Вам 30 років... Час влаштовувати ревізію?

Колись давним-давно, як здається нині, а насправді лише якихось 15 років тому, вам здавалося, що 30 років — це дуже багато, це середина життя чи майже старість... А років 5 чи 10 тому ви думали, що до 30 років у вас буде все — щаслива сім’я з дітьми, друзями, веселими вечірніми посиденьками, відпустками на модних курортах, будинок вашої мрії з каміном і бібліотекою, дуже вдала кар’єра... Сьогодні ви вперше, прикрашаючи іменинний торт, не стали виводити заповітну цифру...

Десь так під тридцять — років на десять раніше, ніж у чоловіків! — практично в кожної жінки починаються життєві метання і перше серйозне підбиття підсумків. Хоч що кажіть, але вік цей — своєрідний рубіж між юністю і дорослим життям. А тому саме в цьому віці відбувається перша велика переоцінка цінностей.

Юності притаманний максималізм — хоч як банально звучить ця фраза, але справді, стаючи старшими, ближче до тридцяти, ми набагато тверезіше оцінюємо свої можливості та перспективи. Звичайно, завжди потрібно сподіватися на краще, працювати над собою, але... Наталка, наприклад, навряд чи вже стане дружиною мільйонера... вона свій вибір зробила, і, щиро бажаючи друзям найкращого, все ж таки — провівши нескладний аналіз — прогнозуємо цій сім’ї середній статок. Світлана вже навряд чи стане знаменитим музикантом, тому що безнадійно покинула серйозні заняття музикою і успішно будує кар’єру в зовсім іншій галузі. Та й це — лише припущення, тому що життя повне сюрпризів і несподіваних поворотів. Просто чомусь саме напередодні першого поважного ювілею ми починаємо шкодувати за тим, що не зроблено чи що не відбулося. Так, може, річ не у віці як такому — він перетворюється на фатальну віху виключно в нашій уяві? І коли вона буде вже позаду, ви зрозумієте, що нічого страшного, власне, не сталося. Все залишилося, як і раніше... Точніше, майже все. Змінитися може й повинно все тільки на краще — якщо поставитися до дати прагматично й провести ревізію свого життя. Отже...

Особисте життя

Подруги

Шкалу своєрідних жіночих цінностей я невипадково розпочну саме з подруг. Річ у тім, що, як з’ясувалося, справжньою цінністю в нашому житті, що так швидко міняється, є саме вони. Та це, зрозуміло, стосується лише справжніх подруг, а не просто приятельок.

У 20 років ми ставимося до них дуже легковажно, наївно вважаючи, що, посварившись з однією, легко знайдемо іншу. Багато хто, наприклад, узагалі не має подруг, вбачаючи в них лише конкуренток у боротьбі за чоловіків.

Усі ці помилки часто призводять до того, що коли нам стає справді погано, поруч просто немає близьких людей. Адже, хай там як, а з батьками довірливі стосунки мають не так уже й багато з нас, а чоловіки — це взагалі істоти дуже мінливі й непостійні. Та й далеко не всі з них (навіть у шлюбі) рвуться вирішувати наші проблеми. Багато хто навіть не бажає нас вислухати, будучи переконаними, що в жінки має бути завжди чудовий настрій, а різні життєві метання та негаразди — це лише плід нашої буйної фантазії чи наслідок ПМС. Коротше, «вирішуй сама свої нікчемні жіночі проблеми»!

Звичайно, коли ми зовсім молоді та наївні, нам здається, що наше життя неодмінно складеться, мов у казці, і що ніяких проблем і складнощів у ньому не буде. На жаль, так не буває! І навіть якщо суто зовнішньо наше життя й справді виглядає дуже благополучно (дружна сім’я, хороша робота тощо), це не означає, що нам не потрібна підтримка. І тут без справжніх подруг нам просто не обійтися. І чим довше ви з ними знайомі, тим краще. Спільне минуле — це своєрідний місток до порозуміння. Іноді достатньо мовити лише кілька слів! До речі, мене завжди дивувала любов американців до психоаналітиків. Напевно, в них просто немає справжніх друзів! Повірте, що жодний найпрофесіональніший психоаналітик не зможе підтримати вас краще, ніж близька подруга, яка знає вас років 10—15!

Підсумовуючи сказане, я дуже раджу вам дбайливіше ставитися до подруг і навчатися мистецтву дружби. Повірте, без цього жити вам буде дуже важко!

Чоловіки

Кожна з нас до 30 років накопичує досить багатий (на жаль, не завжди позитивний) досвід стосунків із ними. Та незалежно від того, як складається життя, більшість із нас доходить трьох основних висновків:

1. Дії чоловіка неможливо пояснити і зрозуміти.

