ЦРУ ПРОТИ ФІДЕЛЯ КАСТРО

1 січня 1959 р. на Кубі перемогла революція. До влади прийшли патріотичні сили на чолі з Фіделем Кастро.

А наступного дня співробітники Російського музею в Ленінграді винесли в запасники картину художника Павла Федотова із зображенням горя літньої барині з приводу смерті її улюбленого песика. Чим же завинило полотно, написане в далекому 1844 році? Уся річ була в кличці, яку несвідомий маляр XIX століття необачно вибрав для померлого собаки, — картина називалася «Наслідок смерті Фідельки». Радянське керівництво визнало недоречним мимовільний натяк на ймовірність фізичної загибелі лідера нової Куби...

Тим часом легендарний команданте невдовзі цілком міг розділити сумну долю свого чотириногого тезки з федотовського полотна. Американські спецслужби, незадоволені політичним курсом Фіделя, розпочали проти Кастро справжню війну. Боси ЦРУ розцінювали усунення темпераментного бороданя як справу своєї честі. Тим більш дивно, що кубинський вождь успішно пережив багаторічну низку замахів, організованих підступними янкі, і торік благополучно досяг похилого 75-річного віку.

Захоплююча історія протистояння Фіделя Кастро й секретних служб США розпочалася влітку 1959 р., коли кубинський лідер остаточно визначився із зовнішньополітичними орієнтирами, спрямувавши свій погляд у бік Москви. Куба звернулася до Радянського Союзу з проханням про поставки зброї; на острів прибули сотні військових радників із СРСР. Саме тоді в Ленглі — штаб-квартирі Центрального розвідувального управління — вирішили: Фіделю не жити!

Як відомо, від любові до ненависті — один крок. Ось у ЦРУ й задумали доручити вбивство Кастро його колишній коханці Маріті Лоренц, котра після розриву з Фіделем мешкала в Нью-Йорку. «Бійці невидимого фронту» вмовили скривджену даму помститися легковажному революціонерові. У грудні 1959 р. міс Лоренц, отримавши від американської розвідки ампули з токсином ботулізму, попрямувала до Гавани. Але експерти ЦРУ не врахували силу чоловічої чарівності Кастро. Зустрівшись із Фіделем, Маріта зрозуміла, що позбавити життя колишнього коханого вона не може, і просто викинула ампули з отрутою. Так провалився один з перших замахів на команданте.

Шефи ЦРУ, проте, не впадали у відчай. У них несподівано з’явилися союзники — «хресні батьки» американської мафії, котрі запропонували безкорисливу допомогу в справі фізичного усунення кубинського лідера. Мафіозних босів, звісно, мало хвилювали проблеми боротьби зі світовим комунізмом. Річ у тім, що до революції 1959 року мафія контролювала всі ігорні заклади й будинки розпусти Куби. З приходом до влади Кастро американські гангстери відразу позбавилися колосального джерела доходів. Отож організована злочинність США виявилася вельми зацікавленою в смерті Фіделя. Ліквідацію Кастро доручили гангстеру Сантосу Траффіканте. Через його людей до Гавани доставили смертоносну отруту. Її вручили одному з агентів мафії — офіціанту в ресторані, де часто обідав глава Куби. Але довести операцію до кінця не вдалося — потенційного вбивцю раптово звільнили з роботи.

Усвідомивши, що на мстивих коханок і нещадних гангстерів покладатися не варто, цереушники вирішили розправитися з ненависним команданте власними силами. Проти вождя кубинської революції кинули всю міць американських спецслужб.

У квітні 1961-го п’ятеро автоматників атакували машину Кастро на одній з вузьких вуличок Гавани. Автомобіль зрешетили кулями, але сам кубинський лідер дивом залишився цілий.

Тоді ж ЦРУ вдалося до низки спроб отруїти Кастро. Зокрема, запеклому курцеві Фіделю хотіли підкласти коробку сигар, просочених сильнодіючою отрутою. Поза сумнівом, тоді Кастро сповна оцінив би відому медичну тезу про шкоду паління. Проте здійснити цей план не вдалося.

