Записка Богу

Знаєте анекдот? Стоять біля Стіни Плачу багатий і бідний євреї. Бідний постійно побивається:

— Господи, ну що ж це таке? Грошей немає, за квартиру сплачувати нічим, дітей годувати ні на що...

Багатий не витримує, виймає гаманець і протягує бідному сто доларів із словами:

— На, візьми і не відволікай Господа від ділової бесіди.

Ще задовго до того, як підійшла до Стіни Плачу, твердо вирішила: не відволікатиму Всевишнього від жодних «бесід». Тому що всі проблеми, які зараз є в моєму житті і житті близьких мені людей, ми, упевнена, вирішимо самотужки. Вкласти в Стіну записку з проханням про щастя і здоров’я?.. Але ж навколо безліч людей, яким і першого, і другого бракує набагато більше, ніж мені...

Зараз пригадую, і мені здається, що наблизилася до цього незвичайного місця зовсім ні про що не думаючи. Просто із широко розплющеними очима і загостреними почуттями — іншими вони тут бути не можуть. Почекала, поки звільниться місце біля Стіни, підійшла, поклала на неї руки, притулилася чолом до прохолодного каменя. Навколо жінки різного віку, сидячи на пластмасових стільчиках, тихенько шепотіли слова з Тори... За секунду з очей ринули сльози. Градом...

«Ізраїль — країна, у котрій треба побувати кожному», — сказав перед поїздкою один мій друг. «Ну, взагалі-то, я б не відмовила­ся в обов’язковому порядку відвідати ще із сотню держав», — майнула думка, але я завбачливо промовчала. І правильно зробила. Тому що після поїздки до Ізраїлю теж можу зі стовідсотковою впевненістю стверджувати: тут справді потрібно побувати кожному. Незалежно від того, віруюча ви людина, вагаєтеся чи є запеклим атеїстом. Тут неймовірно потужне те, що називається «магією місця». Тут така висока концентрація людської віри, розпачу і любові, що багато таких куточків на Землі бути не може в принципі. Тут справді розсуваються кордони. І звідси їдеш іншим: набагато сильнішим. І добрішим.

Сьогодні всі знають про одне з найбільших відкриттів ХХ століття — знамениті кумранські сувої. У 1947 році їх цілком випадково знайшов хлопчина-бедуїн, котрий загубив козу. Виявилося, у знайдених ним у печері стародавніх глечиках 2000 років зберігався безцінний скарб — увесь корпус Біблії (за винятком книги Есфірі), рукопису членів дивовижної громади яхад, які іменували себе «синами Світла» і пішли жити пустельниками в гори Кумрана у І ст. до н.е.

На місці, де колись давно жили яхад (яхад — означає «разом»), сьогодні функціонує сучасний і високотехнологічний музей. Тут відвідувачі можуть подивитися фільм (російською мовою також) про громаду, побачити глечики, в яких самітники ховали сувої, басейн для ритуальних омивань, їхній посуд, пергамент, на якому вони писали. З огляду на неймовірну цінність кумранських реліквій, більшість експонатів музею, звичайно, копії. Але цей факт аж ніяк не применшує цікавості та пізнавальності тамтешньої експозиції.

Ізраїльтяни в цьому плані вза­галі унікуми — вони абсолютно не потребують імпортованих фруктів і ово­чів, примудряючись у країні, де 40% території є мертвою пустелею, вирощувати геть усе (не прижились у них тільки аґрус і смородина) необхід­не населенню держави. І навіть експортувати частину виробленого. По­рівняння з Ук­раїною напрошується саме собою. Як так виходить, що ми, маючи найкращі у світі чорноземи, змушені ввозити в країну те ж таки зерно?.. У голові не вкладається...

У компанії хорошого гіда на території фортеці, внутрішні споруди якої дуже непогано збереглися завдяки сухому клімату, можна провести цілий день. Як­що графік досить щільний — доведеться задовольнитися кількома годинами (одна стовідсотково піде на чудову сувенірну крамницю: ну хто втримається перед стильними чорними футболками з величезним білим написом «MASADA» або веселенькими чоловічими боксерками «100% KOSHER»?). Потім — гайда на Мертве море, найсолоніше і найбезпечніше море у світі! Хоча свої правила поведінки на воді, безперечно, існують і тут. Скажімо, у найбільш несолодкій на планеті водоймі не можна хлюпатися більше ніж 15 хвилин. І намагайтеся, щоб водичка не потрапляла на обличчя, інакше вам гарантоване хоч і незначне й нетривале, але усе ж таки подразнення й почервоніння шкіри.