2. Навіть із найближчим вам чоловіком не можна бути АБСОЛЮТНО чесною.

3. Без чоловіка, на жаль, у житті обійтися важко.

Тепер зупинімося на цих трьох постулатах докладніше.

Почнемо з того, що ви вже й так достеменно знаєте: мозок чоловіка й жінки влаштований по-різному, отже, зрозуміти та пояснити думки і дії один одного нам дуже складно. Ми — практично люди з різних планет. А якщо це так, то який сенс ображатися на інопланетян? Ну не зателефонував він, коли обіцяв, або не зміг знайти в холодильнику приготований для нього обід! Ну то й що?!

Слід сказати, що після того, як я перейнялася думкою про різну будову наших мізків, жити мені стало значно легше. Просто не потрібно намагатися пояснювати його вчинки з погляду своєї логіки. В нього вона зовсім інша!

Тепер щодо другого постулату. Ні, я не хочу сказати, що в чоловіків не слід закохуватися. І вже тим паче я не хочу сказати, що їм потрібно повсякчас брехати. Йдеться тут, швидше, зовсім про інше. Не можна казати чоловікові ВСЕ, про що ви думаєте, не можна першою освідчуватися йому в коханні, не можна на самому початку стосунків погоджуватися на секс (навіть якщо вам самій цього дуже хочеться!). Звучить банально, але в жінці справді має залишатися якась загадка й неприступність. Чоловік, на жаль, насамперед мисливець. Навіть якщо в нього за плечима три вищі освіти! Він повинен нас домагатися. Навіть якщо ви з ним у шлюбі вже 10 років. Загалом, бути з чоловіком АБСОЛЮТНО щирою — це не чесність, а дурість.

І, нарешті, постулат третій... Так, попри все це, прожити без чоловіка дуже важко. І річ тут не в народженні дитини чи в забиванні горезвісного цвяха. І вже тим паче не в громадській думці, якій притаманне негативне ставлення до самотніх жінок. Просто природа влаштована так, що (бодай періодично) ми один одному дуже необхідні. Хтось може пригадати легенду, що набила оскому, про дві половинки, котрі повинні знайти одна одну, а хтось — моменти власного життя. Та факт залишається фактом — ми один одному потрібні.

Кар’єра

Ні, нас, тридцятирічних, не обдуриш модним словом «кар’єра».

Доводилося знати і головного редактора поважного галузевого журналу з надмірними амбіціями, яка була абсолютно не в темі й писала з грубими помилками, і скромну дівчину-коректора, яка володіє таким літературним талантом і почуттям стилю, що найвисокооплачуваніші журналісти крадькома приносили їй свої опуси з проханням подивитися... Тож ваша сьогоднішня посада сама по собі мало про що свідчить. А ось рівень професіоналізму — це саме той критерій, за яким можна оцінити вас не тільки як фахівця, а й... як людину. Бо якщо 20-річному можна вибачити брак професійних знань, то в 30 років від вас сподіваються і досвіду, і знань, і вміння будувати стосунки з людьми.

Те, що кар’єра опинилася в цьому списку лише на третьому місці, зовсім не означає, що вона неважлива. Просто чим старшою я стаю, тим гірше я ставлюся до жінок, які ставлять кар’єру на перше місце. Це, на мій погляд, одна з двох геть непотрібних крайнощів. Друга, навпаки, полягає в тому, що жінка навіть не намагається зробити кар’єру чи просто знайти хорошу роботу. Ось про ці дві крайнощі я й хотіла б поговорити. Тим паче, що таких прикладів вистачає.

Отже, спочатку випадок, коли до 30 років жінка перетворюється на машину для заробляння грошей, а ночами їй сниться не коханий чоловік, а нова посада. До речі, далеко не завжди такі жінки самотні. Часто в них є не тільки чоловіки, а й діти. Проте з раннього ранку до глибокого вечора вони перебувають на роботі, а у вихідні складають робочі плани на найближчий тиждень. Безумовно, я не стверджую, що всі вони при цьому глибоко нещасні й практично цілковито складаються з комплексів. Є жінки, які просто не створені для сімейного життя й одержують від роботи величезне задоволення. Та мова не про них. На жаль, але більшість таких трудоголичок використовують роботу як наркотик, намагаючись забути про невдале особисте життя, негаразди в сім’ях, або борються таким чином зі своїми дитячими комплексами. Та шлях цей, на жаль, веде в глухий кут. Стосунки в сім’ї від цього тільки погіршаться, особисте життя вже точно не складеться, а комплексів тільки побільшає. Серйозний нервовий зрив — це те, чим закінчуються подібні історії.

