СТАРА ФОРТЕЦЯ НА СМОТРИЧІ

27 червня, 2002, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 24, 27 червня-5 липня 2002р.
Автор
Статті авторів Всі статті автора Всі автори
Відправити
Відправити

Двохтисячолітній Кам’янець-Подільський веде свою історію від часів даксько-римських воєн — за однією з історичних версій, його будівництво свого часу розпочали саме даки...

Автор
Статті авторів Всі статті автора Всі автори

Двохтисячолітній Кам’янець-Подільський веде свою історію від часів даксько-римських воєн — за однією з історичних версій, його будівництво свого часу розпочали саме даки. Стільки ж років і мосту через ріку Смотрич, у народі прозваному Римським. За ці століття він неодноразово бував зруйнований і відновлений, і нині про його перших будівничих нагадує лише стара кам’яна кладка, яка подекуди збереглася.

Райцентр Хмельницької області Кам’янець-Подільський — унікальне місце, де природа й руки людські в симбіозі створили перлину європейського рівня. Кам’яний острів, що омивається водами Смотрича, які течуть у глибокому каньйоні, століттями був недоступний для завойовників як природна цитадель, а вже коли в закруті ріки побудували Кам’янецьку фортецю (чудово відому не одному поколінню за романом Бєляєва «Стара фортеця» і за радянським фільмом «Айвенго», зйомки якого проходили тут), то й підступи до міста із найуразливішого боку виявилися прикритими.

Хто лишень не намагався оволодіти цим старим замком, зі стін якого й нині стирчать застряглі там ще кам’яні гарматні ядра. Стару фортецю в її нинішньому вигляді було побудовано в ХI — XVIII століттях на місці в’їзду в місто головним шляхом — на уламках давньоруських укріплень. Першу перебудову замку розпочав наприкінці ХIV — початку ХV століття краківський воєвода Спітко Мальштинський, який володів містом чотири роки. У ХV — ХVII століттях фортецю було модернізовано, що не зашкодило їй впасти до ніг турецького султана Магомета IV — щоправда, стверджують історики, не через ненадійність стін та веж. Усе, як і за всіх часів, залежало від людей, а ослаблена на той час Річ Посполита, яка володіла була фортецею, туркам протистояти не могла. Щоправда, Магомет IV був єдиним нежданим гостем, який узяв замок. З нього, траплялося, втікали в’язні. Устим Кармелюк, приміром, навіть тричі. Вежа, у якій його тримали, тепер носить його ім’я. Фортецю двічі відвідував Петро I, високо оцінивши її фортифікаційні спорудження. А 1831 року під час епідемії холери тут працював військлікар Володимир Даль, упорядник знаменитого Тлумачного словника російської мови.

З 1928 року постановою Раднаркому замок було оголошено історико-культурним заповідником — і тепер у ньому граються у війну лише нові ряджені: наполеоністи та учасники лицарських турнірів, що проводяться на подвір’ї фортеці. А поляки, татари, французи й турки бувають тут лише бажаними гістьми. До речі, вважають учені, за кам’янецькими оборонними спорудженнями можна простежити еволюцію військового будівництва в Україні на прикладі кращих його зразків. Однією з неперевершених середньовічних оборонних систем Східної Європи вважають оборонно-гідротехнічні споруди Польських та Російських воріт, побудованих з боків скелястого перешийка. Сполучення веж і шлюзів у цьому місці давало такий ефект: при нападі ворогів спочатку перекривалися шлюзи однієї, а потім і другої вежі, каньйон повністю затоплювало водою, і місто ставало неприступним. З інших боків його захищали Стара фортеця й ціла система споруджень для захисту окремих ділянок міста. На жаль, архівні джерела донесли до нас лише кілька імен кам’янецьких фортифікаторів, серед яких Іов Претфес, Теофіл Шомберг, Ян де Вітт та інші.

Є міста, які стоять ніби оддалік, осторонь основних шляхів. Життя в них тече тихо, навіть ліниво. Кам’янець-Подільському лише тепер довелося пожити в тиші — раніше його не минали ні слов’янські племена, ні даки-римляни, ні турки, ні поляки, ні вірмени , ні росіяни. Кожен із цих народів залишав у Кам’янці пам’ять про себе, а вірмени — навіть цілий квартал. Та лише в храмі Станіслава-Августа на території домініканського монастиря відзначилися всі завойовники міста, а турки, які 27 років володіли ним, навіть примудрилися прибудувати до костьолу мінарет готичного стилю, після їх вигнання увінчаний... Дівою Марією. І сяє вона тепер позолоченими боками, розпускаючи по старому місту сонячних зайчиків.

Ворота храму, за легендою, теж не простий вхід. Ще від часів примхливого польського короля Станіслава-Августа, до приїзду якого в Кам’янець було побудовано ворота, вважається, що прохід під ними сприяє здійсненню бажань. Місцеві жителі розповідають, що 1994 року цю легенду переповіли Леоніду Кучмі, який балотувався тоді в президенти. Жартуючи, він пройшов під воротами... А 1999-го, напередодні наступних виборів, він знову був у Кам’янці й знову навідувався в храм. Результат не забарився.

Жителі Кам’янця-Подільського, яким явно бракує коштів у міському бюджеті, могли б поставити на конвеєр виконання бажань депутатів усіх рівнів і членів уряду —витримали б лишень ворота.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК