ЗАПОВІДНИК ІЛЛІЧА — ЕКОНОМІЧНО ВІЛЬНА ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТА ЗОНА

В екологічному плані півострів — найчистіший у Криму. Тут є унікальний заповідник Казантип, лікувальне Чокракське озеро, безліч турбаз і здравниць. Правда, в основному, непрезентабельного «радянського зразка». Проте тут завжди людно. Сімейний народ приваблює неглибоке й тепле Азовське море, цілющий специфічний клімат і невисокі, порівняно з ПБК, ціни. Туристський контингент — люди невеликих статків і ті, хто «скучив» за природою, не зіпсованою цивілізацією: студенти, спортсмени-екстремали, матусі з дітьми тощо. Завдяки унікальній хвилі тут проходять щорічні змагання серфінгістів.

Керченський півострів — справжній археологічний заповідник, буквально завалений пам’ятками та предметами старовини. Археологи тут знаходять цілі міста колись великих, а нині забутих культур, знамените на весь світ скіфське золото, скарби стародавніх греків і ще багато чого.

Від Сімферополя до Керчі — три години їхати «маршруткою». І поїздка ця навряд чи видасться стомливою. Ландшафт і краєвиди змінюються дуже швидко: гори, пагорби, степи, виноградники, кургани, помпезні «уламки» радянської архітектури, які також варті окремої екскурсійної програми.

Місто енергетиків Щолкіно зустрічає вивіскою-поздоровленням атомників і хвалебною одою «мирному атому». Але мирний атом, попри всі створені для нього умови, сюди так і не дістався. На момент розвалу СРСР Щолкінська атомна станція була готова на 98 відсотків. Єдине — атомний реактор не завезли. Але втрутилися «зелені», мовляв, атомна станція будується в сейсмічно небезпечному районі. У результаті АЕС виявилася нічийною, а фахівці-атомники — незатребуваними й нікому не потрібними. За ці роки всі дорогі «нутрощі», включно із золотом, сріблом, мельхіором та іншими кольоровими металами, розтягнув заповзятливий народ. А грандіозну бетонну коробку пристосували під молодіжну дискотеку, яку занесено до Книги рекордів Гіннесса й яка здобула величезну популярність.

За кілометр від станції — низка недобудованих котеджів. Їх тепер називають «пам’ятником першим жертвам перебудови». Один підприємець розпочав це будівництво перед здаванням в експлуатацію АЕС, вирахувавши, що заможні атомники віддадуть перевагу цим будинкам перед казенними панельними «багатоповерхівками». Але коли місто, споруджене під атомну станцію, почало потихеньку вимирати, й атомники, замість того щоб розбагатіти, «пішли з торбами» — недалекоглядний бізнесмен плюнув на все й поїхав за кордон.

Нині Щолкіно виживає винятково за рахунок туристів, яких у сезон буває досить багато. Передусім тому, що тут пропонують відносно дешевий і гарантований туристичний мінімум.

Роман із курортом

Ціни — у межах п’ятдесяти гривень за квартиру під ключ, із холодною водою, яка іноді «перетікає» в гарячу. Недорогі, порівняно з ПБК, овочі та фрукти. Різноманітні морепродукти — від камбали до «браконьєрських» кефалі й осетра. Тут є дитячий «Лунапарк», водні атракціони, комп’ютерний клуб.

Багато відпочиваючих віддають перевагу приватному сектору перед «старими добрими» державними здравницями й пансіонатами. Переважно вони сезонні й ледве зводять кінці з кінцями. Від решти ж залишилися самі «скелети», у великій кількості розкидані узбережжям.

У ринковій гонці беруть участь лише одиниці. І хоча від решти їх відрізняє «поліпшене харчування», одиничні номери «люкс» (ціни 12—15 доларів із людини) й більша кількість наданих послуг — у них є реальна перспектива.

Приватних пансіонатів у районі лише кілька. Але заповнюваність стовідсоткова (номери 10—20 доларів з людини). Це, здебільшого, затишні котеджі на кшталт європейських, на самому березі моря. Харчування домашнє, на замовлення, гаряча вода практично постійно, охорона й паркування.

Шведських столів ані в приватних, ані в державних пансіонатах немає. Різниця в тому, що в приватників меню «домашніше» та різноманітніше, з обов’язковим включенням до раціону місцевих морепродуктів.

У деяких державних здравницях можна домовитися з кухнею, і вам приготують усе за вашим бажанням. Але з ваших продуктів і за додаткову плату.

