ТУРИСТИ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

Туристом, за визначенням ООН, є особа, яка понад 24 години перебуває за межами постійного місця проживання без мети матеріальної наживи.

Хто з нас у дитинстві не мріяв про неозорі простори малодосліджених земель, про пригоди з дикими звірами і про небезпеки, від яких холоне кров у жилах? Читаючи Джека Лондона і Жюля Верна, ми уявляли себе учасниками змальованих подій. Але зараз ми стали дорослими, і сувора правда життя в більшості з нас повністю вибила дух романтики, а на зміну йому прийшли прагматичність і втома.

«А навіщо вам усе це потрібно?» Напевно, частіше за все це питання повторюють, звертаючись до команди українських мандрівників Equites. Ставлять його люди, котрі давно забули про свої дитячі книги та мрії, їм нині ближчі й зрозуміліші бажання підвищення доходу сім’ї, придбання квартири, машини, одягу. Але всі ми родом із дитинства, і є серед нас такі, хто зберіг ту заповітну, наївну і прекрасну мрію про кругосвітню подорож. Вони виросли і не забули, а доклали багато зусиль, подолали всі перешкоди і самих себе на шляху до своєї мети. Тож така відданість і стійкість, гадаю, гідні великої поваги. І якщо після цього роз’яснення все ж знайдеться людина, котра повторює: «А навіщо їм це все-таки потрібно?», — навряд чи я зможу пояснити краще.

Equites [‘еквітес] — латиною «вершник». Так назвали свою команду Голтис (Володимир Вукста), Олександр Комаров і Костянтин Могильник, бо образ вершника уособлює прекрасну гармонію людини й природи. Хлопцям доводили, що це слово для співвітчизників іншомовне, але вони наполягли на своєму, маючи на те повне право. Бо вони не лише виконавці, а й автори унікального проекту в Україні — інтерактивного телевізійного шоу про подорож команди в Африку, що розпочнеться у вересні 2001 року і триватиме 10—12 місяців. А чому в Африку? Для цього треба звернутися до витоків.

А все починалося з ідеї про кругосвітню подорож. Однак проїхати просто навкруг Землі — оминути безліч цікавого. Тому вирішили об’їжджати кожний континент окремо. Який перший? А чому б не Африку?

Ідея виросла до великого телевізійного проекту, розробляти який треба було довго і старанно. Щоб не втрачати часу, команда почала готуватися до «великого африканського походу» у рамках першого етапу проекту «Десять кроків до Африки». І що вони тільки витворяли: і в крижану воду занурювалися, і в річку, де крокодили водяться, стрибали, і нещасний джип на стіну будинку затягували. При цьому збоку могло здаватися, що ці «адреналінозалежні» намагаються просто шокувати публіку. Але річ зовсім не в цім, адреналін — не мета, і даремно їх, не задумуючись, охрестили екстремалами. Ці мужні й розважливі люди не прагнули піддавати себе невиправданому ризику, але ще і ще раз перевіряли свої можливості, відпрацьовували необхідні навички для майбутнього походу навколо Африки в 70 тис. км, де можуть виникнути найнепередбачуваніші ситуації.

Хто ж вони? На чому грунтуються настільки сміливі поривання? Пояснення я знаходжу в стислих біографічних довідках.

Голтис (Володимир Вукста)

Народився 1960 р. Капітан команди. З дев’ятирічного віку займається східними єдиноборствами. Чорний пояс, 2-й дан за технікою місюдзірі. 1981, 1982, 1983 рр. — чемпіон Азії. З 12-річного віку займався культуризмом. Здобув титул Mister Apollo Europe-76 у Барселоні. Підготував чемпіонів світу з культуризму: 1994 р. — Сергія Отроха, 1996 р. — Валентина Чепігу. Володіє методами лікування народної та китайської медицини. Автор діючих методик тренувань для виживання у надтяжких умовах. З 1981 року — походи підвищеної складності на Кавказі, Памірі, Алтаї, у Сибіру, Тибеті, Ірані, пустелях Африки та Саудівської Аравії. 1991 р. здійснив 50-денний перехід по Тибетському нагір’ю з обмеженою кількістю їжі та води. 1992 року провів 54-денне тренувальне голодування. 1998 року — велосипедна подорож по Африці і пустелі Калахарі (8 тис. км). Досвідчений фотограф (три персональні виставки). Оператор-документаліст. Автор документального фільму «Африка — шлях до себе» про велосипедний перехід Калахарі, що здобув перший приз фестивалю аматорського кіно в Данії (1998 р.)

Олександр Комаров

Народився 1963 року. Закінчив Київський державний інститут іноземних мов: іспанська й англійська мови. Професійний альпініст. З 1987 року під керівництвом Голтиса займається східними єдиноборствами і культуризмом.

Тренований на виживання у надтяжких умовах. 1992 року провів тренувальне 40-денне голодування. З 1986 року — походи підвищеної складності на Кавказі, Памірі, Алтаї, у Середній Азії, Ірані, Саудівській Аравії. 1991 року здійснив 50-денний перехід Тибетського нагір’я з обмеженою кількістю води та їжі. Досвідчений фотограф і оператор-документаліст.

