СИЛА БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ

Американський журнал Review of General Psychology опублікував нещодавно результати огляду понад ста різних наукових досліджень, проведених останнім часом у США та Західній Європі, які тією чи тією мірою стосуються ролі батька в розвитку та становленні дитини. Різні в деталях, усі вони свідчать, загалом, про одне й те ж: постать батька — ключова й незамінна. Так, приміром, діти з родин, де батьки на повну силу залучені в процес виховання, краще регулюють свої емоції, у них виробляються якісніші соціальні навики, вони краще навчаються.

Такай позитивний результат батьківського впливу психолог із Каліфорнійського університету Росс Парк пов’язує передусім із характерним саме для батька способом взаємодії з дітьми: «Батько більш схильний спонукати дитину до намагання самостійно долати свої невдачі, а не відразу пропонувати свою допомогу».

Психолог-антрополог із Коннектикутського університету Рональд Ронер на основі свого 40-річного дослідження, стверджує: діти, котрі відчули батьківську любов і ласку, емоційно стабільніші, менш агресивні, у них вища самооцінка й позитивніший погляд на життя. У таких дітей рідше розвивається депресія, рідше виникають нерозв’язні проблеми, вони менше піддаються ударам долі. «Я й сам був здивований, дізнавшись, що любов батька не менша, ніж любов матері. Інколи вона навіть більше впливає на щастя та добробут дитини», — каже вчений.

Утім, дослідники лише почали по-справжньому вивчати вплив батька, активно залученого в процес виховання своїх дітей. І не тому, що раніше їм це було не цікаво. Просто до останнього часу саме явище мало недостатнє поширення. Набагато більше даних було нагромаджено про небезпечні наслідки відсутності батька, такі, як низька успішність, наркотики, підліткова вагітність, правопорушення й самогубства...