Тато, мама, я й улудазька лижня

На Улудазі добре. Так добре, що геть-чисто забуваєш навіть про вічну журналістську звичку порівнювати. Лише приїхавши додому й розсортирувавши турецькі враження, із смутком і болем розумієш: як же далеко абсолютній більшості наших гірськолижних курортів до Улудага!.. До його чистоти, порядку, комфорту, продуманості в усьому, привітності та професіоналізму тамтешнього обслуговуючого персоналу... Ясна річ, закордонний зимовий відпочинок по кишені далеко не всім українським гірськолижникам і сноубордистам, що те ж таки Славське чи Драгобраг, попри безліч їхніх недоліків, користувалися й користуватимуться попитом. Але цілком зрозуміло й інше: ті, хто скуштував «їхню» лижню й пожив у «їхніх» готелях, для Українських Карпат втрачені. Назавжди?..

Останніми роками для наших співвітчизників Туреччина стала одним із найпопулярніших «пляжних» напрямків. Водночас паралельно зростає затребуваність і Туреччини зимової, гірськолижної. На півночі Анатолійського півострова простягнулися Північні Анатолійські гори (2500—3900 метрів над рівнем моря), на півдні — хребти Торосу (3000—4200 метрів). У центральній і південній Анатолії розташовані гори Ерцієс (3917 метрів) і всесвітньо відомий Арарат (5137 метрів). Узимку ці вершини вкриті товстим — до трьох метрів — шаром снігу й мають чудові альпійські зони.

Як показала практика, турки виявилися дуже здібними та творчими учнями відомих майстрів гірськолижних справ— австрійців і французів. Тому сьогодні турецькі зимові курорти можуть похвалитися новітнім устаткуванням; суперсучасними, такими, що відповідають вимогам найвимогливіших постояльців, готелями, чиї фітнес-центри оснащено басейнами, джакузі, турецькими лазнями, саунами, тренажерними залами, масажними й косметичними кабінетами; «глянсовими» гірськолижними трасами; розвиненою системою apres-ski — комплексом «післялижних» розваг.

Сніг на вершинах турецьких гір лежить у середньому 180 днів на рік. До числа розроблених лижних регіонів належать Саклікент (Анталія), Сарикамиш (Карс), Паландокен (Езурум) і Улудаг. Двом останнім вдалося найуспішніше зарекомендувати себе й серед шанувальників гірських лиж, і на туристичному ринку в цілому.

Улудаг (у перекладі з турецької — Велика гора) — найбільший у країні центр зимових видів спорту, розташований за 36 кілометрах від м. Бурса. До схилів гір можна легко дістатися фунікулером чи машиною. До слова, навіть підйом тамтешнім серпантином — суцільне задоволення. Дороги в чудовому стані, піднімайся собі й насолоджуйся гірськими красотами й панорамним видом на Бурсу. Період із кінця грудня до кінця березня — найкращий час для лижного спорту, хоча вся територія Улудага, яка є Національним парком, відкрита для туристів увесь рік.

Гірськолижний курорт Улудаг знаходиться на висоті 1900 метрів над рівнем моря, висота однойменної гори — 2500 метрів. Територіально курорт розділено на два регіони: перший, де понад 15 готелів, і другий, активно забудовуваний, де на сьогодні працюють чотири готелі, два з яких — цілком нові, здані до сезону 2005—2006.

Відмітна риса Улудага — кожен готель має власні підйомники й користування ними включено у вартість проживання. Природно, це не означає, що користуватися іншими підйомниками (загалом на курорті їх 14 — шість бугельних і вісім гондольно-крісельних) не можна: просто в такому разі за кожен підйом доведеться заплатити. Крім того при кожному готелі працює прокат гірськолижного спорядження. У середньому оренда пари черевиків і лиж обійдеться в 15 у.о. на добу. Безумовно, на Улудазі функціонують і гірськолижні школи, які надають послуги з групового й індивідуального навчання як дорослих, так і дітей. Урок для однієї людини коштує приблизно 30 у.о. на годину, для двох — 22 у.о. з людини, для п’ятьох і більше — по 16 у.о. з кожного.

Улудаг — курорт із широкими зручними трасами й довгими положистими викотами чудово підходить передусім для любителів м’яких спокійних спусків і комфортабельного сімейного відпочинку. Траси для починаючих і для дітей розташовані в зоні лісу, поза нею — довгі та круті спуски для тих, хто віддає перевагу «гарячішому» катанню. Щодня траси (їх на Улудазі двадцять п’ять: десять «синіх» — легких, чотирнадцять «червоних» — середньої складності й одна «чорна» — для професіоналів) розчищають і укочують ратраки. На випадок відсутності снігу є снігові гармати. Є тут і траса для сноуборду, санок, дитячі майданчики для катання, льодова ковзанка. Примітно, що для акліматизації на курорті не потрібно багато часу й починати кататися можна вже з першого дня прибуття на курорт.

Серед інших плюсів — чудові зимові пейзажі, цілюща мінеральна вода, яку можна пити прямісінько з-під крана в готелі, найчистіше гірське повітря. Доведено: двадцять днів перебування на Улудазі, і організм цілком очищається від шкідливого «багажу», надбаного в мегаполісі. І здоров’я та сил цілком вистачає на те, аби після насиченого гірськолижного дня прилучитися до інтенсивного нічного життя курорту. Його тут забезпечують близько двадцяти барів і нічних клубів. Деякі з них, кажуть, нічим не поступаються наймоднішим дискотекам Стамбула.

Ще кілька слів про місцеві готелі. Усі вони — рівня двозіркових (пансіони), тризіркових і чотиризіркових. Кожен, окрім усього іншого, має свій бар, міні-маркет, камери схову для гірськолижного устаткування, привезеного постояльцями. Усі нові готелі будуються зі SPA-салонами, соляріями, фітнес-центрами та, звісно ж, басейнами.

Улудазькі готелі переважно працюють за системами branch-dinner (у вартість проживання включено сніданок, сполучений з обідом, — із 8.00 до 15.00, о 17.00 — чай із тістечками, увечері — вечеря, о 23.00 — суп) і full board plus (у вартість проживання включено сніданок, обід і вечерю плюс усі напої, наявні в ресторані). Проживання в усіх готелях однієї категорії коштує приблизно однаково, різниця — у обраній постояльцями системі харчування. У будь-якому разі, відпочинок на Улудазі, повторюся, не належить до дешевих: тиждень перебування в чотиризірковому готелі виллється в середньому в 1500 у.о. на людину.

Із Улудага організовуються екскурсії до Бурси — розташованого на нижніх схилах гори давнього мальовничого міста. Воно знамените тим, що стало першою столицею Османської імперії. Досі тут збереглося чимало споруд тих часів — навдивовижу гарних мечетей і мавзолеїв.

Турки називають Бурсу Зеленою — так багато тут зелені й садів. Славиться місто і своїми товарами з шовку, рушниками й термальними джерелами. Ну й, звісно, фірмовими стравами — зацукрованими каштанами й ситною стравою з назвою «Іскендер кебаб». Готують її так: на тарілку кладуть йогурт, поруч — хліб, на нього — м’ясо, смажене на рашпері, полите томатним соусом і пряженим маслом. Смакота казкова! І не переживайте про калорії — з Улудагу всі повертаються виключно стрункішими й гарнішими. Отож, після «Іскендера» сміливо налягайте на каштани й насолоджуйтесь життям, природою та лижнею на всю котушку! Інакше навіщо було їхати на Улудаг?..

За організацію прес-туру автор дякує бюро аташе з питань культури й туризму Посольства Туреччини в Україні й особисто пані Есрі Шакар.