Зоряний час української нації

Національний характер називають ще психокультурою, ментальністю, архетипом, колективним несвідомим. У статті «Пан-господар як квінтесенція психокультури українців» ми зробили спробу окреслити наш національний характер і дійшли висновку, що колективним несвідомим української нації є вільний і самодостатній ПАН-ГОСПОДАР (скорочений варіант статті тут, повний - тут).

Українська психокультура ПАНА-ГОСПОДАРЯ може стати базовою психокультурою наступного еволюційного кроку західної цивілізації.

Стає все очевиднішим, що ідеологічні схеми, породжені вертикальним суспільством, вичерпали свій ресурс. І не лише в Україні. З цієї причини за катастрофічного падіння рейтингу влади не спостерігається відповідного росту рейтингу опозиції. А без масової підтримки виборця, причому по всій Україні, опозиція виграти не зможе. Фальсифікації влади не стануть єдиною причиною цього. Іншою причиною буде відсутність масштабних протестів, бо наразі мотивація є тільки в тих, хто надіється зайняти відповідне місце у вертикалі влади. Мотивації, яка спонукала б до таких протестів, немає в ПАНА-ГОСПОДАРЯ, як її не спостерігаємо і тепер щодо сфабрикованих політичних процесів проти знакових фігур колишнього уряду.

Згадані процеси слід розглядати не лише як помсту «сьогоднішніх учорашнім», але й як розвідку влади боєм - у контексті реакції народу на фальсифікації. Розвідка принесла позитивний для влади результат. Тут дивують не примітивні ходи впливових державних інституцій, а примарні сподівання опозиції. Якщо кардинально не змінити ідеологічне поле бою, можна спрогнозувати подальший розвиток ситуації, за якої варто очікувати найгірший сценарій: Тимошенко і Луценко відсидять якщо не весь замовлений із Межигір’я термін, то максимальну його частину; влада створить конституційну більшість і наступні президентські вибори пройдуть у парламенті; народ і країна будуть бідні, а олігархи залишатимуться багатими невизначено довгий час. Найсприятливіша ситуація, яка склалася вперше в українській історії, буде втрачена.

В.Ющенко і В.Янукович зробили все, щоб українці на Заході і Сході більше не довіряли вертикальній системі організації суспільства й усвідомили, що суть цих вертикальних схем - у пануванні абсолютної меншості над абсолютною більшістю, з різним ступенем захищеності цієї більшості від меншості. Така усвідомлена одностайність спостерігалася перед грудневим референдумом 1991 року, і суспільство зуміло цим скористатися. Наступні парламентські вибори, з цієї ж причини, можуть бути такими ж успішними, якщо воно зуміє вміло використати сприятливий поточний історичний момент.

Вертикальна схема є єдино можливою для створення незалежної держави в доінформаційний період. Сучасний інформаційний науково-технічний рівень більше не потребує вертикальної організації суспільства, бо така організація втрачає нині свої переваги і стає гальмом у розвитку продуктивних сил. Сьогодні на українському полі відбувається своєрідна «битва титанів», протистоять два вектори розвитку суспільства. Один вектор спрямований у Європейський Союз із його психокультурою наймита, що сяк-так захищає свої права через громадянське суспільство, а другий - у Російську імперію, де психокультура холопа уповає на доброго царя. Український соціум з психокультурою ПАНА-ГОСПОДАРЯ топчеться на місці, не бажаючи стати ні наймитом, ані холопом.

Українська хліборобська цивілізація завжди змагала до горизонтальної мережевої організації суспільства, що й було причиною бездержавності з відповідними наслідками. Цю горизонтальну налаштованість українців не змогла зламати ні м’яка вертикаль Речі Посполитої, ні жорстка - Російської імперії. Погорів на ній В.Ющенко, терпить крах і В.Янукович. У наш час науково-технічні можливості ввійшли у відповідність з горизонтальною налаштованістю українського соціуму і створили передумови для нового еволюційного витка західної цивілізації. Українці вистраждали право і найповніше зберегли потенціал горизонтального мислення, щоб першими піти туди, куди завтра підуть усі інші. Вистраждали, бо самим своїм існуванням зберегли своє колективне несвідоме з психокультурою ПАНА-ГОСПОДАРЯ.

Тут доречно підкреслити, що саме тому союзником Українського народу є всі народи світу, а його противником - владні структури цих же народів. Бо для всіх народів явищем, що чітко проявилося на ранній стадії формування соціуму, були горизонтальні родово-племінні відносини, а для кожної влади вертикальна схема була єдино можливим засобом для панування.