Костянтин Могильник

Народився 1963 року. Закінчив Київський державний інститут іноземних мов. Працював перекладачем в Україні та Німеччині. Володіє шістьма іноземними мовами. З середини 80-х займається загартовуванням імунної системи організму за оригінальною методикою. Тренований на виживання у надтяжких умовах. Маршрути підвищеної складності на Кавказі, Памірі, у пустелі Кара-Кум, тривалі одиночні переходи в Баварських і Австрійських Альпах. Професійний журналіст. 1992—1997 рр. — автор радіопередачі на радіо «Свобода» (Мюнхен—Прага), 1995—1996 рр. — радіопередачі для Radio Lora (Мюнхен). З 1996 р. — член Спілки журналістів Німеччини.

Всі вони — «невиправні романтики». І дуже добре, адже нудно було б нам жити в чорно-білому світі раціонального. Для цього й існують диваки, це їм першим спало на думку літати, як птиці, по небу, опускатися в батискафах під воду, будувати каруселі і вигадувати жувальну гумку, і ще багато іншого, що стало для нас необхідним чи не дуже.

Та повернімося до початку здійснення проекту, коротко згадавши основні віхи.

Спочатку на вулицях міста Києва з’явилася сила-силенна білбордів, а в метро — наліпок із фотографією членів команди і незрозумілим запитанням «Чому Африка?»

16.02.2001 р. в Українському домі пройшла презентація проекту, де було представлено більше ста фоторобіт, зроблених командою за кілька останніх років.

20.02.2001 р. Холодним лютневим вечором відбувся перший із «Десяти кроків до Африки», який холодом обдавав душу. За температури повітря -10 °С і води + 4 °С команда здійснила 35-метрове пірнання під 20-сантиметровою товщею льоду Діамантового озера. Для цього знадобилася одна хвилина затримки подиху (що відповідає чотирьом хвилинам у нормальних умовах). Уміння пристосовуватися до різноманітної температури дуже важливе в Африці. Наприклад, у Калахарі добовий перепад температури становить 55—60 °С.

02.03.2001 р. Крок другий. «Вершники» побували в Ботствані, Замбії, Зімбабве і ПАР. Стрибнули на 111-метровому гумовому канаті з водоспаду Вікторія, пропливли 22 км на дошках по річці Замбезі, подолавши 14 порогів, піднялися по 100-метрових стінах ущелини і покаталися в ній на 80-метровій «тарзанці».

16.03.2001 р. Крок третій. За допомогою звичайної лебідки витягли на 25-метрову стіну 8-поверхового будинку «пристаркуватий» джип Willys випуску 1942 р., імітуючи можливий підйом на африканські скелі. Представник Книги рекордів Гіннесса в Україні, не приховуючи захоплення, зафіксував гідний видання рекорд.

27.03.2001 р. Крок четвертий. Стрибки з повітряних куль на «тарзанках» і гумових канатах, а також «повзання» по канату між повітряними кулями.

11.04.2001 р. Крок п’ятий. Вогняне шоу на березі Дніпра, котре моделювало ситуацію «пожежа в савані». Команда на велосипедах і пішки подолала вогняний коридор завдовжки 10 і завширшки 1,5 метра, де температура сягала 400 °С.

27.04.2001. Крок шостий. In Aqua. Найскладніший з усіх попередніх. Дощового ранку на серійному джипі Nissan Patrol команда проїхала 80 м під водою уздовж берега Венеціанської затоки Дніпра, а потім, причепивши до транспортного засобу вісім пластикових бочок-поплавків і канат, перетягла з одного берега на інший.

26.05.2001 р. Відбувся сьомий крок — назустріч журналістам. Гадаю, його сміливо можна віднести до категорії екстремальних.

22.06.2001 р. Крок восьмий. Презентація унікального телепроекту каналу «1+1», що являє собою пригодницьке й ігрове шоу «Чому Африка?» і почне виходити в ефір у жовтні цього року.

Крім того, за звітний час було створено сайт www.equites.com, на якому можна дізнатися свіжу інформацію про команду і навіть побачити п’ять мікромультфільмів; стартувала радіопрограма «Еквістрім» на Music Radio 101,5 FM; розроблено екологічну програму Equites Forum; продано на аукціоні за 6500 дол. багатостраждальний джип Willys MB, який і без того брав участь у Другій світовій війні і знявся у доброму десятку художніх фільмів. Виручені гроші були перераховані на цільовий рахунок для ліквідації наслідків повені в Закарпатті.

А зараз черга за дев’ятим кроком. Невгамовна команда в ніч із 6 на 7 серпня вилетіла до столиці Кенії Найробі, щоб піднятися на найвищу вершину Африканського континенту вулкан Кіліманджаро (5 899 м) і встановити прапор України до 10-річчя незалежності нашої держави. Але не одні! А з групою журналістів і операторів, до якої входжу і я. Разом із командою нас буде 13 чоловік. Коли вийде ця стаття, ми будемо вже там — на підйомі. У зв’язку з чим можна було б висловити співчуття команді, яка несе відповідальність за групу «чайників», або поскаржитися на нелегку долю журналіста. Та не хотілося б кривити душею: хай би як важко нам (журналістам) було, я розцінюю це як великий подарунок долі.

Докладну розповідь про підготовку, маршрут і пригоди «У снігах Кіліманджаро» можна буде прочитати через два тижні в наступному випуску туристичної шпальти.

І нехай буде прихильною до нас Фортуна!