Загалом відпочинок на Мерт­вому морі сповнений безлічі приємностей. Таласотерапія на основі його неперевершених продуктів, «високий» сезон — фактично цілий рік, чудовий мікроклімат, завдяки якому тут можна отримати дуже гарну, стійку і, що дуже важливо, безпечну засмагу. Таку, між іншим, можна «заробити» тільки тут — на найнижчому місці на планеті, що славиться найвищою мінералізацією повітря.

Оскільки 20—25 % ізраїльтян — вихідці з колишнього СРСР плюс англійською тут розмовляють практично всі, проблем у спілкуванні з місцевим населенням не відчуваєш жодних. І вже на другий-третій день перебування скарбничка знань про життя-буття євре­їв на Землі обітованій починає потихеньку наповнюватися. Ось кілька, на мій погляд, цікавих фактів.

Кіпа, або ярмулка, — головний убір релігійних євре­їв, є пам’яттю про зруйнований храм («кіпа» — «купол» на івриті). Сучасне пояснення необхідності її носити таке. Яке в людини найбільш сороміцьке місце? Голова — адже всі сороміцькі думки народжуються саме в ній, тому її й треба прикривати.

Національні «види спорту» ізраїльтян, як вони самі з усмішкою зізнаються, — шопінг і застілля. Найвідоміші єврейські страви — фор­ш­мак, фарширована риба й осе­ледець під шубою. При цьому ресторанів, де можна поласувати цими стравами, чомусь зовсім небагато.

В Ізраїлі немає жодного казино — гральні заклади в цій країні заборонені.

Показово, що в ізраїльтян ніколи й ніде не було дрес-коду! Респектабельних чоловіків у костюмі і сандаліях на босу ногу тут можна зустріти досить часто.

У сучасній єврейській сім’ї в середньому троє-четверо дітей. Присутність тата при пологах фак­тично стала обов’язковою. Оплачувана декретна відпустка молодої мами — три місяці, причому перед пологами жінки працюють до останнього: іноді їдуть до пологового будинку просто з офісу. У ясла приймають малят із дев’ятимісячного віку. До цього ізраїльтянки масово користуються послугами бебіситерів, вириваючись по кілька разів на день додому погодувати дитину.

Нерелігійні ізраїльтянки дуже емансиповані. Не тільки в армії, де вони служать нарівні з чоловіками (щоправда, на рік менше від представників сильної статі), а й у повсякденному житті. І якщо, приміром, якомусь джентльмену заманеться подати при виході з автобуса незнайомій дамі руку, вона його, м’яко кажучи, не зрозуміє. При цьому ізраїльтянки такі красуні!.. Особливо на півдні, в Ейлаті, мало не на кожному кроці зустрічаються справжні гурії: смугляві, з розкішною гривою синювато-чорного волосся, бездонними мигдалеподібними очима, чудовими поставами. До речі, одержимість дієтами і загальний синдром схуднення не оминув і Із­раїлю, але тамтешні дів­чата його з успіхом пережили. Що однозначно пішло на користь їхній жіночності.

Every day is Sunday — такий девіз найпівденнішого міста Ізраїлю Ейла­та, справжнього раю для охочих до пляжного відпочинку й дайвінгу. Найроз­кішніші і найдорожчі готелі країни поряд із готелями на будь-який смак і гаманець, водні види спорту, прогулянки на яхті або катері зі скляним дном, відвідання підводної обсерваторії, плавання з дельфінами на Дельфінячому рифі — природному їхньому середовищі, подорож на верблюдах у глиб пустелі, політ на парашуті над водами Червоного моря, пірнання серед надзвичайно красивих коралових рифів — усіх ейлатських «заманух» і не перелічити.

