Сонячний берег, золотий пісок

Високі, стрункі, довгоногі, з очима кольору найспілішої черешні. Такий сьогодні ідеал дівочої вроди в Болгарії. Звісно, їдуть до цієї чудової країни туристи не за тим, аби милуватися на місцевих чарівниць. Хоча – хто зна, хто зна...

Болгари — з тих народів, хто живе своїми традиціями, а не зберігає їх. Тут досі нерідко (причому не лише в селах, а й у великих містах) можна натрапити прямо-таки на зразково-показові патріархальні сім’ї. Водночас чимало молодих людей досить рано, років у 19—20, починають жити в цивільному шлюбі. Як і наші, болгарські батьки не поспішають «озахіднюватися» і, за великим рахунком, підпорядковують своє життя дітям, намагаючись допомагати їм за максимумом. Навіть тоді, коли ті вже мають своїх власних дітей.

Найдорожчі міста Болгарії — Софія і Варна. Мінімальна зарплата в країні 400 левів (майже 200 євро), пенсія — приблизно 160 левів (до 1 липня 2006-го ця сума була 60 левів). Оренда однокімнатної квартири в центрі тієї ж таки Софії обійдеться десь у 400—500 левів.

Чотири відсотки населення Болгарії становлять цигани. Рік у рік їх стає дедалі більше, оскільки в кожній циганській родині — в середньому три дитини. (У звичайному болгарському «осередку суспільства» один — максимум двоє дітей, три — вже подія.) У соціалістичні часи циган змусили вести осілий спосіб життя, і сьогодні їхній побут практично нічим не відрізняється від болгарського. Хіба що одним – хоч як відучували представників цього кочового народу ходити в шароварах, однаково не відучили. Виявляється, в зовсім недалекому минулому в Болгарії з цими штанями вели справжнісіньку війну! І, наприклад, циганам, убраним у шаровари, зробити певну покупку в магазині було дуже великою проблемою.

Примітно, що сьогодні не залишилося жодного болгарського села, дороги якого були б не заасфальтовані. Загалом між тамтешніми містами й селами немає великих відмінностей, навіть меблі й оздоблення будинків мало чим відрізняються. Але чого напевно ніколи не знайдете в болгарському житлі, так це килимів на стіні: їх сюди ніхто ніколи не вішав.

Дуже грамотно спланований, чудово підходить для сімейного відпочинку курорт-парк. Інакше про Албену, чиї 43 готелі в буквальному значенні слова потопають у зелені, не скажеш. Усі тамтешні готелі — рівня двох-чотирьох «зірок», 16 албенських готелів працюють за системою all inclusive. У високий сезон (липень—серпень) ціна доби проживання плюс сніданок (шведський стіл) в албенській «двійці» коштує приблизно 20 євро на людину, в «четвірці» — десь 45 євро. Аж ніяк не позахмарні ціни з урахуванням дуже пристойного рівня готелів і їхньої кухні, наявності при готелях дитячих садків і клубів, басейнів і тенісних кортів. Ну й, зрозуміло, унікального мікроклімату. Адже недарма Олімпійський комітет Болгарії оголосив Албену ідеальним місцем для підготовки спортсменів до серйозних змагань.

Охочим до дискотек і тусовок варто віддати перевагу Золотим Піскам. Увечері — танці до упаду, рано-ранесенько — сонечко, море, пляж... Або один з найбільших у Європі аквапарків, ціле водне місто під назвою «Акваполіс». Вартість вхідних квитків туди залежить від зросту. Для осіб нижче 90 см вхід до аквапарку безплатний, від 90 до 120 см — 8 левів, вище 120 см — 24 леви. Заплатив і... понеслося! Спочатку на надувних колах гірками «Дика річка» й «Ніагара», потім — змагання на чотиридоріжковому «Слаломі», опісля — непередбачувана «Чорна діра», а на «закуску» — скажений «Камікадзе»... Не забули творці «Акваполісу» і про найменшеньких відвідувачів, до чиїх послуг — неглибокий басейн з добродушним велетнем драконом, з пащі якого спускається гірка. Маленька, некрута й безпечна: саме те, що треба майбутнім підкорювачам «слаломів» і «ніагар».

