«Алмазні фонтани» розкривають вченим все більше деталей про формування континентів

Вчені вже давно з'ясували, що коли краї тектонічних плит стираються, з їхньої поверхні на глибину йдуть вуглецеві частинки, де вони можуть кристалізуватися в алмази. В результаті останніх досліджень вчені припустили, що виверження алмазів на земну поверхню також пов'язане з рухами тектонічних плит в контексті розпаду суперконтинентів, пише Live Science.

«Хоча це різні процеси, алмази та кімберліт разом можуть розповісти нам про життєвий цикл часів суперконтинента», – сказала Сюзетт Тіммерман, геолог із Бернського університету в Швейцарії.

Кімберліти – це камені, які утворюються біля основи континентів і, швидко піднімаючись, захоплюють алмази і витягують їх на поверхню через кімберлітові трубки.

За останні 50 мільйонів років вивержень кімберлітів було мало, а останнє можливе виверження в Танзанії сталося понад 10 тисяч років тому. Мало того, основний матеріал кімберліту, мінерал олівін, швидко вивітрюється на поверхні, говорить Хьюго Олірук, науковий співробітник Університету Кертіна в Австралії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мобілізація з акцентом на кількість: офіцер, якого за півроку відправили на ВЛК для визнання непридатним через шизотиповий розлад

Тіммерман вивчила алмази з Бразилії та Гвінеї, що утворилися на глибині від 300 до 700 км. Датуючи рідкі включення всередині алмазів, Тіммерман та її колеги підрахували, що алмази утворилися близько 650 мільйонів років тому, коли формувався суперконтинент Гондвана. Алмази, ймовірно, прилипли до основи континенту і залишалися там протягом тисячоліть, поки Гондвана не розпалася в крейдяний період, і кімберліти не винесли їх на поверхню.

За словами Тіммерман, у цих алмазах з найглибших надр Землі важливим є те, що вони також допомагають пояснити, як ростуть континенти. Суперконтиненти утворюються, коли океанічна кора проштовхується під континентальну кору. Цей процес, який називається субдукцією, зближує два континенти на протилежних сторонах океану. Ця ж субдукція переносить вуглець на глибину, де він може спресуватися в алмаз.

«Глибинні алмази можуть розповісти нам більше про процеси субдукції, мантійну конвекцію, взаємодію рідини та гірських порід та інші процеси, що відбуваються під земною корою під час циклів суперконтиненту», – сказала Тіммерман.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вченим вдалося «перепрограмувати» мікробів, щоб синтезувати нові речовини

Вона наголосила, що у цій темі залишається ще багато питань. Наприклад, як субдуковані плити змінюють основи суперконтинентів і чи впливає це на тривалість існування суперконтинента перед розпадом. І чи впливає цей перероблений матеріал земної кори на те, коли й де формується кімберлітова магма.

Вчений Олірук додає, що деякі алмази виковані з вуглецю, включеного до складу Землі ще при її формуванні, водночас інші утворюються з вуглецю вимерлих тварин, віднесеного вниз разом із плитами субдукованої кори. Можна сказати, який процес сформував алмази, аналізуючи молекулярну структуру вуглецю всередині алмазних включень. Таким чином ці включення можуть пролити світло на те, коли почалася широкомасштабна субдукція або коли в океанах розвинулося життя.

У 2020 році вчені заявили, що їм вдалося створити алмаз у лабораторії за кімнатної температури. У природних умовах алмази формуються при температурі вище 1000 градусів Цельсія та величезному тиску.