Волейбол як символ пам’яті

Як відомо, афганська війна почалася для народів СРСР у грудні 1979 року. На знак протесту світове співтовариство досить дружно (і, очевидно, не без підстав) бойкотувало Московську олімпіаду-80. Адже спорт і політика часто йдуть поруч. Тим часом ще живі в пам’яті запеклі змагання радянських і чехословацьких хокеїстів після того, як 1968 року Радянський Союз із братією окупували Чехословаччину. Та й останні роки дали чимало прикладів, коли спортсмени ворогуючих між собою країн зустрічаються на спортивних полях і майданчиках. І це приносить лише взаємну користь.

Давно відгриміли бої в Афганістані, які не в останню чергу стали причиною розпаду СРСР. А колишні вороги тепер намагаються мирно співіснувати, співробітничати і, звичайно, змагатися в спорті.

Останній приклад — волейбольний турнір «Кубок пам’яті», що відбувся у Києві минулого тижня, присвячений Дню пам’яті учасників бойових дій на території інших держав і 17-й річниці виведення військ з Афганістану. Турнір проводився вже вшосте, але нинішній відрізнявся від попередніх тим, що в ньому брала участь команда афганців. Особливо запеклим був їхній поєдинок з нашими «афганцями». І якщо перед матчем у когось і була ностальгія за колишніми боями, то закінчився поєдинок міцними рукостисканнями й обіймами. При цьому в афганській команді грали молоді люди, які, напевно, і не пам’ятають війну, що закінчилася 17 років тому. Українські волейболісти — всі учасники бойових дій. Це про них у поета-«афганця» Г.Даценка є рядки: «…и мы играем в волейбол под звуки артобстрела» та «…наш холостяцкий неуют мы красим волейболом».

Серед почесних гостей турніру були голова організації Спілки ветеранів війни в Афганістані Подільського району Києва Віктор Максименко і бойовий генерал Микола Піддубний. А організував і проводить турнір усі роки колишній «воїн-інтернаціоналіст» Сергій Буковський. Нинішнього року в «Кубку пам’яті» взяли участь десять команд. Перемогли волейболісти Національного університету внутрішніх справ.