Найбільшим морським курортом Болгарії є Слинчев Бряг— Сонячний Берег. Він здобув найширшу популярність не тільки завдяки великій кількості сонця та ласкавому морю. Саме тут ось уже багато років поспіль проходить Міжнародний конкурс популярної пісні «Золотий Орфей», який свого часу відкрив Аллу Пугачову. А нинішнього літа привітну Болгарію відкрили для себе 14 українських діточок, котрі мешкають у районах, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Їхній приїзд ініціювали українські дипломати, а болгари — Державне туристичне агентство й одна з великих турфірм — повністю профінансували.

«Кам’янець-Подільський та й годі!» — не переставали дивуватися під час перебування в чудовому болгарському Веліко-Тирново, навдивовижу і плануванням, і архітектурою (а найголовніше — атмосферою) схожому на наш Кам’янець.

Веліко-Тирново — один із головних символів болгарської державності, давньопрестольне місто, бастіон національного духу. Мабуть, найбільш визначна пам’ятка Веліко-Тирново — археологічний заповідник «Пагорб Царевець», оточений фортечною стіною, всередині якої розташовувався палац болгарських царів і патріаршої церкви Вознесіння Господнього.

Ось уже 21 рік «Пагорб Царевець» — головна дійова особа абсолютно приголомшливого шоу «Звук і світло». Чудова музика, 2500 прожекторів і 140 спалахів «малюють» для туристів, котрі піднялися пізнього вечора на дах одного з велікотирновських будинків, неймовірну за силою емоційного впливу картину, що розповідає сповнену драматизму історію Болгарії. Справжнє потрясіння чекає й на тих, хто побуває в реконструйованій церкві Вознесіння Господнього, яка тепер працює як музей. Здається, її неймовірні модерні фрески можна роздивлятися нескінченно. І думати. Про щось дуже важливе, щемливо-сумне й постійно зникаюче...

Болгарська кухня цілком справедливо вважається однією з найзнаменитіших у світі. І корисних. По-перше, є два одвіку болгарські продукти, які з незапам’ятних часів і донині є предметами національної гордості в гастрономічній сфері — кисле молоко та бринза. По-друге, болгарське застілля немислиме без величезної порції всім відомого шопського салату (читай — багате вітамінами). По-третє, болгари здавна віддають перевагу стравам тушкованим, запеченим у глиняних горнятках, м’ясо смажать на решітці на деревному вугіллі. Виходить неймовірно смачно, поживно і знову ж таки корисно!

Кожний регіон Болгарії має щонайменше одну типову для цього району національну страву. Скажімо, місто Банско відоме своїми ковбасами «банска капама», «катіно мезе» й «банскі старець». Місто Єлена — приготованим за місцевим рецептом свинячим окостом. Село Смілян славиться стравами з неймовірно великих і смачних бобів, місто Несебр — «фірмовою» юшкою. У Веліко-Тирново можна поласувати курчам по-боярськи та «бяло сладко» — варенням із білих черешень. Пальчики оближеш!..

Цілком заслуженою популярністю та повагою користуються в світі і знамениті болгарські вина. З кінця 1980-х виноградарство й виноробство цієї країни стали відроджуватися й розвиватися силами приватників та орендарів. Було відновлено старі й побудовано десятки нових невеличких сучасно обладнаних погребів. Їхні господарі дуже скрупульозно підходять до добору винограду та процесу його технологічної обробки. Результат — поява невеликих партій вин чудової якості.