Тепер про другу крайність: вона зазвичай характерна для жінок, які мають дуже добре забезпечених чоловіків. У цьому разі вони не працюють взагалі або суто символічно (просто для спілкування з навколишнім світом). Зате вони опікуються сім’єю, дітьми і власною зовнішністю. Все це, звичайно, добре, але, на жаль, наше життя дуже нестабільне. А тому однієї чудової миті чоловік може розоритися чи просто піти. І ось тут перед жінкою постає питання про необхідність працювати. Та вища освіта залишилася лише в спогадах, а досвіду роботи немає взагалі. Не позаздриш!

Звичайно, це крайнощі, але, в будь-якому разі, до 30 років потрібно обов’язково мати можливість самій заробляти собі на життя. І при цьому постаратися не дістати через це нервовий зрив!

Безумовно, подруги, чоловіки та кар’єра — це далеко не все, із чого складається життя 30-річної жінки. Однак це те, що хвилює в першу чергу абсолютно всіх без винятку. Хоча є ще діти, здоров’я, краса, захоплення і ще багато чого!

Нині я розумію, що тридцять, напевно, пречудовий вік. Коли помилки молодості вже позаду, а життя все ще попереду! Адже не змінилося головне — моє ставлення до самої себе й усього, що я бачу навколо: я все ще почуваюся юною, вірю в чудеса та вмію дивуватися навколишньому світу. Чого, власне, й вам бажаю! Хоч скільки років вам є!

30 років: погляньмо на ювілей із усмішкою

Байдуже, як ставитися до цієї дати, проте доводиться визнати, що 30 років — це своєрідний рубіж, перехід від безтурботної юності до дорослого життя. А ще — це нагода змінити деякі свої звички та здійснити якісь справи, на котрі колись бракувало часу. Та найголовніше — потрібно поставитися до цієї дати з гумором!

Англійський журнал Esquire вирішив створити для тих, в кого незабаром 30-річчя, своєрідну інструкцію. До неї було включено перелік звичок, яких варто в цьому віці позбутися, і найактуальніші справи. Спочатку ці не надто серйозні поради були адресовані чоловікам. Утім, після певного опрацювання виявилося, що все це повністю підходить і жінкам.

Отже,
досягнувши тридцяти, рекомендуємо:

Вирішити квартирне питання (знімати квартиру чи жити з батьками в цьому віці вже несолідно).

Замовити собі в ресторані устриць і шампанського.

Навчитися водити машину (якщо ви раптом цього дотепер не вмієте).

Відвідати SPA-салон: спеціальні процедури допоможуть вам позбутися тягаря, накопиченого за ці роки.

Замовити вечірню сукню у відомого дизайнера чи просто купити її в дуже дорогому магазині (саме в ньому можна буде відзначити ювілей).

Вирушити в далеку подорож на самоті (це значно цікавіше, ніж ви думаєте).

Виконати найзаповітнішу мрію дитинства (завести собаку чи навчитися керувати літаком — це вже дивлячись про що ви мріяли!).

Навести лад у вашому записнику та вилучити звідти всі непотрібні телефони та адреси.

Систематизуйте номери телефонів: ділові зв’язки, робочі, сервіс (ремонт квартири, сантехнік, медицина тощо), друзі. Особливо уважно поставтеся до останньої групи телефонів — я вже не можу дозволити собі спілкуватися з людьми випадковими, для мене нецікавими, які вже однозначно ніколи не стануть для мене іншими...

Сфотографуватися для паспорта (коли вам буде потрібно вклеїти фотокартку чи поміняти паспорт — у вас уже буде своє цілком прийнятне зображення без зайвих зморщок).

Під час святкування тридцятиріччя радісно усвідомити, що вам поки що не сорок років!

Звички,
яких потрібно
позбутися:

Загоряти топлес (навіть у солярії).

Забувати змивати на ніч косметику (цього вам ваша шкіра вже може не пробачити).

Плакати на роботі (у 30 років це якось несолідно).

Напиватися до безтями (репутації це не зміцнює, а відновний період забирає багато часу).

Не спати всю ніч (шкіра та організм загалом у такому віці вимагають восьмигодинного відпочинку).

Хизуватися абсолютно байдужим ставленням до свого здоров’я.

Повертатися вночі останніми рейсами громадського транспорту.

Носити речі, модні тільки в цьому сезоні.

Мені пощастило знати одну надзвичайну жінку, яка після 40 років круто змінила свою долю: народила сина, про якого мріяла; вивчила кілька іноземних мов і поміняла спеціальність. І коли мене поймає смуток через те, що не збулося, я згадую цей чудовий приклад і вкотре розумію — вік тут ні до чого. Хіба може бути щось запізно, поки ти живеш...