекономіки надало роботодавцям 100 мільйонів на облаштування 1500 рочих місць для людей з інвалідністю

Навіть сьогодні стандартні німецькі підходи до ведення статистики видаються нам неймовірними. Німецькі урядові структури мають дані про 1,3 мільйона українських мігрантів, з яких 768 тисяч — люди працездатного віку. 100 тисяч українців пройшли інтеграційний курс, 65 тисяч навчаються.

Нестача даних про трудовий потенціал часто робить неможливим ухвалення обґрунтованих рішень. Наприклад, ми не можемо оцінити чисельність основних «резервних» груп для інклюзивного ринку праці: українців у Європі, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю та працездатних пенсіонерів. Відповідно, ми не можемо зрозуміти, а чи потрібно залучати іноземних працівників і з якою кваліфікацією.

Наприклад, дані про українців в Європі ми отримуємо від урядів Німеччини, Польщі, Чехії та Великої Британії — вони скрупульозно ведуть статистику щодо кількості, віку, статі вимушених українських мігрантів. Сьогодні ніхто не зможе надати розгорнуту інформацію про ВПО. Після останніх скандалів взагалі важко сказати, скільки в Україні живе «справжніх» людей з інвалідністю. Станом на кінець 2022 року їх було 2,5 мільйона. У середині 2023 року називали цифру 2,7 мільйона, а наприкінці 2023 року заявили, що за час «великої» війни в Україні кількість людей з інвалідністю зросла на 300 тисяч, до 3 мільйонів.

Значна наявна частина масиву інформації про трудові ресурси — це криве дзеркало. Тому завданням №1 для національного HR — складання і постійне оновлення детального балансу трудового потенціалу України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мобілізація змінила ринок праці. Роботодавці тепер зацікавлені в чоловіках, старших за 60 років — Лібанова

Завдання №2 — прогнозування потреби у професійних кадрах

На жаль, жодна людина в Україні не може сказати, скільки реально потрібно водіїв вантажівок, електриків чи сантехніків. Все, що ми маємо, — це певна кількість оголошень про вакансії на сайтах рекрутингових агентств та Державного центру зайнятості. Цієї інформації не достатньо для ухвалення обгрунтованих рішень щодо перепрофілювання безробітних чи підготовки випускників шкіл, перенавчання дорослого населення чи залучення іноземців.

Якщо говорити про якісь прогнози, то єдиним їх джерелом є Міністерство економіки, яке складає середньостроковий прогноз потреб у фахівцях та робітничих кадрах. Оприлюднений вже після повномасштабного вторгнення, наприкінці 2023 року прогноз викликав багато зауважень, оскільки містив пропозиції прямо протилежні реальності. Наприклад, за прогнозом уряду, більш як 10% потрібних фахівців та виробничих кадрів — це керівники та менеджери підприємств і організацій, а прогнозована частка необхідних кваліфікованих сільськогосподарських працівників — 0,27%, на рівні статистичної похибки.

У Києві назвали 10 вакансій з найбільшими зарплатами

Держава обманює сама себе і суспільство, використовуючи для прогнозування потреб ринку праці у 2024–2027 роках неактуальну методику 2013 року, оскільки вона не враховує наслідки пандемії, викликаний повномасштабним вторгненням дефіцит кадрів та масштаби післявоєнної відбудови.

На базі цього прогнозу Мінекономіки складає план з підготовки фахівців. У червні 2024 року Мінекономіки ухвалило план держзамовлення за конкретними спеціальностями на 2024/2025 навчальний рік, і є багато питань щодо адекватності даних. Зокрема, план передбачає прийом на навчання за державні кошти 220 медсестер. З аналітичної системи Конфедерації роботодавців України відомо, що крім держзамовлення ще 1018 підлітків здобувають професію за кошти батьків. Всього цього року почали здобувати фах медсестри/медбрата 1244 студенти. При цьому офіційна статистика за 2024 рік стверджує, що Україні вже зараз потрібно у 80 разів більше медбратів та медсестер — 100 тисяч.

Схожа ситуація й в інших сферах. Тому завдання №2 для національного HR-менеджера — розробити адекватні інструменти для прогнозу стану ринку праці. Потрібна така система, як в Німеччині чи Великій Британії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Важливе питання: чи може опікун офіційно працевлаштуватися

Завдання №3 — оперативне забезпечення кадрами потреб критичної інфраструктури

Кожен керівник міста чи територіальної громади повинен знати кількість фахівців, які потрібні сьогодні для забезпечення функціонування критичної інфраструктури. І не тільки кількість, а й їхню кваліфікацію, вік виходу на пенсію, можливості найближчих закладів професійної освіти навчати таких працівників і підвищувати їхню кваліфікацію. Відповідні методики є — тут головне розпочати цю роботу вже зараз, тому що підготовка фахівців — це робота не одного дня чи місяця. Тому складання такого критично важливого балансу трудового потенціалу може стати основою для завдань № 1 та 2.

Хто має бути цим національним HR-менеджером? У США питаннями ринку праці опікується Федеральне бюро статистики праці та Департамент праці, у Німеччині — Інститут дослідження ринку праці та професій. В Україні існують кілька установ, які виконують сервісні функції (дотримання умов праці, виконання квот з працевлаштування, працевлаштування безробітних, зайнятість), але жодної, яка б ефективно формувала загальну і зведену політику з доказовим ефектом. На жаль, з таким ставленням до знання трудового ресурсу вірогідність здійснення швидкої й якісної відбудови стає все меншою.

Потрібно бігти щосили, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше — це формула досягнення цілей від Льюїса Керрола. І вона актуальна для України.