Капіталістичний шлях «заповідника» комунізму

Районний центр місто Леніно зустрічає нас трохи облупленим пам’ятником вождю світового пролетаріату, що суворо дивиться на такий самий облуплений будинок міськадміністрації. Новий глава району, колишній голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко вважає, що нині не на часі оновлювати будинок колишнього райкому — у району безліч інших, насущніших проблем. «Ми живемо в заповіднику ленінізму, — сміється він, — і вибратися з нього можна лише тоді, коли зміниться психологія людей, а це справа не одного року. Для більшості ці символи «тоталітарного суспільства» вже втратили своє значення. Пройде ще років десять, і їх можна буде з успіхом заносити до екскурсійних маршрутів».

Анатолій Павлович ненав’язливо пропагує й символіку незалежної України. Так, із його легкої руки, усі водонапірні вежі в Ленінському районі Криму й навіть феодосійської нафтобази пофарбовані в державні кольори — стали «жовто-блакитними». А оскільки «водонапірки» зустрічаються практично в кожному населеному пункті, тепер вони не тільки виконують свої прямі функції, а й служать своєрідними прапорами, зміцнюючи у свідомості кримчан їхню причетність до нової незалежної держави.

Район має багатющі природні ресурси, але в економічному плані, через його мілітаризованість, розвивався дуже мляво, розповідає Анатолій Павлович. Лише, коли військові пішли, а Верховна Рада України ухвалила закон про створення в Криму вільної економічної зони, де окремою главою виписана зона пріоритетного розвитку «Східний Крим», розпочалася економічна реанімація району. Цього року район став першим в АРК за кількістю зібраного зерна. Дуже перспективний розвиток рослинництва і тваринництва, нафтогазового комплексу й туристичної індустрії. Щось уже працює і дає віддачу. Але це тільки початок, і, як і раніше, проблема безробіття залишається для нас найактуальнішою. З метою залучення інвестицій ми створили Раду директорів зони. Її функції — розробка стратегії економічного розвитку регіону, залучення на територію зони інвестицій, експертна оцінка інвестиційних проектів тощо.

— Як можна поєднати видобуток нафти з розвитком туризму? Адже нафта й газ можуть витиснути все...

— Аж ніяк. Особливість кримського нафтовидобутку в цьому районі в тому, що більшість свердловин малодебітні. Тобто запаси окремого родовища невеликі, але самих родовищ багато. Їхня розробка не передбачає глибокого буріння, отож серйозних екологічних змін не буде.

Більше того, туристичний комплекс не лише не постраждає, а й виграє. Оскільки розробка дасть змогу задовольнити життєво важливі потреби району, зокрема вирішити проблему гарячої води. Якби держава цілеспрямовано інвестувала газифікацію району, розробники родовищ змогли б реалізовувати газ на місці, а не гнати його трубами через весь Крим. А це, у свою чергу, зацікавило б інвесторів. За таких запасів найзручніше провадити реалізацію й переробку видобутого на місці. Невеликий нафтопереробний комплекс уже побудував «Чорноморнафтогаз». Сьогодні в Мінекоресурсів України за участі представника інтересів району — Ради директорів ТПР розглядається питання про експлуатацію родовищ нафти й газу.

— Реалізація інвестиційних проектів здійснюватиметься виключно з урахуванням екологічної безпеки, — запевняє голова ради директорів і керівник київського представництва Зони Сергій Власов. — Район в інвестиційному плані дуже перспективний. Але інвесторів відлякує відсутність інфраструктури бізнесу й те, що район вельми слабко газифікований. Тому тут необхідна підтримка держави.

На території району зосереджено понад половину всіх кримських запасів нафти й газу. Їх розробка дозволила б полегшити створення й туристичної інфраструктури. А зараз кожен пансіонат і санаторій проектують власні котельні, причому не на газі, а на набагато дорожчому дизелі чи мазуті. Що, природно, позначається на їхньому розвитку.

Попри всі труднощі, інвестиції надходять уже сьогодні. Розпочалася робота з відновлення соляного промислу на озері Сиваш. Побудовано одну з найбільших в Україні страусових ферм. Ведуться переговори про спорудження санаторно-курортних і спортивно-оздоровчих комплексів і грязелікарні на озері Чокрак.

Підписано угоду з великою польською компанією «Енергопол» щодо розробки ними одного з газових родовищ, а також можливого будівництва парогазової чи газотурбінної ТЕТС.

Казантипська «віагра»

Не можна не розповісти про корінного «казантипця», місцевого «Чіпа і Дейла» Мишка, рятувальника, що працює у здравниці «Кримське приазов’я». Він досконально знає всі мисливські угіддя, рибні місця, особливість лікувальних властивостей кожного куточка. А ще чудово володіє секретами місцевої кухні, причому такими, про які не підозрюють навіть висококласні столичні кухарі. Приміром, як знищити в осетра специфічний запах, правильно приготувати баклана, водяну змію й навіть як «видоїти» у мідій цілюще молочко, що є природною «віагрою».

Усі ті, з ким довелося спілкуватися, переконані: ще максимум десять років — і Керченський півострів стане здравницею світового рівня. Адже для цього тут є все!