Вже не Попелюшка. Але ще не принцеса

Округлені очі, захоплене «Невже це вона?! Ну треба ж!..», заздрісно-здивований шепіт услід. Услід їй — учорашньому бридкому каченяті, котре відразу перетворилося на прекрасного лебедя... І, згадайте, в усіх численних фільмах, які експлуатують цей вічний сюжет, екс-Попелюшка моментально стає наймоднішою і найпопулярнішою дівчиною. З усіма приємними наслідками, котрі випливають звідси.

Головна героїня цього матеріалу сьогодні теж переживає хвилюючі години чудесного перевтілення. Вона також миттєво змінилася, невимовно погарнішала, зацікавивши всіх без винятку. Її надзвичайно сміливе, несподіване й водночас елегантне вбрання фантастично теплого і яскравого кольору справило справжній фурор... Ось тільки життя — не кіно. Інтересом до себе треба зуміти грамотно скористатися, вроду вдосконалювати і примножувати. А чудесна сукня кольору найсонячнішого апельсина? Хіба можна допустити навіть думку про те, щоб відправити її в глухий куток шафи, не підкоривши абсолютно всіх потенційних шанувальників?!.

Заковика в тому, що новоспечена красуня — дівчина з малозабезпеченої сім’ї, і під софіти настільки пильної громадської уваги потрапила вперше. Вона, звісно, не може не розуміти, що наданий долею шанс — із тих, які випадають раз у житті. Але чи зуміє наша героїня ним скористатися — усе ж запитання. Знайомтеся: вперше на «великому екрані» Україна. Декорації й антураж майбутнього блокбастера (?) — туристичні.

Мати багатющі можливості для розвитку туризму й фактично не користуватися ними — це, звісно, треба вміти. Але факт залишається фактом: якщо культуру у нас завжди фінансували за залишковим принципом, то на розвиток туризму держава донедавна коштів по суті не виділяла зовсім. Назвати повноводною річку небюджетних туристичних інвестицій язик теж не повертається. Тому все, що сьогодні ще збереглося і за 13 років незалежності було створено в цій галузі, існує загалом усупереч, а не завдяки.

Адже навіть абсолютно мізерні в загальнодержавному масштабі туристичні грошові вливання останніх років, які склали трохи більше десяти мільйонів гривень на рік, буквально відразу принесли віддачу. Тільки в першому півріччі 2004-го нашу країну відвідали близько шести мільйонів іноземних гостей — на 26% більше, ніж за аналогічний період 2003-го. Вперше за роки новітньої історії України в’їзний потік організованих туристів перевищив виїзний більш ніж на третину. І, напевно, навіть найзатятіший скептик не заперечуватиме, що в цьому чимала заслуга і різних PR-акцій, успішно реалізованих відповідними відомствами — Держтурадміністрацією та Національною туристичною організацією (НТО).

PR-потенціал (причому, зауважте, він не коштував вітчизняному турбізнесу ні копійки) помаранчевої хвилі, котра відкрила світу Україну, складно переоцінити. Це не просто розкішний, а воістину унікальний стартовий майданчик для перетворення словосполучення «Україна туристична» на справжній бренд. Так, зараз продажі наших турфірм упали, деякі не можуть реалізувати і 40% від звичайного обсягу путівок. Не на підйомі внутрішній туризм — чимало операторів ремствують на суттєву кількість відмов від попередніх заявок. Відчутно зміліли в’їзні турпотоки. Наприклад, анульовано левову частку турів, замовлених раніше росіянами. Нічого не вдієш — дається взнаки нестабільність суспільно-політичної ситуації. Але спеціалісти одностайні: завдяки останнім подіям у найближчому майбутньому потік туристів в Україну не може не зрости. На думку генерального директора НТО Віктора Безверхого, величезним масивом помаранчевого піару просто злочинно не скористатися. Головне — у найкоротші строки переконати світ, що їхати в Україну безпечно.

Фундамент у масштабної туристичної кампанії з помаранчевим присмаком уже є. По-перше, деякі метикуваті вітчизняні турбізнесмени в самісінький розпал подій викинули на ринок новий пакет послуг: гостей столиці возили місцями «бойової слави» помаранчевої революції. Пропонували навіть зануритися в неї з головою і пожити кілька днів у наметі на Майдані. По-друге, у Могилянці вже почали створювати музей помаранчевої революції — чим не привабливий туроб’єкт? Причому не тільки для іноземних туристів. Слідом за музеєм можна в прямому й переносному значенні перефарбувати кілька готелів, ресторанів, кафе, нічних клубів. Шалених капвкладень це не вимагатиме, а прибуток, за правильної постановки справи, дивись, і не забариться. Ще один явний плюс означеної ситуації — помаранчеву турхвилю може дуже потужно підхопити і розвинути проведення в Києві в травні 2005-го ювілейного, 50-го, «Євробачення». Словом, помаранчева фішка може стати першою бусинкою в строкатому намисті українських туристичних родзинок, затребуваних і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Одне з досить важливих досягнень помаранчевої революції: тепер у світі вже ніхто не сумнівається, що Україна — дійсно не Росія, переконаний голова Всеукраїнської асоціації туроператорів, президент туристичної компанії «Гамалія» Ігор Голубаха. Дедалі більше англійських, американських, німецьких, австрійських туроператорів цілеспрямовано замовляють тури в Україну. І в таких заявках (причому на солідні групи чоловік по сто) дедалі частіше зустрічається прохання організувати пішохідну екскурсію по колисці помаранчевої революції — вулиці Хрещатик... Водночас туризм має шанс не залишитися в боргу перед політикою. Зараз в Україні з’явилася абсолютно штучно створена, але від цього не менш болюча, проблема сепаратизму. Отже, потрібні акції з об’єднання суспільства. Туристичні в тому числі. Тому Ігор Голубаха з однодумцями вирішив виступити з ініціативою — прийняти під час зимових канікул у Києві тих же донецьких дітлахів (благо, на період новорічних свят проїзд у залізничному транспорті для школярів знову безкоштовний). Розрахунок вірний: народна, а тим більше дитяча, дипломатія ніколи не давала збоїв.

То, може, нарешті перестане давати збої й наша туристична галузь? Її яскраво-помаранчеве вбрання — на піку моди, отже, саме час «кувати залізо» — довести свою перспективність, багатоплановість і самобутність. Зробити все, щоб не стати зіркою-одноденкою на туристичному «великому екрані».

Мотор!