ЯКЩО ПОЛКОВНИКУ НІХТО НЕ ПИШЕ...

«...Я побіжно переглянув купу ранкової пошти. Не розпечатуючи, кинув у шухляду столу півдюжини конвертів із рахунками, які не збирався оплачувати найближчим часом. Зо хвилину поміркувавши, відправив туди ж кілька повісток до суду. Жбурнув у кошик для паперів два десятки рекламних листів, що наполегливо пропонували мені придбати нову сантехніку, ліки від нежиті чи економічну пачку памперсів. Останній конверт, який залишився на столі, привернув мою увагу...»

Приблизно так розпочинається мало не половина американських детективів. І читач, із цього моменту занурений у проблеми сищика та його клієнта, має всі шанси помітити, що тамтешня пошта явно може похвастатися гордим «ноу проблем!».

Державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» порадувала журналістів всебічним звітом про результати роботи в першому кварталі 2002 року. Підсумки дуже й дуже оптимістичні: поштовики перевиконали план за доходами на 108%, сплатили всі податки та збори до бюджету, на чверть підняли середню зарплату своїм працівникам і примудрилися залишитися в плюсі, отримавши 7,1 мільйона гривень чистого прибутку. Відчутно зросли обсяги пересилань листовної кореспонденції, грошових переказів, періодичних видань. Пошта освоює дедалі нові й нові види послуг: «Кур’єрська доставка пошти», «Ліки на замовлення», «Фотопослуги поштою» й навіть «Тютюн поштою». Дедалі активніше йде торгівля: не лише листівками, конвертами та періодикою, а й найрізноманітнішими «товарами народного споживання», що і склало в звітному кварталі понад чверть всіх доходів «Укрпошти». Удосконалюється система перевезення кореспонденції автотранспортом. Розвивається корпоративна електронна мережа, створюються поштові інтернет-пункти: на сьогодні їх 25 у 13 областях України. Словом, нехай не «ноу проблем», але все як у людей...

А люди все нарікали й нарікали…

А ось люди, тобто споживачі, за своєю натурою егоїсти. Скільки не переконуй їх красномовними цифрами й фактами, а вони хочуть від пошти зовсім небагато: аби вчасно й аби не пропадало. Якості хочуть. У звітному кварталі поштовики свій норматив якості навіть перевиконали: в обласні центри в рамках класичної формули Д+2 (Д — це день відправлення) доставлено 82% кореспонденції, а вистачило б і 74%. Дуже ліберальний норматив, та й формула не з сфери космічних швидкостей... І тим більш прикро вкотре опинятися серед «недотягнутих» вісімнадцяти відсотків.

Генеральний директор «Укрпошти» Василь Мухін не приховує: якість — на сьогодні головна проблема поштового відомства. А тут, як відомо, кадри вирішують усе. Він щиро заздрить керівникам української філії компанії «МакДональдс»: ті з самого початку заявили, що не візьмуть до себе жодної людини, котра пропрацювала в системі радянського громадського харчування хоч один день. Легше навчити з нуля, ніж ламати сталий стереотип ставлення до роботи. Замінити всі 93 тисячі чоловік, котрі працюють на «Укрпошту» в режимі повної зайнятості, ясна річ, нереально. В.Мухін сподівається: середня зарплата, яка підвищилася до 293 гривень, залучить у ряди працівників пошти молодь. А менеджерам рівня начальника відділення він готовий платити й по 500 доларів в еквіваленті — тільки поставили б роботу на сучасному європейському рівні.

«Чистки» в поштовому відомстві таки не за горами. На цей і наступні роки заплановано адміністративну реформу: буде проведено структурне укрупнення, з 27 дирекцій залишиться лише 13, автоматично скоротиться близько трьохсот робочих місць — керівників середнього ешелону, клерків і т.п. Виробничих працівників — листонош, сортувальників, водіїв тощо, запевнив директор «Укрпошти», планові скорочення не зачеплять.

Виловлювати ж «окремих несумлінних співробітників» допоможе нова система діагностичного контролю, запроваджена «Укрпоштою» з благословення Опікунської ради Всесвітньої поштової спілки. Нині в контрольні конверти, які розсилають по Україні в усіх напрямах, вкладатимуться електронні чіп-карти, що дозволяють будь-якої миті відстежити, де саме знаходиться лист, чи поспішає він до адресата чи мирно лежить на полиці. Це лише перша фаза проекту, схваленого ВПС. На наступному його етапі пошта запровадить систему штрих-кодування рекомендованої кореспонденції. Штрих-код замінить усі паперові квитанції, які супроводжують такі відправлення; прискорить, за ідеєю, їхнє проходження, а також допоможе швидше та надійніше здійснювати контроль.

Другий грандіозний проект наших поштовиків — приєднання до Міжнародної фінансової системи Всесвітньої поштової спілки. Це прикладна програма Центру поштових технологій ВПС, що допоможе прискорити роботу з укладання двосторонніх угод із країнами СНД, Балтії й далекого зарубіжжя щодо обміну електронними поштовими переказами. Одночасно з нами до МФС приєдналися Росія, Білорусь і Казахстан — із ними «Укрпошта» й почне передусім співпрацювати з липня цього року. Програма має вдосконалити систему електронного переказу й усередині країни; поки що ця екзотична послуга не здобула довіру нашого народу.

Укотре глава «Укрпошти» згадав незлим тихим словом вітчизняні дороги. З «Укрзалізницею» любов не склалася: і тарифи залізничники заламували не приведи Господи, і графік доводилося підганяти під розклад поїздів. На сьогодні «Укрпошта» зберегла один залізничний маршрут: Київ—Москва. Та й від того в недалекому майбутньому краще відмовитися: поштові вагони, особливо міжнародні, як показує практика тієї самої Росії, раз у раз використовуються не за призначенням: у них перевозять усе що завгодно, добре що броню й охорону забезпечує поштове відомство. Автомашини не те щоб безумовно вигідніші з економічної точки зору, але з ними й вільніше, і спокійніше. Нині «Укрпошта» веде переговори про налагодження автосполучення з тією самою Росією, Молдовою, Польщею тощо, а днями запрацював маршрут Київ—Перемишль. Усередині країни на сьогодні діють 27 автомагістралей. Але дороги, ой уже ці дороги... Утім, одним з двох головних лих вони вважаються не в нас.

«Укрпошта» змушена поліпшувати якість — вона вже не є абсолютним монополістом на поштовому ринку. Якщо (про це вже йшлося вище) обсяги листовної кореспонденції, періодики та грошових переказів порівняно з першим кварталом минулого року зросли відповідно на 18, 12 і 19%, то кількість посилок на 13% впала — цю нішу перетягли на себе конкуренти. Помітна їхня присутність і в сферах міжнародного поштового зв’язку, кур’єрської доставки, банківських платежів. У приватних компаній, котрі займаються пересилкою поштових відправлень, тарифи, зрозуміло, набагато вищі — але, відправляючи цінну посилку, клієнт згоден переплатити, одержуючи в обмін стовідсоткову гарантію: не пропаде та дійде вчасно.

Розкіш людського спілкування

Утім, за листами «Укрпошта» поки що впевнено тримає монополію. Країна мужньо перенесла недавнє підвищення тарифів: обсяги кореспонденції продовжують зростати. Василь Мухін відкрив секрет: із першого липня тарифи знову піднімуться на п’ять копійок, але цього не помітить ніхто, крім тих, хто накупив конвертів взапас: саме вони на ті самі п’ять копійок подешевшають.

Не бояться поштовики (поки що) й конкуренції з боку Інтернету. Час, коли Україна стане цілковито комп’ютеризованою, ще далеко за горами. Допоможе й зарубіжний досвід: у Німеччині служба «Дойче Пост» уже відчула на собі вплив Мережі, втративши обсяги листів; але, маючи власну розгалужену мережу — поштову — і хороших менеджерів, знайшла для себе інші ніші й нині отримує мільярдні прибутки.

Взагалі, у розвинених країнах структура листовної кореспонденції разюче відрізняється від нашої. Звичайне приватне листування становить там 20% від загального обсягу, а то й менше. Усе інше — так звана промислова пошта: офіційні, ділові листи; рахунки від комунальних структур, різноманітних організацій, компаній і просто магазинів; а також величезний масив адресної реклами.

У нас же все навпаки — понад 80% приватної пошти й максимум 20% — «промислової». Але генеральний директор «Укрпошти» й тут сповнений оптимізму. Наші комунальні структури, приміром, «Київенерго», уже йдуть на те, аби пересилати свої рахунки в конвертах. Така практика поширена в усьому світі: навіщо вашому сусіді знати, скільки ви спалили світла чи, скажімо, наговорили телефоном, щосуботи надзвонюючи до Сполучених Штатів? Не кажучи про моральну шкоду, така інформація може стати непоганою наводкою і для кримінальних елементів.

А величезні можливості адресної реклами? На відміну від плакатів і роликів у ЗМІ, реклама в конверті на рівні підсвідомості сприймається як конфіденційне повідомлення, що підвищує її ефективність. Крім того, закордонні рекламники давно взяли на озброєння соціологічний висновок: саме одержання листа часто сприймається людиною як головна подія дня. Правда, у високоцивілізованих країнах багато людей вдаються до різноманітних заходів, аби така «кореспонденція» не засмічувала їхні поштові скриньки. Але в нас процес лише зрушив, і до цієї стадії ще далеко.

Отож, заохотити пересічних людей частіше писати одне одному — аж ніяк не пріоритет для українського поштового відомства. Коментуючи результати національного молодіжного епістолярного конкурсу «Лист людині, спілкування з котрою ти потребуєш» (міжнародний конкурс із 1969 року проводить ВПС під егідою ЮНЕСКО), В.Мухін не висловив надії, що конкурс певною мірою викличе у підлітків бажання активніше листуватися. Мовляв, нове покоління вибирає сучасніші засоби спілкування...

Утім, Олексій Яциченко, зайнявши перше місце, у свої чотирнадцять не зіпсований Інтернетом або мобільним зв’язком. З посильною, але не нав’язливою допомогою мами — учительки російської мови й літератури — хлопчик написав лист куперівському Звіробою, найкращому другу, котрого бажаєш мати в чотирнадцять років. Але в житті, признавався хлопчик, він не листується ні з ким. Написав якось одному хлопчику в Маріуполь, а лист повернувся. Напевно, адресу неправильно вказав... чи з іншої причини. Навіть перемога в конкурсі не вельми додала підлітку епістолярного ентузіазму: тут і нормальна хлоп’яча лінь, та й друзів таких, як Звіробій, у нього немає...

…Українська пошта набирає обертів. Про те, що в наших поштовиків, нарешті, «ноу проблем», ви здогадаєтеся, коли, зазирнувши зранку в поштову скриньку, витягнете звідти товсту пачку конвертів із рахунками, офіційними повідомленнями та, звісно, непереможною рекламою. Хотілося б тільки, щоб у цій купі знайшовся бодай один лист, який справді стане для вас головною подією дня.