Таких історій дуже багато. Дітей калічать міни, замасковані під іграшки. Фермери гинуть на непозначеному мінному полі, збираючи врожай через багато років після закінчення війни. Такі епізоди призвели до того, що в 1997 році була укладена Оттавська угода, яка забороняє використовувати некеровані протипіхотні міни.
Станом на сьогодні 164 країни включно з Україною і більшістю країн НАТО приєдналися до угоди, яка стала результатом зусиль Міжнародного руху за заборону протипіхотних мін. Засновниця руху Джоді Вільямс отримала Нобелівську премію миру. Обмеження, запроваджені документом, продиктовані добрими намірами. Але вони ігнорують законну військову потребу в протипіхотних мінах, які здатні допомогти Україні стримати майбутні російські вторгнення. Про це на сторінках Atlantic Council пише полковник Корпусу морської піхоти США Джон Барранко.
Він вказує на приклад Південної Кореї, яка не підписала Оттавську угоду. Протипіхотні міни стали одним з важливих компонентів корейської оборони. Впродовж 70 років країна захищається від чергового вторгнення КНДР за допомогою мінних полів, які перетинають півострів. Це допомогло закріпити незалежність Південної Кореї й збудувати багатопартійну демократію, а також потужну економіку.
Як і у випадку будь-якої зброї, неправильне використання мін може нашкодити цивільним. Але на відміну від різного роду наступальних систем, які ніхто не забороняє, за умови правильного використання протипіхотні міни - це оборонне озброєння. Позначені, обнесені парканом мінні поля під пильним наглядом загрожують лише загарбнику. Це посивний інструмент, який не можна використати для тиску на сусідню країну (чого не скажеш про винищувачі, танки і артилерію дальньої дії).
Саме тому Україна повинна негайно вийти з Оттавської угоди. Це дозволить їй почати відповідально використовувати протипіхотні міни в рамках інтегрованої оборони своїх кордонів з Росією, щоб відбити нинішнє вторгнення й стримати потенційні атаку в майбутньому. Київ все ще буде обмежений Конвенцією ООН про конкретні види звичайної зброї за 1980 рік, яка забороняє умисне застосування мін проти цивільних, а також використання їх за межами позначених мінних полів під ретельним наглядом. На відміну від Оттавської угоди, Конвенція ООН про конкретні види звичайної зброї була ратифікована США і Південною Кореєю. Її вимоги розумні з військової точки зору і гуманні.
Хороші паркани гарантують хороше сусідство
Імпульс для такого кроку вже є в інший прифронтовій країні. Насправді саме російське вторгнення в Україну спровокувало громадську ініціативу в Фінляндії, яка вимагає від парламенту переглянути участь країни в Оттавській угоді. Гельсінкі ратифікували документ в 2011 році.
Виник політичний розкол. Правляча коаліція з п’яти політичних партій виступає за збереження участі в угоді. В цей час чотири опозиційні партії вимагають виходу з неї. В будь-якому випадку Фінляндія оголосила про намір вступити в НАТО. Тож зобов’язання альянсу про спільну оборону може зняти з порядку денного питання про протипіхотні міни.
Але Україна, чий вступ в НАТО навряд чи відбудеться найближчим часом, не може дозволити собі таку розкіш. Країні потрібні більш летальні заходи, щоб стримати російську агресію, особливо після того, як ще до вторгнення в лютому вона провалила завдання фортифікувати свій довгий кордон з Росією протитанковими ровами, парканами, а також іншими перешкодами. Тож якою була б розсудлива мінна політика для України?
Якщо українська армія зможе успішно вигнати російські сили в нинішній війні, потрібно все ж таки втілити плани з побудови стіни на кордоні. Можливо це відбудеться в рамках міжнародної допомоги з відбудови України. Але цю стіну потрібно також доповнити протитанковими та протипіхотними мінами. Щоб виконати умови Конвенції ООН, потрібно подбати про максимальну безпеку цивільних. Українські мінні поля потрібно обнести парканом як з українського, так і з російського боку з чіткими попередженнями місцевими мовами. При цьому, потрібно встановити цілодобове електронне спостереження, доповнене частими патрулюваннями.
Українська влада повинна провести детальний топографічний аналіз територій, а потім провести консультації з військовим командуванням, щоб вирішити, як саме розгорнути мінні поля: створити безперервний бар’єр вздовж всього кордону чи зосередитися на критично важливих ділянках, де ворог потенційно може піти в наступ. Головне - довіритися експертам. Українське військове командування довело свою мужність. І уряд повинен дослухатися до його думки.
Чи можливі мінні поля такого розміру? Марокко вже може дати відповідь на це питання. Так звана Марокканська стіна була збудована в 1980-х роках, невдовзі після анексії сусідньої Західної Сахари. Метою було стримати захраві і їхній рух за незалежність. Протяжність Марокканської стіни - 2500 кілометрів. Фактично це найдовше мінне поле у світі.
Зараз саме час
В лютому, коли Росія тільки розпочала своє вторгнення в Україну, весняна відлига зробила території непрохідними для бронетехніки, змусивши російські війська рухатися виключно в колонах основними дорогами. І це зробило їх уразливими. Російська армія була аж занадто самовпевнена і вірила, що здатна швидко здобути перемогу, попри те, що її численні осі наступу фактично не підтримували одна одну. Кремль навряд чи допустить таку помилку знову. В разі будь-якої спроби атакувати Україну в майбутньому Росія буде намагатися зробити це за допомогою більшої кількості військ. При цьому, вона буде уникати вузьких доріг. Але Україна за допомогою розумного й відповідального використання протипіхотних мін може зробити й такий російський наступ неприпустимо смертельним.