Виходячи з власного досвіду, особливо рекомендую поплавати з дельфінами (класно, просто немає слів!) та відвідати приголомшливий ейлатський океанаріум. По-перше, там можна побачити таких неймовірних риб і водорості, яких і найвигадливіша фантазія не намалює. По-друге, там усе так розумно побудовано, що навіть переміщення між павільйонами перетворюється на цікаву подорож. По-третє, доплативши кілька у.о. до вартості вхідного квитка, там можна переглянути інтерактивний фільм, де глядачі стають пасажирами казкового підводного човна, який потрапляє в різні халепи, і відчувають усі «принади» подорожі на власній шкурі: сидіння в залі стоять на окремих платформах, котрі дуже активно рухаються під час фільму, що викликає невимовний захват в усіх глядачів, незалежно від їхнього віку. Фільм же просто чудовий: захопливий, пізнавальний і дуже гуманний. Тому що в ненав’язливій і дохідливій формі пояснює, наскільки прекрасний світ навколо нас і як він потребує нашого захисту.

Наступний наш нічліг заплановано в містечку Міцпе Рамон. По дорозі заїжджаємо на першу і єдину в Ізраїлі ферму, де розводять альпак. Привезли цих кумедних тварин, у яких зуби ростуть усе життя, із Перу. На фермі їх близько 400, і всі мають можливість досхочу пестити і годувати цих привітних істот, а діти — навіть кататися на них.

По «секрету» признаюся: коли дізналися, що доведеться ночувати в готелі провінційного містечка, зажурилися. Але, виявилося, провінційний готель в Ізра­їлі може перевершити всі, навіть найсміливіші, сподівання! Ramonn Inn у Міцпе Рамон виявився саме таким. Затишним, сим­патичним, з каміном у холі, доброзичливим і високопрофе­сійним російськомовним персоналом, чудовим басейном і неперевершеною кухнею. Навіть їхати вранці не хотілося. Розбрід і хитання припинив гід, котрий нагадав, що нас чекає Єрусалим.

До речі, чи відомо вам, що насправді цей знаменитий символ не має нічого спільного із царем Дави­дом? Що ніхто не довів, що його щит мав форму шестикутної зірки? І взагалі її графічне зображення народилося набагато століть пізніше за легендарного царя?.. А чи знаєте ви, чому тоді саме згадана зірка прикрашає прапор Ізраїлю? У цьому теж чимала заслуга Бен-Гуріона. Коли вирішувалося, що буде зображено на прапорі держави, саме Бен-Гуріон наполіг, щоб на ньому була зірка Давида, а не менора — найпоширеніша національна і релігійна єврейська емблема. А все тому, щоб усі й завжди пам’ятали про трагедію євреїв під час Другої світової війни, одним із пронизливих символів котрої стали жовті нашивки з тією самою зіркою...

Яд Вашем не просто б’є по нервах. Тут не просто неодноразово починаєш ридати. Тут часом здається, що справді божеволієш — настільки нестерпним є зіткнен­ня з пульсуючим живим горем. Тут умираєш, щоб народитися знову... І, слово честі, ці слова — не просто красиві банальності.

Зараз, коли пережите в Яд Вашем можу оцінити тверезо, розумію, наскільки грамотно й професійно зроблена його музейна експозиція. Зрозуміло, що сама тема б’є наповал, але як при цьо­му комплекс організовано, як «грає» кожна деталь, кожний експонат, з якою усе зроблено майстерністю і креативом, як грамотно й точно використано найсучасніші технології!.. Результат: Яд Вашем — один із найсильніших за рівнем емоційного впливу музеїв світу. Аналогії знову напрошуються самі собою. За час Другої світової загинуло шість мільйонів євреїв. Голодомор в Україні забрав життя 16 мільйонів. І що?..

Але коли ти в Ізраїлі, а особливо в Єрусалимі, невеселі думки відвідують рідко. Саме місто — світле-світле, зокрема, завдяки поголовно білим будинкам, налаштовує зовсім на інший лад. Саме в такому настрої — піднесеному і трошки урочистому — і потрібно починати знайомство з його історичним центром.

Скорботний шлях — Віа Долороса. Вдень тут гамірно й багатолюдно, тому моя вам порада: прийдіть сюди вже після заходу сонця, відчуття і враження будуть абсолютно іншими, набагато чистішими і сильнішими. І обов’язково ввечері, коли тут зовсім мало народу, відвідайте Храм Гроба Господнього. І не забудьте запалити від Благодатного Вогню зв’язані в пучок 33 символічні свічі.