На початку 60-х років американська розвідка завербувала високопоставленого кубинського чиновника Роландо Кубело. Співробітники ЦРУ передали йому отруєне автоматичне перо з вмонтованим мікрошприцем, укол якого людина зовсім не відчула б. У нагороду за ліквідацію Фіделя американці обіцяли надати новоспеченому кілерові політичний притулок у США. Але виконати отримане завдання Кубело не зміг — його викрила кубинська контррозвідка і злочинець опинився за гратами.

Утім, авторучка з отрутою й токсичні сигари — це ще квіточки. Розумники з Ленглі розробляли плани операцій, перед якими тьмяніють пригоди легендарного Джеймса Бонда. Приміром, пропонували з допомогою мініатюрного підводного човна доставити на узбережжя пляжу, де полюбляв відпочивати Кастро, замасковану під молюска бомбу. Проект не реалізували через труднощі технічного характеру.

Інший витончений план зірвав прикрий випадок. 1963 року на Кубу відправився американський адвокат Джеймс Донован. Він мав вести з Кастро переговори про визволення з кубинської в’язниці групи громадян США. Перед від’їздом представники ЦРУ вручили Доновану подарунок для лідера острова Свободи — новенький акваланг. Звісно, адвокат не догадувався, що балони акваланга заражені туберкульозною паличкою. Проте запропонований презент видався йому занадто дешевим для вручення главі держави. Донован у супермаркеті на свої гроші купив дорожчий акваланг.

Заслуговують на увагу кілька хитромудрих проектів ЦРУ, які передбачали не фізичне усунення команданте, а його дискредитацію. Планувалося, скажімо, обробити препаратом ЛСД приміщення радіостудії, де мав виступати Кастро. Розрахунок американців був простий: Фідель, надихавшись парами наркотику, говоритиме в прямому ефірі таку нісенітницю, що населення Куби, поза сумнівом, прийме його за божевільного. З тієї самої серії — сигари, начинені потужним галюциногеном. Їх збиралися запропонувати кубинському лідеру перед публічною промовою.

Нікотинові симпатії Кастро американські спецслужби використали й в іншому випадку. Фіделю збиралися підкинути сигари з особливою хімічною речовиною, під час потрапляння якої до організму від тіла людини починало нестерпно тхнути. У такий спосіб підступні янкі хотіли зірвати візит острівного лідера в одну з європейських країн.

Але, мабуть, поза конкуренцією віроломний план ЦРУ щодо позбавлення Фіделя Кастро його славнозвісної бороди. Американські шпигуни мали обробити устілки черевиків Фіделя солями талію — сильнодіючим засобом для видалення волосся. У Ленглі дійшли висновку, що лисий рожевощокий вождь уже не здобуде популярність у свого народу...

На щастя для Кастро, жодну з перелічених вище ідей не реалізували на практиці.

Минали роки. У процесі розгортання соціалістичного будівництва на острові Свободи навколо кубинського лідера дедалі щільнішало кільце професійних охоронців і броньованих лімузинів. Добратися до Фіделя в його рідній вотчині стало не так просто. А ось на чужині команданте, природно, був куди менш захищений. У листопаді 1971 року Фідель Кастро прибув із дружнім візитом до Чилі. Люди з ЦРУ не хотіли упускати зручний випадок розправитися з обридлим бороданем. Ветерани американських спецслужб напевно пам’ятають грандіозне полювання за кубинським лідером на чилійській території.

Спочатку Кастро планувалося ліквідувати під час прес-конференції. Двоє агентів ЦРУ мали проникнути до конференц-залу під виглядом журналістів і застрелити Фіделя з автоматичної гвинтівки, вміло вмонтованої в телекамеру. Здавалося, експерти з Ленглі прорахували все до дрібних деталей, але... За дві години до початку операції одного з убивць госпіталізували з гострим нападом апендициту. Його напарник поодинці діяти не наважився. Кастро залишився живий.

До другої спроби усунути кубинського лідера вдалися під час ознайомлювальної поїздки команданте по Чилі. На шляху руху кортежу Кастро встановили вантажівку, начинену чотирма тоннами динаміту. І знову кровожерливих янкі спіткала невдача — механізм годинникової бомби, призначеної для детонації смертоносного вантажу, заіржавів і вийшов із ладу.

