Робота чи імітація? або Від 4 до 9 млн грн щорічно на захист моралі

Від 4 до 9 млн грн витрачає держава щороку на захист "суспільної моралі". Загалом витрачено вже від 50 до 80 млн грн наших із вами податків. Чи відчуваєте ви покращення "суспільної моралі"? Ось і незмінний голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (НЕК) В.Костицький теж не відчуває, а тому... наполягає на продовженні і навіть розширенні її повноважень. Натомість громадські організації вимагають перетворення комісії з державного на громадський орган та припинення втручання держави у справу захисту моралі і фінансування такої комісії.

Наразі склад НЕКу і його голова затверджуються Кабміном. Гранична чисельність штатних працівників становить 91 особу, з них восьмеро - представники в областях. Крім того, НЕК займає офісні приміщення в центрі Києва, щонайменше 90 кв м, утримання яких теж оплачується з бюджету. Назва комісії ніби передбачає проведення експертиз, але всі державні експертні установи внесено до спеціального державного реєстру. Серед них, як ви вже здогадалися, НЕКу немає. Тобто проводити юридично значимі для суду, а отже й для інших державних, особливо правоохоронних, органів експертизи НЕК не може. Якщо ж згадати "експертизи", проведені комісією в попередні роки, в яких експертами виступали, наприклад, заступник міського голови, член громадського об'єднання, люди без спеціальної освіти щодо предмета дослідження, не авторитети в суспільстві, не відомі у своїй галузі діячі, - то стає зрозуміло, чому і як з'являються такі важливі рішення НЕКу, як, наприклад, про визнання Тараса Шевченка визначною особистістю або про дозвіл комп'ютерної гри за умови дотримання законодавства України.

Чи є хоч якісь корисні для суспільства рішення НЕКу? Наївно було б очікувати загального визнання громадянами позитивних змін у галузі суспільної моралі, оскільки взагалі до терміну "суспільна мораль" є велике питання. Адже суспільство - надто строкате (і таким має бути) для того, аби ньому панувала одна мораль. Але облишмо філософію. Немає також жодного позитивного зрушення у питаннях, що належать до повноважень комісії, які б визнавалися нею самою або українськими чи закордонними експертами. Навпаки, нинішнього року Україну зарахували до країн - найбільших створювачів і розповсюджувачів дитячої порнографії. Тож від питання громадськості до уряду "Где деньги, Зін?" не можна просто відмахнутися і залишити все як є.

Правоохоронні органи - МВС, СБУ, прокуратура - мають достатньо повноважень у сфері боротьби з дитячою порнографією та іншим незаконним контентом, але чомусь звертаються до НЕКу. Ланцюжок звернень виглядає так: громадська організація, або державний орган, або член НЕКу звертаються до НЕКу. НЕК розглядає заяву, проводить "експертизу", приймає якесь рішення і дає відповідь заявнику. На підставі цієї відповіді державний орган має прийняти власне рішення. Підкреслимо - власне рішення, яке може бути оскаржене в суді і за яке відповідальність несе не НЕК, а державний орган та його посадові особи. З "експертизою" НЕКу до суду не підеш. Але громадська організація або член НЕКу можуть прямо звертатися з заявами до державних органів, до компетенції яких входить вирішення питання. Державний орган може прийняти рішення про проведення державної судової експертизи або безпосередньо звернутися до суду для вирішення питання. Навіщо їм НЕК? Усе просто: рішенням НЕКу легко прикривати свою некомпетентність, відсутність роботи, тобто легше імітувати діяльність! Наприклад, громадська організація звертається до МВС або СБУ з заявою, що на ось цих сайтах розміщуються оголошення про набір добровольців до "армії Новоросії". Якими мають бути дії слідчого? Внести заяву до Єдиного реєстру, встановити, хто є провайдером сайту, звернутися до суду по попередню заборону поширення інформації, яка містить пропаганду агресивної війни і тероризму. Потім, отримавши ухвалу суду, направити її провайдеру, призначити державну судову експертизу матеріалів, підготувати й передати справу до суду. Якщо ж діяльність імітувати, то виходить так: отримавши заяву від громадської організації, звернутися із заявою до НЕКу, отримати його рішення з експертизою, направити громадській організації, що об'єднує провайдерів, лист із рекомендацією обмежити доступ громадян України до цього сайту. Тому для багатьох українських чиновників таким привабливим є НЕК! Він дозволяє прозвітуватися про свою бурхливу діяльність не напружуючись.

