Уроки Масарика

Томаш Гарріг Масарик (1850-1937) відомий широкому загалу українства як перший президент першої Чехословацької Республіки, науковцям - як філософ і гуманіст. Він народився у простій селянській родині, але прагнення до знань і небайдуже ставлення до долі свого народу зробило його однією з найяскравіших політичних постатей ХХ століття. В 1920, 1927, 1934 роках Т.Г.Масарик обирався президентом Чехословаччини (в 1935-му за станом здоров’я склав президентські повноваження).

Президент-визволитель, батечко, як з любов’ю та повагою називали його чехи, в перші десятиліття боротьби за моральне відродження чеського народу, був звинувачений у всіх можливих і неможливих гріхах: його оголошували «національним нігілістом», «філософом чеського самогубства», «прислужником німців», «єврейським наймитом» тощо. Але ніхто й ніколи не міг звинуватити його в брехні та аморальності. І в особистому і в громадському житті Масарик був високоморальною людиною.

Те, що ми сьогодні заново відкриваємо людину, яка змусила світ подивитися на себе іншими очима - не лише з точки зору прагматизму, а й моралі, - є знаковим. З огляду на сучасні політичні процеси праці Масарика заслуговують на нове прочитання, вважає доктор політичних наук, професор кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, відомий в Україні масарикознавець Михайло Нагорняк.

Розглядаючи чеське питання як питання світове, Т.Г.Масарик був одним з перших, хто почав концептуально по-новому осмислювати місце «малих» народів у загальноєвропейському процесі. Розглядаючи Європу як континент, де взаємодіють різні цивілізації, він звернув увагу європейських політиків на потужний інтегральний потенціал народів Центрально-Східної Європи, який полягає в їхній належності до «слов’янського організму».

Томаш Гарріг Масарик чітко усвідомлював, що відродження державності неможливе без теоретично (філософськи та соціологічно) обґрунтованої національної програми.

Політичну самостійність він оцінював як зовнішній фактор, тоді як внутрішня самостійність, обумовлена культурним, економічним та соціальним розвитком, є для мислителя найважливішою. Самостійність не здатна врятувати жодного народу, навпаки, народ сам мусить втримати самостійність - завдяки освіті й моральності. Нація, яка перестала жити згідно з нормами моралі, може втратити політичну самостійність.

Не можна стверджувати, що виникнення Чехословацької Республіки на чолі з Масариком стало «матеріалізацією» його соціологічних ідей, але те, що в Центрально-Східній Європі в умовах наростання тоталітарних тенденцій виникла і двадцять років існувала розвинена й стабільна парламентська демократія, заснована на теоретичних ідеях мислителя і політика, однозначно свідчить про зв’язок між соціологією, етикою, політикою. Томаш Гарріг Масарик, зазначає М.Нагорняк, одним з перших політиків світового масштабу зрозумів значення ресурсу освіти і науки для розвитку національної держави та сучасного світу в цілому. Спочатку треба думати про народну освіту і лише потім - про інші державні пріоритети. Загальну освіту народу, його здатність сприймати і здійснювати реформи, як і загальноосвітній рівень політичних вождів, Масарик розглядає як запоруку самого існування демократії.

Демократія повинна гарантувати захищеність і покровительство всім успіхам у культурній і технічній сферах, у галузі науки, мистецтва, моралі та релігії. Тому він розглядає її як постійну реформу й одночасно революцію, що не припиняється, але «революцію лише в головах і серцях».

Т.Г.Масарик не боявся висловлюватися з найгостріших питань. Як депутат австрійського рейхстагу, він говорить про необхідність надання більших прав народам, які перебували у складі Австро-Угорської імперії. Стає на захист української мови, підкреслюючи думку німецького філософа-просвітителя Й.Гердера про місце України в європейській цивілізації.

У бесідах з письменником Карелом Чапеком Томаш Гарріг Масарик висловлює думку про недосконалість парламентської демократії і накреслює шляхи реформування парламенту. По-перше - зменшити його чисельність за пропорційної системи виборів. Цей механізм він пов’язує зі зменшенням кількості партій. По-друге - надати партії право відкликати депутата і замінювати його іншим. По-третє - головною вимогою до кандидата в депутати має стати його освіченість, моральність, здатність до управлінської діяльності. Поряд з реформуванням парламенту президент вважав за необхідне реформувати бюрократичний апарат. Бюрократія повинна не панувати, а виконувати управлінську, адміністративну роботу, бути «чесною і чистою».

«До речі, каже М.Нагорняк, - у сучасній Чехії немає єдиної точки зору щодо оцінки постаті Томаша Гарріга Масарика. Тому називати його, як це робили чехи у 1920-х роках, батьком нації не доводиться. Та, попри різні оцінки, безперечним є одне, Масарик був найпопулярнішою політичною постаттю свого часу, і не тільки в Чехословаччині. Саме його, згідно з тодішніми опитуваннями, європейці називали найімовірнішим президентом гіпотетичних Сполучених Штатів Європи. З Масариком постійно радилися авторитетні європейські політики, високо оцінюючи його як знавця слов’янських народів, фахівця з європейської культури та політики, теоретика демократії і водночас її політичного представника. Масарик - це ніби втілення платонівського ідеалу «філософа на троні». Він був реалістом у політиці, - вважає Михайло Нагорняк. - Бачив завтрашній день не тільки з погляду на сьогодення, а й на перспективу».

Як учений і досвідчений політик, він іще в минулому столітті помітив, що наслідком технічного прогресу стало небачене суперництво між народами. Ця конкурентна боротьба охопила всі регіони світу. В ній окрема держава чи певний блок держав набирають дедалі більшої економічної та політичної сили і прагнуть досягти добробуту за рахунок інших, а тому той, хто не братиме участі в змаганні зі своїми сусідами, - приречений на відставання й загибель.

Вболіваючи за майбутнє чеського народу, Масарик застерігає: групові, партійні інтереси можуть стати гальмом соціально-економічного поступу країни, оскільки через недбалість та недалекоглядність вождів народ не братиме участі в цих змаганнях, тим самим позбавляючи себе майбутнього. Перед політиками, вважав президент Томаш Гарріг Масарик, стоїть нелегке завдання зорієнтувати народ у дусі нових вимог часу, зробити все, щоб народ, залишаючись вірним патріотом своєї батьківщини, став «уважним та обережним громадянином світу».

Користуючись усіма благами загального поступу людської цивілізації, народ не повинен відмовитися від своїх традицій, віри. Їх, навпаки, треба зберегти, бо вони є моральною і духовною основою народу.

Упродовж своєї наукової та політичної діяльності Томаш Гарріг Масарик ставив і вирішував питання, котрі не втратили своєї актуальності й сьогодні. І цим книга Карела Чапека «Бесіди з Томашем Масариком», презентація якої нещодавно відбулась у Львові за участі Генерального консула Чеської Республіки у Львові Давіда Павліти, консула Мартіни Павлітови Мухової, перекладача, доцента кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І.Франка Лідії Кіцали, професора кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Михайла Нагорняка та директора видавництва «Астролябія» доцента кафедри філософії Львівського національного університету ім. І.Франка Олега Фешовця, - є дуже цінною для українців.