Коли я запалювала свої, на душі було дивовижно добре. І думалося тільки про хороше. Про моїх чудових маму і бабусю — найкращих в усьому білому світі! Про моїх вірних друзів Шурочку і Андрія, у котрих якщо не через рік, то через два обов’язково народиться довгожданий первісток — мій майбутній хрещеник. Про улюблену роботу, завдяки котрій, пізнаючи світ навколо себе, пізнаю світ у собі... А може, даремно я все-таки не вклала записочки в Стіну Плачу? З одним-єдиним словом: «Дякую!».

За організацію прес-туру автор дякує Міністерству туризму Ізраїлю та авіакомпанії «Ель-Аль».

Робочий тиждень в Ізраїлі триває з неділі по четвер, а п’ят­ниця і субота вважаються вихідними. Більшість підприємств, які працюють у п’ят­ницю, закриваються до сутінків, до настання Шабату (єврейської суботи). Він починається в п’ят­ницю, якраз коли сонце починає сідати, і закінчується невдовзі після його заходу в суботу. Мусульмани і християни мають свої вихідні — у п’ятницю і неділю відповідно.

Громадський транспорт не працює в Шабат (від заходу сонця в п’ятницю і до вечора суботи) і єврейські свята (від заходу до заходу) за винятком Схід­ного Єрусалима, Хайфи і Наза­рета. При цьому приватні таксі, а у великих містах і маршрутні таксі — служба «шерут», — працюють завжди. Винятком є Йом Кіпур — Судний день в іудаїзмі. Цього дня транспорт узагалі не ходить, окрім екстрених служб.

Усі великі готелі Ізраїлю працюють під контролем рабинату. Це означає, що в них подають тільки кошерні страви, приготовані відповідно до єврейських релігійних законів. За стінами готелів ви знайдете безліч ресторанів, де можна покуштувати і кошерну, і некошерну їжу.

* * *

Державними мовами в Ізраїлі є іврит і арабська, але кожен із­раїльтянин розмовляє щонайменше двома мовами. Ізраїль — це справжня плавильня, де перемішані уродженці практично всіх куточків планети. Багато з них говорять мовою своїх батьків. Практично на всіх дорожніх знаках, у магазинах, у меню ресторанів, путівниках тощо є інформація англійською мовою.

* * *

Ізраїльською валютою є новий ізраїльський шекель (NIS). Його випускають у вигляді 20, 50, 100 і 200-шекелевих купюр. У шекелі 100 агорот. Існують монети вартістю 5, 10 і 50 агорот, а також 1, 5 і 10 шекелів. Валюту можна обміняти практично в будь-якому ізраїльському банку. Усі банки працюють у першій половині дня з неділі по п’ятницю. Після обіду вони працюють по-різному. Валюту також можна обміняти в офіційних обмінних пунктах у будь-якому місті країни. Проте слід ураховувати, що обмінні пункти не приймають дорожніх чеків. У неділю обмін валюти здійснюється за п’ятничним курсом.

Громадяни Ізраїлю та іноземці, які ввозять у країну електротовари на суму понад 200 доларів США, повинні пройти митницю через червоний коридор. Повнолітні гості Ізраїлю можуть безмитно ввезти в країну 250 сигарет або 250 тютюнових виробів, два літри вина або один літр міцних спиртних напоїв, а також 250 мл парфумів. Зверніть увагу: ввозити тварин, рослини, вогнепальну зброю, свіже м’ясо і сировину можна лише за попереднім дозволом.

* * *

Збираючись в Ізраїль, не забувайте про особливості місцевого клімату. Хоча тут майже завжди тепло й сонячно, зими можуть бути досить холодними, особливо в горах і в нічний час. Зима — це сезон дощів, тому не забудьте парасольки і плаща. Захопіть скромний одяг для відвідання святих місць: вас можуть не пустити туди в шортах і сорочці без рукавів.

* * *

Кібуц (колективне поселення) — унікальне соціальне явище, яке можна надибати тільки в Ізраїлі. Більшість із наявних нині в країні 280 кібуців займаються сільським господарством, але багато з них останнім часом переходять до більш технологічних галузей еко­номіки. При деяких кібуцах, особливо в центральних і північних районах країни, відкрито готелі, де мешканці можуть ознайомитися з їхнім особливим способом життя. Кібуцні готелі — це спокійний і невимушений відпочинок на лоні приро­ди. У деяких із них проводяться спеціальні вечірні заходи, присвячені життю в кібуці.