Свято перед святом

Перший тур цьогорічних виборів застав мене в лікарні. Там не було ні телевізора, ні радіо, туди ледве проривалися газети. Але, як і всюди, велося багато розмов про політику. І сусідка по палаті тьотя Валя згадувала ностальгічно:

— Раніше вибори — це ж було свято на все село! Вставали вдосвіта, чепурилися — і на дільницю! Вона в сільському клубі була. Буфет там же працював, до виборів завжди різні дефіцити завозили... Проголосуємо, а потім музика, танці до вечора! А тепер що?.. Тьху!

— А скільки кандидатів було в бюлетенях? Цілих один?

Тьотя Валя дивилася на мене з мудрою поблажливістю. Молодь нічого не тямить у житті. Хіба це головне? Головне — свято!

… Про те, що перевибори за п’ять днів до Нового року, — це круто, і навіть занадто, заговорили відразу ж після рішення Верховного суду. Однак цей момент хутко відсунувся на другий план: у країни було й залишається багато інших клопотів. Хай там як, а день 26 грудня став єдиною статичною точкою в океані суцільної нестабільності, який вирував і на помаранчевому Майдані, і в нашій свідомості. І щойно протиборчі сторони дійшли хоч якогось консенсусу, країна дозволила собі взяти тайм-аут. До 26-го.

Внаслідок минулих подій усі ми гранично чітко визначилися з політичними симпатіями й антипатіями. Думки розбіглися полярно далеко, а нам же жити разом і після виборів: одні це розуміють і уникають будь-яких розмов про політику з потенційними опонентами, інші йдуть на відвертий, але все одно безрезультатний конфлікт. Адже, погодьтеся, важко придумати більш дійову виборчу кампанію, ніж революція.

Поступово інтрига змістилася за вододіл 26 грудня, плавно обігнувши день виборів як такий. Сфальсифікують знову чи ні? Чи визнає результати сторона, яка програє? Чи оголосить їх ЦВК до Нового року? В останньому багато хто сумнівається, святкувати ж перемогу заздалегідь, мабуть, уже зареклись обидва кандидати, а разом із ними й частина електорату, яка симпатизує кожному. Тож іще невідомо, яке свято ми відзначатимемо раніше. Можливо, все-таки те, котре щороку приходить до всіх без винятку.

У вітринах магазинів помаранчева атрибутика замінилася новорічною, зарябіли оголошення про традиційні знижки та розпродажі. Близький Новий рік латає дірки в балансах бутіків і турфірм, про товар яких ніхто не згадував у часи революції. Ми вже не так боїмося витратити зайву копійчину з тих, що не застрягли на заблокованому депозиті, і сміливо вирушаємо в похід за подарунками рідним та близьким. Ми з задоволенням підраховуємо кількість вихідних, які перепали нам цього року милістю календаря та влади, і плануємо, як би одержати за ці дні максимум задоволення. Ми купуємо апельсини й мандарини не через їхній колір, а для своїх і чужих дітей, у комплекті з шоколадними дідами-морозами. Наближається свято!..

Свято і свято затіяли невидиму, але гостру конкуренцію в нашій свідомості. Правда ж, багато хто стояв перед дилемою: з користю витратити останню неділю перед Новим роком на генеральне прибирання або той-таки подарунковий похід по магазинах — чи все-таки з’їздити, як щиро хотілося ще тиждень тому, спостерігачем у «проблемну» область? Чи варто просидіти весь день за столом як член дільничної виборчої комісії, якщо вдома діти рвуться прикрашати ялинку? І взагалі, 26 грудня — самодостатнє свято, переддень майбутнього свята, — а чи найголовніше відбудеться аж ніяк не на виборчих дільницях, як безапеляційно стверджувала моя сусідка по лікарняній палаті тьотя Валя?

Однак, попри всю свою, обгрунтовану багаторічним радянським життєвим досвідом упевненість, що все й завжди вирішують у немислимих верхах, куди навіть і не зазирнути простій людині, — тоді, в першому турі, тьотя Валя акуратно поставила «пташку» в бюлетені, опустила його в переносну скриньку і з гордістю роззирнулася навколо з висоти свого ліжка. Можливо, вибори й перестали бути «святом на все село» — але своїм голосом вона розпорядилася так, як вважала за потрібне, і спробував би хтось відмовити їй у цьому праві!

Одним із найважливіших завоювань помаранчевої революції стало саме те, що люди нарешті на власні очі переконалися: вони здатні щось змінити. Навіть не «щось» — багато чого. Всупереч чийомусь палкому небажанню щось змінювати.

Ніч виборів має багато спільного з новорічною ніччю. В обидві ці ночі ми не спимо. Як правило, дивимося телевізор, щохвилини перемикаючи канали в пошуках най-най-, у нас збуджено-піднесений настрій, який так хочеться і так рідко вдається зберегти до завтрашнього ранку. І в обидві ці ночі ми з більшим чи меншим скепсисом — але все-таки чекаємо дива. Без якого немислиме справжнє свято.

Дуже важливо сьогодні не втратити відчуття: те, наскільки вдалим вийде прийдешнє свято, залежить усе-таки від нас.