Переконатися в цьому може кожен гість Болгарії, котрий відвідав дегустаційний винний погріб. Приміром, погріб із назвою «Стара Варна», розташований у центрі однойменного міста. Там можна не лише дізнатися безліч усього цікавого про цей напій, а й покуштувати, а потім купити те, що найбільше сподобалося. Скажімо, виготовлений із найдавнішої в світі виноградної лози розкішний «Мєлнік». Між іншим, улюблене вино Уїнстона Черчілля.

Дуже колоритні й самобутні болгарські народні звичаї. В них вигадливо, але водночас органічно, переплелися язичницькі вірування та християнські традиції. Одне з найяскравіших свят — ігри кукерів. Кукери — це ряджені чоловіки, котрі застрашливими масками, шумом і танцями виганяють із будинків і людей зло. Проходять кукерські ігрища, чиї витоки можна відшукати в культі бога Діонісія та християнській Масниці, у лютому й березні.

Мабуть, найвідоміше (принаймні в нас) болгарське свято — Баба Марта. Його день — 1 березня, коли люди дарують одне одному мартениці — прикраси з білих і червоних ниток. Їх носять на одязі, руці, шиї як побажання здоров’я, радості й удачі. З прильотом лелек мартениці знімають і прив’язують до гілок дерев, що розпустилися.

Найбільш вражаючим стародавнім болгарським ритуалом можна вважати нестинарство. Нестинарами називають людей, котрі босоніж танцюють на розпеченому вугіллі. Цей дивовижний танець туристи можуть побачити, приміром, у ресторані «Болгарська фієста», що біля міста Балчик. Але не думайте, що нестинарські танці поставлені в Болгарії «на потік». Це — справжнє мистецтво, яким володіють буквально одиниці.

Напевно, немає жодної гості Болгарії, яка повернулася б додому без косметики, зробленої на основі славнозвісної трояндової олії. Креми, лосьйони, тоніки, бальзами для вуст, мило... Коли після приїзду відкриваєш валізу, домашні дружно ойкають. Не лише від великої кількості привезеної beauty-продукції, а й від її приголомшливих пахощів, які миттєво перетворюють квартиру на справжнісінький розарій. Поділюся «секретом»: коли є можливість, то купувати всю цю косметику є сенс у Пловдиві. Оскільки там розташована фабрика, що її випускає, ціни на «рожевий» товар нижчі, ніж в інших регіонах.

У самій же Болгарії туристи дізнаються, що на міжнародному ринку вартість одного кілограма трояндової олії дорівнює вартості кілограма чистого золота. І що, аби отримати кілограм «болгарського дива», необхідно переробити три тонни трояндових пелюстків. Ось таке неймовірно трудомістке виробництво. Але водночас яке гарне!..

За чотири кілометри від Велико-Тирново розташований унікальний архітектурно-історичний заповідник с.Арбанасі. Особливої уваги заслуговує місцева церква Різдва Христового. Як розписано її стіни та склепіння — це просто фантастика! А деякі з сюжетів геть незвичні. Скажімо, на тутешніх фресках можна побачити розп’ятого Христа зі... складеними, як в ангела, крилами. Або змія-спокусника з людською головою. Нестандартне й зображення Вознесіння Христа: таке враження, що він летить у... ракеті!

Нагулявшись мальовничим селом, саме час підкріпитися в затишному ресторанчику «Ізвора». Кухня — чудова, столики стоять на відкритому повітрі, поряд шумлять майстерно зроблені водоспади... Навдивовижу добре! Утім, будь-який із болгарських ресторанів має надзвичайну здатність закохувати в себе відвідувачів. Як і сама Болгарія — своїх гостей. Можливо, жителям цієї країни відомий рецепт якоїсь по-справжньому чарівної приправи?.. Цілком можливо. Тільки от, підозрюю, секрет цього «приворотного зілля» аж ніяк не в певних співвідношеннях солі та перцю...

За організацію прес-туру до Болгарії автор дякує Посольству Республіки Болгарія в Україні, Державному туристичному агентству Болгарії та особисто пані Марії Александровій і пані Каті Жековій.