У пошуках краснолюдків

«Ура! Вже завтра ми будемо шукати вроцлавських краснолюдків!» — пише подружка Тоня. «Ура!!!» — пишу їй у відповідь. І хоча на відміну від розумниці Тоні, котра перелопачує напередодні поїздки безліч відповідної літератури, уявлення не маю, хто такі краснолюдки, радості моїй немає меж. Слово «Вроцлав», мов за помахом чарівної палички, вмить піднімає настрій до захмарних висот. А коли ще й уявити, що там живуть якісь загадкові істоти!.. Тричі «ура!!!».

Почати знайомство з Вроцлавом раджу не зовсім традиційно: не з історичного центру міста, а з аквапарку — найбільшого й найсучаснішого в усій Польщі. Єдині в країні басейн зі штучною хвилею, котрий імітує купання в морі, і гірка-трамплін, що закінчується над водою; басейни з солоною водою; величезні SPA- і wellness-зони; сила-силенна різноманітних саун — усіх родзинок вроцлавського Палацу води й не перелічити. Та й немає сенсу: їхню дію потрібно випробувати на собі. Щоб за якісь півгодини повністю змити з себе всю дорожню втому і, відчувши друге дихання, йти підкоряти місто.

А ось як чудово описала гномів у своїй казці про сирітку Марисю знаменита польська письменниця Марія Конопницька: «Самі ж вони народець дрібнуватий: побачить гномик селянський чобіт, зупиниться, роззявить рота і дивується, думає — вежа. Заблукає в курник і запитує: «Це що за місто таке і чи далеко до застави?». У пивний кухоль звалиться — і ну верещати: «Рятуйте! У криницю впав!». От яка дрібнота! Зате носи у гномів знатні». Тому, напевно, вони у Вроцлаві й прижилися — рознюхали, де на Землі жити по-справжньому добре.

За організацію прес-туру автор дякує Польському осередку туристичної інформації в Києві і Дольношльонській туристичній організації.