Горизонтальне суспільство ставить права й інтереси людини (в даному контексті, української людини) над інтересами держави (в даному контексті, фактично неукраїнської держави), а саму державу розглядає як таку, що покликана захищати, а головне - не заважати розвиткові в цьому напрямку. І якщо це було смертельно небезпечним для незалежності в доінформаційний період, то в інформаційний така небезпека не тільки відсутня, але й з’являється можливість для створення дієвої динамічної моделі мережевого типу зі здатністю еволюціонувати - за рахунок науки і все ширшого залучення потенційних можливостей усієї спільноти.

Всіх тих, хто сьогодні при владі, як і тих, що прагнуть до влади саме у вертикалі, горизонтальна схема не влаштовує. На щастя, сьогоднішня владна команда не залишає опозиції шансів, тим самим руйнуючи добре відпрацьовану маятникову схему переходу влади з однієї вертикалі до іншої. А тому в опозиції не залишається варіантів, як насправді стати справжньою національно-демократичною силою, що на практиці означає перехід до горизонтальної організації суспільства мережевого типу. Як не можна знайти українську національну ідею поза хліборобською цивілізацією, так само не можна знайти об’єднавчу базу опозиційних сил поза горизонтальним способом організації суспільства.

Немає в нас ні трьох, ні десяти колон, а є одна-єдина, національно-демократична, тобто горизонтальна, бо лише ця колона відповідає колективному несвідомому української нації, яка на перше місце ставить інтереси й права людини, а державу розглядає як інституцію, підпорядковану інтересам людини.

Західна цивілізація вступила в період серйозних економічних і політичних пертурбацій, падіння життєвого рівня. Тим локомотивом, якому під силу змінити вектор розвитку, реформувати і відновити цю цивілізацію, може стати колективне несвідоме української нації. На даному еволюційному етапі місію започаткування нової якості життя - горизонтального мережевого суспільства - належить виконати саме українському архетипові.

Замість висновків

Пропонуємо тези мінімальної (на сьогодні максимально можливої) об’єднавчої платформи опозиційних сил для початку довгого еволюційного шляху горизонтального розвитку. Незважаючи на всі фальсифікації, така платформа може забезпечити їм безумовну перемогу на наступних парламентських виборах, оскільки відповідає як колективному несвідомому української нації, так і закономірності еволюційного розвитку людства, відкритої великим українським філософом С. Кримським: «Явища, які чітко проявлялись на ранніх етапах формування етносу, соціуму, цивілізації, обов’язково проявляться на пізніх етапах, причому в панівній, домінуючій формі».

1. Проведення адміністративно-територіальної реформи. Її перший крок - створення 450 громад зі своїм бюджетом і з відповідними зобов’язаннями, що випливають з цього.

2. Бюджет громади первинний, бюджет держави - похідний.

3. Верховна Рада перетворюється на Палату Громад. Депутати до Палати Громад делегуються кожною громадою, утримуються нею, підзвітні їй і можуть бути волею громади замінені в будь-який час.

4. Уряд формується Палатою Громад і затверджується всенародно обраним президентом.

5. У функції президента, окрім представницьких, входять оборона, зовнішня політика, гарантування територіальної цілісності та конституції. Дочасні президентські вибори можуть бути ініційовані конституційною більшістю Палати Громад.

6. Чиновницький апарат для обслуговування громади, як і поліція, формується, утримується і в режимі он-лайн контролюється громадою.

7. Державна судова система врівноважується змішаним судом, який складається з присяжних і фахових юристів. Такий змішаний суд формується громадою.

8. Земля у приватній власності, є товаром, але продаж землі за межі громади здійснюється громадою.

9. Кінцева мета - громадо-президентська горизонтально - мережева республіка з сильною громадою, сильним президентом і підзвітним чиновництвом.

P.S. Тема національного характеру українців не нова. Майже 170 років тому історик Микола Костомаров, автор «Книги буття українського народу» писав: «А німка цариця Катерина, курва всесвітня, безбожниця, убійниця мужа свого, востаннє доконала козацтво і волю, бо, одібравши тих, котрі були в Україні старшими, наділила їх панством і землями, понадавала їм вольну братію в ярмо і поробила одних панами, а других невольниками. І пропала Україна. Але так здається. Не пропала вона, бо вона знати не хотіла ні царя, ні пихи, а хоч і був цар, та чужий, і хоч були пани, та чужі; а хоч з української крові були ті виродки, одначе не псовали своїми губами мерзенними української мови і самі себе не називали українцями, а істий українець, хоч був він простого, хоч панського роду, тепер повинен не любити ні царя, ні пана, а повинен любити і пам’ятовати єдиного бога Іісуса Христа, царя і пана над небом і землею. Так воно було прежде, так і тепер зосталось».

А зовсім недавно, 7 березня цього року, в інтерв’ю російській службі Польського радіо польський журналіст, письменник і дисидент Адам Міхнік сказав: «Це зовсім інше суспільство. Українці не дозволять ставитися до себе, як до спільноти поневолених людей. «Страна рабов, страна господ» - це не з українського вірша». !zn