Як запасний варіант співробітники ЦРУ приготували авторучку з отруєним пером. Згубну штучку хотіли презентувати Фіделю під час одного урочистого прийому, на який глава Куби, на жаль, не з’явився.

Проте завзяті американці, незважаючи на зрадливість фортуни, твердо вирішили довести заплановану операцію до переможного кінця. На зворотному шляху з Чилі до Гавани літак кубинського лідера мав здійснити транзитну зупинку в столиці Перу Лімі. В аеропорту на Кастро чатував загін озброєних найманців. Літак Фіделя збиралися розстріляти з автоматів відразу після приземлення. І що ж? У останній момент команданте прийняв рішення здійснити посадку на іншому аеродромі!

Чилійське фіаско анітрохи не применшило запал агентів ЦРУ. Невгамовні янкі продовжували кувати лихо проти вождя кубинської революції. У 1978 р. Центральне розвідувальне управління за 2 мільйона доларів найняло льотчика-смертника, котрий погодився атакувати резиденцію Кастро на легкому літаку «Сессна», ущерть начиненому пластиковою вибухівкою. Але і цей підступний план спіткала доля всіх попередніх. Заповзятливий камікадзе, отримавши великий задаток, назавжди зник з поля зору американських спецслужб.

Приблизно тоді ж ЦРУ вдалося до свого улюбленого прийому — використовувати пристрасть кубинського лідера до сигар. Цього разу команданте вирішили почастувати сигарою з мініатюрним вибуховим пристроєм усередині. З цією метою американські агенти спробували підкупити працівників невеликої фабрики, яка постачала тютюновими виробами правлячу еліту Гавани. Проте пильні кубинські пролетарі не дали скривдити свого вождя й повідомили про підлі шпигунські хитрощі компетентні органи.

На початку 80-х років американці знову спробували отруїти Кастро. Багатостраждальний Фідель мав покуштувати такі вишукані страви, як, приміром, банановий пиріг, начинений стрихніном, або ром, настояний на ціанистому калії. І знову — невдача. Як з’ясувалося пізніше, агентів ЦРУ просто водили за ніс винахідливі колеги з острова Свободи, й людина, котрій було доручено отруїти вождя, насправді виявилася кадровим співробітником кубинської контррозвідки.

Отже, усі намагання людей із Ленглі, спрямовані на фізичне усунення Фіделя Кастро, незмінно закінчувалися провалом. Здавалося, сама доля оберігала гаванського бороданя. Знаменитий колумбійський прозаїк Габріель Гарсіа Маркес так відгукнувся про причини американських невдач у справі ліквідації Кастро: «Напевно, існує якийсь особливий чинник, який вислизає від комп’ютерів ЦРУ. Можливо, тут має місце певна карибська магія». Окремі експерти в галузі окультних наук висловлювалися ще конкретніше: Фіделя оберігає особливий амулет, виготовлений із сушеної крові й товченого язика якогось африканського чаклуна — подарунок верховної жриці вуду з Гаїті...

Невідомо, чим насправді був обумовлений провал таємної війни спецслужб США проти Кастро: наявністю в легендарного революціонера чарівного талісмана, хорошою роботою охоронців Фіделя або ж простим везінням лідера сонячної Куби. Але, коли наприкінці 80-х ЦРУ підбило підсумки багаторічного полювання за команданте, вони виявилися невтішними. Безуспішні спроби умертвити Кастро обійшлися американським платникам податків у 120 мільйонів доларів. Підрахувавши збитки, шефи Центрального розвідувального управління вирішили дати кубинському керманичу спокій. Тим більше що невдовзі Фідель, позбавившись підтримки радянських друзів, трохи остудив свій революційний запал і став куди згідливішим.

Скільки ж разів здійснювала замахи на життя Кастро американська розвідка? Скрупульозні кубинці не полінувалися зробити відповідні підрахунки. У 1999 р. Гавана офіційно звинуватила спецслужби США в 637 (!) замахах на Фіделя. І заодно зажадала в американців компенсацію в розмірі двох мільярдів песо. Чи дочекаються на острові Свободи грошей із Вашингтона — невідомо. А поки що в кубинській столиці обмежилися створенням спеціального музею, присвяченого марним спробам ЦРУ ліквідувати невразливого команданте.