Сьогодні необхідність існування такого органу обґрунтовується інформаційною війною. Втім, у часи протестів на Майдані Незалежності засідання Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі не відбулося жодного разу. Перше ж рішення НЕК було прийняте після перемоги Майдану - 27 лютого. І стосувалося воно... визнання Тараса Шевченка національним символом України! З часів агресивної антиукраїнської кампанії в російських ЗМІ НЕК не винесла жодного рішення, спрямованого на припинення такої кампанії. Натомість Комісія з журналістської етики звернулася до Громадської колегії Російської Федерації з приводу програми Дмитра Кисельова від 8 грудня і отримала рішення, що пан Кисельов справді поширював пропаганду, що відеоряд його програми ("Вести недели") був підігнаний під висновки ведучого. Рішенням також визнавалося, що багато відео не стосувалися подій Майдану, а були зроблені за рік-два до того, і що телебачення України фінансується не урядом Сполучених Штатів. 10-сторінкове рішення Громадської колегії РФ було відповіддю на 6-сторінкову заяву. За 8 місяців, які минули з часів Євромайдану, НЕК не виніс жодного такого рішення.

Представники Незалежної асоціації телерадіомовників (НАМ), Інституту масової інформації (ІМІ), Української асоціації видавців періодичної преси (УАВПП), Національної спілки журналістів України (НСЖУ), Асоціації медіа юристів (АМЮ), Інституту медіа-права (ІМП), ГО "Центр UA" та руху "Стоп цензурі!" на основі аналізу рішень НЕКу, рекомендацій Ради Європи, законодавства України черговий раз звернулися до прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка та Кабінету міністрів із проханням ліквідувати Національну експертну комісію як державний орган.

Урядом уже втретє підготовлено законопроект, який передбачає регулювання питань захисту моралі громадським органом, до якого могли б увійти всі охочі: передусім релігійні діячі, представники батьківських організацій. Але цього разу міністр культури Євген Нищук, спочатку погодивши законопроект без зауважень, на засіданні КМУ емоційно протестував проти його прийняття. Тобто різниця між "є" і "буде" полягає у грошах, у тих самих від 4 до 9 млн грн щороку. Ніби й невелика сума, коли порівнювати з мільйонними і мільярдними оборудками з державними коштами, що їх виявляють журналісти-розслідувачі. Але навіть ці мільйони могли б бути ефективно й ощадливо витрачені державою - на засоби захисту військових або на медичне обладнання, наприклад. "Дірок" у нашому спільному бюджеті вистачає. І саме від урядів ми чуємо, як сильно бракує коштів. Але ж ми бачимо, як їх витрачають не на те, на що вони конче потрібні!

Тим часом питання, чи вважають громадяни витрачання бюджетних коштів ефективним, для сплати податків - ключове. Громадяни - сумлінні платники податків, причому незалежно від величини, тільки тоді, коли вважають, що їхні кошти витрачаються ефективно. Податки у Данії - одні з найвищих. Але її громадяни податковою системою задоволені. В Гондурасі податки - одні з найнижчих, але громадяни не задоволені. Дослідники давно зробили однозначний висновок: річ в ефективності витрачання, а не у величині податків.

Безумовно, перетворення НЕКу на громадський орган замість державного - це тільки одна з вимог громадськості, яка має бути реалізована новим урядом і парламентом. Але це рішення є чудовим маркером реальних намірів посадовців: робота чи імітація.