Шоколад, каштани і реактивні трамваї

Дістатися до Брюсселя з Парижа можна автобусом, на це піде не більше чотирьох годин. З них 30 хвилин доведеться витратити на те, щоб виїхати з Парижа. А трасою їхати швидко й зручно.

Бельгія — країна маленьких будиночків і пива. У Брюсселі три-, чотириповерхові будинки і величезний вибір пива та шоколаду в крамницях. Якщо полічити всі сорти пінного напою, набереться з півтисячі, а додати всі його світлі різновиди — то набереться і вся тисяча.

Також величезний вибір шоколаду, що зовсім не поступається уславленому швейцарському. Практично в будь-якому невеличкому магазинчику є відділ, де продають шоколадні цукерки, шоколадні плитки чи бодай щось шоколадне. Якщо вагаєтеся з вибором цукерок, попросіть продавця зробити асорті. Щоб у спокійній обстановці розібратися, що до чого, і згодом зробити усвідомлений вибір.

Частинкою своєї популярності Бельгія має бути зобов’язана детективові Еркюлю Пуаро (який зовсім «не француз, а бельгієць»), але пам’ятника йому вдячні бельгійці не поставили (чи ми погано шукали?).

Столиця Бельгії — це насамперед швидкісні трамваї. Саме так, без лапок. Пріоритет руху, хороші рейки й потужні двигуни плюс трохи від Формули-1. У результаті трамваї гасають так швидко, що таксисти цілком можуть їм позаздрити.

Трамваї освоїли як поверхню міста, так і підземку. Загальні проїзні квитки дозволяють із комфортом переміщатися Брюсселем. Однак 9.90 євро за три дні — недешево як на українську кишеню. Можна вирушити у поїздку містом й автобусом. Але, чесно кажучи, трамваєм зручніше.

Трамваї неухильно дотримуються розкладу руху. Втім, у вихідні дні бувають інтервали і в 20 хвилин. Це, звісно, не дуже зручно, зате в пасажирів є стовідсоткова впевненість у тому, що, скажімо, рівно о 14:52 трамвай неодмінно прибуде на зупинку.

Цікава тамтешня економія електрики й часу: якщо не натиснути приховану кнопочку на дверях, двері на зупинці автоматично не відчиняться. Якщо не махнути рукою трамваєві, що наближається до зупинки, він може промчати повз вас, справедливо вирішивши, що ви чекаєте іншого номера. Така економія контрастує з повсюдним використанням одноразових упаковок, якими заповнені сміттєві контейнери.

Цікаво спостерігати переїзд бельгійців із однієї квартири на іншу. Будинки в Брюсселі дуже вузькі у фасаді, але при тому дуже «глибокі». Відтак меблі піднімають не східцями, а спеціальним підйомником через вікна, які на це й розраховані. У дво-триповерхових будинках це не так і складно.

…Брюссельська «ВДНГ». Атоміум — збільшена в енну кількість разів молекула заліза. Вигляд на фотографії не особливо цікавий, а зблизька вражає. Зараз її відреставрували, й Атоміум вилискує як новенький.

Розміщена тут міні-Європа вельми потішна. За дев’ять євро можна «відвідати» всі столиці ЄС. Практично кожен макет має кнопочку, при її натисканні макет оживає — заходять на посадку літаки, рухаються автомобілі.

...Не варто залишити поза увагою брюссельський собор святого Михайла. Особливо якщо вам пощастить послухати органну музику.

У церкві Богоматері можна побачити Богоматір із немовлям роботи самого Мікеланджело. Собор на крові Христовій справляє не менше враження, хоча великий італієць не має до нього жодного стосунку.

...Брюгге — північна Венеція, розміщене на каналах містечко. Чарівне й гарне. Чимало в Брюгге гондольєрів. Можливо, вигляд у них не такий ефектний, як у справжніх, венеційських, але покататися в човнику каналами слід неодмінно. А можна піднятися на тутешню дзвіницю. Всього 366 сходинок і — приголомшливий краєвид. Однак якщо в цей момент починають дзвонити дзвони — вухам порятунку немає.

Барахолка біля каналу дуже нагадує торгівлю на Андріївському узвозі в Києві — торгують усім чим завгодно: свічниками, старими прасками, монетами, прапорами, патефонами...

На відміну від французьких, автобани в Бельгії, як і в Німеччині, безплатні. Під Брюсселем є тунель, об’їзний. Дорого, зате пробок практично немає. Під кожним брюссельським будинком — персональна парковка і знак, який повідомляє: в разі паркування на в’їзді в гараж машину-порушницю негайно евакуюють. Що звично для європейця і не дуже звично для нас — то це те, що автомобілі пропускають пішоходів, незалежно від того, де людина переходить дорогу.

Як і для більшості європейських міст, для Брюсселя характерний поділ на «хороші» й «погані» райони. У деякі з них місцеві жителі не рекомендують ходити навіть удень.

Візитна картка столиці Бельгії — статуя хлопчика, який пісяє. Але знайти скульптуру непросто, бажано заздалегідь вивчити карту міста, інакше блукати старими вуличками можна довго. Сфотографуватися на тлі знаменитого кордуплика самому нереально — натовпи туристів із фотоапаратами не дають такої можливості. Тому потрібно або чекати черги, або шукати незвичний ракурс. Місцеві жартівники інколи регулюють потік води у фонтані, тому, перебуваючи поруч зі статуєю, завжди ризикуєте промокнути.

Неподалік відомої скульптури недавно з’явилася ще одна — статуя дівчинки, яка пісяє. Але якщо хлопчик має потішний вигляд, то дівчинка — трохи вульгарний. На щастя, статуя ця міститься у завулку, тому в очі не впадає.

Окрім пива, у Бельгії дуже багато туристів та дорогих автомобілів. «Порше» і «ягуари» на деяких центральних вулицях припарковані щільніше, ніж на вітринах автосалонів. А ще в Брюсселі дуже багато каштанів. Інколи здається, що їх тут значно більше, ніж у Києві...