СІЧЕНЬ. БУХАНАН

Отримав від свого американського колеги новорічний подарунок — нову книжку відомого американського консервативного політика Патріка Буханана «Смерть Заходу». Апокаліпсичні книжки у Сполучених Штатах та країнах Західної Європи любили писати і до 11 вересня, однак тепер вони можуть знайти набагато ширшу аудиторію прихильників. Чомусь мені здається, що ця книжка буде популярною у нас, її навіть перекладуть... Я вже бачив згадку про неї на деяких російських та українських інтернетських сторінках. На одній назву книжки чомусь вирішили перекласти зі знаком оклику: «Смерть Заходу!». Перекладач, напевне, і досі щиро вірить, що живе на Сході...

Буханан, який кілька разів брав участь в американських президентських кампаніях саме як представник украй консервативної — я б навіть сказав, расистської — позиції в суспільстві, написав уже безліч книжок, що стали подією для його прихильників у Сполучених Штатах, однак для решти пройшли непоміченими. «Смерті Заходу» може судитися цілком інша доля, хоча б тому, що в ній у сконцентрованому вигляді висловлюються і декларуються всі забобони та фобії нашої цивілізації. А саме: Європі і США загрожує знищення від представників інших релігій та рас, відбудеться поступова ісламізація старого континенту і «мексиканізація» Північної Америки. Мусульмани мають на озброєнні демографічну бомбу, проти якої не в змозі боротися сьогоднішня «сита» цивілізація американців та європейців...

Що цікаво — прихильників цієї теорії Буханан, швидше за все, знайде якраз у «третьому світі». Там також чимало людей, котрі впевнені, що «зіткнення цивілізацій» буде вигране саме чисельністю населення, котрі не готові визнати, що зростання її обумовлено насамперед бідністю країн, які не знають, що їм робити з новими голодними ротами, що зі зникненням диктаторських або популістських режимів і початком нормального розвитку країн-жебраків не тільки зменшуватиметься кількість населення, а й зникатиме бажання когось перемагати у справедливій боротьбі... Як і Буханан, екстремісти «третього світу» щиро впевнені у відмінності мусульманського та християнського світів, у тому, що має відбуватися не співпраця культур, а підміна однієї культури і цивілізації іншою — тією, що переможе... Цікаво, чи була написана книжка «Смерть Сходу» у часи, коли католицькі армії руйнували мусульманські держави Піренеїв? І чи писав гранадський аль-Буханан про загибель культури, нашестя варварів, про те, що «сита цивілізація» має захищатися, а не чекати, коли її розчавлять... Адже тоді можна було собі уявити, що культура і терпимість оселилися саме тут, у Гранаді чи Кордобі, а християни несуть із собою занепад і крах...І саме так, як Буханан з тривогою пише у своїй книжці про непрості перспективи Ізраїлю, аль-Буханан міг співчувати євреям мавританських держав, на яких очікувала непроста доля у християнському світі...

Можливо, я не видаюся сьогодні реалістичним, та все ж таки наше майбутнє вбачаю, швидше, у конвергенції цивілізацій, ніж у їхньому суперництві. Андрій Сахаров свого часу писав про конвергенцію, маючи на увазі Захід і «наш Схід». Однак насправді «наш Схід» все ж таки досить схожий на Захід, це стане очевидним за якихось кілька поколінь... «Їхній Схід» наближатиметься до Заходу значно довше, однак і він виявиться Заходом, всупереч усім географічним законам. Тому що Захід — як цивілізаційне поняття — це просто перший острів, на якому люди усвідомили, що для виживання варто стати гуманістами і терпляче ставитись до сусіда, навіть коли він інакший... Усвідомили не відразу, через сторіччя катувань, бомбардувань, та все ж прийшли до такого висновку... Однак прогноз на майбутнє не пов’язаний із пророцтвами Буханана. Люди насправді набагато більше схожі, ніж це здається тим, хто шукає відмінностей, — різні, швидше, умови, в яких вони сьогодні перебувають. Саме ці умови примушують шукати у релігійних догматах гуманістичні заклики або людиноненависницькі пасажі...Саме ці умови дозволяють або аналізувати самому, або покладатися на натовп... Саме ці умови спонукають або до надії на порозуміння, або до наміру вести вічну війну... І головний висновок з торішньої трагедії якраз і полягає в розумінні того, що небезпечні для світу не багаті країни з ядерною зброєю, а бідні і знедолені з бін ладенами та саддамами хусейнами... І цивілізація — не якась окрема, християнська чи мусульманська, а людська — має надалі розвиватися шляхом поступового створення умов, а не шляхом термінової побудови ненадійних мурів...