Психологічний тероризм псує настрій

Люди, котрі свідомо турбуються про своє здоров’я, як правило, не курять. Але в поле їхнього зору все одно потрапляють написи на сигаретах у страшних жалобних рамках і тексти величезними літерами на міських білбордах про можливість захворіти самі знаєте на яку хворобу. Якщо ця інформація тільки для курців, чому вона так легко проникає в мою свідомість? Багато людей розповідають про збентеження й неприємні думки при спогляданні написів — адже теоретично кожен має можливість занедужати. Нав’язливе нагадування про це псує настрій не лише курцям. А він в Україні, відповідно до опитувань європейських гуманітарних моніторингів, і так не вельми. Неврахування всього розмаїття чинників, які впливають на самопочуття, призводить до стрімкого зниження «показників щастя». Економіка тут відіграє аж ніяк не першу роль.

На зло лікарям

Багаторазове повторення інформації майже стовідсотково гарантує її засвоєння. Тільки виробники страшних написів сподіваються, що це буде висновок «кинь палити», а погано прорахований психологічний ефект часто виявляється іншим: «я винен, що палю», «я слабак, що не кидаю», «я захворію, тому що палю», «я притлумлюю свій страх». І навіть «я сміливий, не боюся екстремальних учинків». Або: «нема чого мною командувати». Або «ех, один разом живемо!». Механізми набуття нездорових звичок значно складніший, ніж спонукання зробити на зло Міністерству охорони здоро­в’я або дати заробити тютюновим корпораціям! Зазвичай це відбувається не на рівні свідомості, щоб ось так сісти й вирішити палити із завтрашнього дня, а значно глибше. Спрацьовують імпульсивні, несвідомі, наслідувальні спонуки. Наприклад, вродливі, явно благополучні люди на рекламі сигарет, які ведуть цікаве, приємне життя; бажання бути в компанії друзів як усі; бажання бути дорослим, коли не знаєш інших способів; бажання приховати невпевненість у собі. Для багатьох це як дихальна гімнастика, яка дає змогу зняти стрес. Небезпечна, але дієва.

Популярний психолог Ерік Берн наводив такий приклад інфантильного, як він казав, «марсіанського», мислення. Мати, знайшовши в кімнаті сина — учня початкової школи — почату пляшку віскі, каже: а чи не зарано тобі пити віскі? Думаючи, що її слова означають: я не хочу, щоб мій син пив віскі. Але ключове слово — «зарано». Для сина це прозвучало так: пити віскі — чоловіча справа, а ти ще хлопчик. З материних слів він зрозумів одне: коли настане час показати себе чоловіком, тоді можна буде пити віскі. Так включається програма на майбутній алкоголізм, стверджує Берн.

Пишуть, що реклама-шок багатьох справді лякає і змушує кинути палити. А що натомість? Адже причини, з якої людина почала палити, ніхто не усував. Якою буде наступна залежність? Чи людина просто через певний час почне палити знову?

З фрази «Не починай палити», написаної на пачці сигарет, у голові людини гарантовано залишиться тільки: палити, палити. Перше правило найпростішого аутотренінгу — не вигадувати навіювальних формул із часткою «не», бо це небезпечно — мозок вихоплює з будь-якої вказівки імперативне ядро. Так улаштований наш психічний апарат. Страхітливі написи увесь час змінюють! Очевидно, ті, хто їх вигадує, експериментують на нас із вами. Найкоректнішим, як на мене, був старий: «Паління небезпечне для вашого здоров’я». Здоров’я, здоров’я...

Хитро програмує підлітків напис із перекресленою цифрою 18, роблячи бажаним горезвісний заборонний плід раніше від офіційного 18-річчя і приємно лоскочучи цим самолюбство і емансипованого підлітка, і зрілої людини: я дорослий, і це дає мені переваги, котрими потрібно скористатися.

Усе це ази як психології, так і реклами. Тупо організований не тільки в нас антитютюновий рух, схоже, теж фінансують усесильні тютюнові корпорації. Інакше звідки такі ляпи, котрі провокують зворотний ефект? Найпримітивніша психологічна експертиза доведе згубність цих написів для психологічного здоров’я.

Заборонити огірки

Замість реально заборонити палити в громадських місцях, збільшити ціни на тютюнову продукцію, штрафувати за кинуті на асфальт недопалки й нарешті заборонити рекламу сигарет, нас поголовно піддають небезпекам негативного навіювання. Сучасна наука вважає аксіомою можливість впливати на свідомість людини і навіть наявність схильності в людини до штучних впливів. На сугестивних (навіювальних) технологіях побудовані десятки систем оздоровлення. Але неперевірені на психологічну безпеку тексти можуть завдавати і шкоди, не кажучи вже про індивідуальність впливу. Тим більше що дослідження вчених про причини смерт­ності нагадують старий психологічний анекдот про те, що причиною смертності є огірки: за дослідженнями вчених, кожен другий померлий полюбляв огірки. Так, курці вмирають частіше й раніше, це встановлений факт. Але звичка палити — один із малопродуктивних і дорогих (ціна — власне здоров’я) способів боротьби зі стресом. Тож яка першопричина, через що хворіють і від чого вмирають курці? В остаточному підсумку — від незадоволеності життям, що змушує їх палити! А залякування підвищує цю невдоволеність, запускаючи програму замкненого кола.

Фобія захворіти на онкологічні чи інші невиліковні недуги саме в Україні з її чорнобильським синдромом є надзвичайно поширеною. Почуття незахищеності, посттравматичний синдром виливаються в ті страшні цифри й останні місця за психологічними та медичними показниками. До речі, про чорнобильський синдром. Бабусі-оптимістки, котрі самовільно залишилися жити в 30-кілометровій зоні, і їхні давно померлі подружки, котрі переселилися з неї, доводять: головне — ставлення і настрій. Тепер і вчені визнали: так, переборщили із залякуванням, післячорнобильський страх завдав шкоди більше, ніж сама радіація. Пишуть про велику частку соціальних, психотравмуючих, інформаційних чинників у формуванні особливого постчорнобильського стану психіки з його депресіями і нестійкістю до стресу. Діють добре вивчені механізми навіювання.

Жоден професійний психолог не дозволить собі оприлюднити текст, який може викликати ятрогенні розлади — несприятливі психічні стани, аж до неврозів, що виникають внаслідок ненавмисного навіювального впливу лікаря чи медперсоналу на пацієнта. Як в анекдоті:

— Доктор, я житиму?

— А сенс?

Доступно, цілком достовірно і з гумором описав ятрогенії Джером. Пам’ятаєте, коли при читанні медичної енциклопедії у героя з’являлися всі симптоми, крім пологової гарячки? Це ще називають хворобою третьокурсника мед­інституту. Реклама ліків спочатку змальовує жахи захворювання, а потім пропонує панацею. Навіть мене, жінку, пригнічує безнадійністю образ сумного чоловіка з реклами таблеток від простатиту. Психологам відомий ефект збільшення числа самогубств після повідомлень про них у ЗМІ. Взялися за розум у метро — вирішили прибрати песимістичні написи «немає виходу» і «не притулятися», щоб рідше прибирати з рейок самі розумієте кого.

Реклама мотузки

Будь-який залежний — наркоман, алкоголік, гравець, курець — усвідомлює згубність своєї імпульсивної, яка не ґрунтується на розумних доводах, поведінки, але водночас спрацьовують різні моделі психологічних захистів. У будь-якому разі, палять не тому, що хочуть цього. Не знаю жод­ного курця, який би не мріяв кинути. То з ким і з чим боремося? Може, із тими, хто потребує допомоги? Так, ці написи придумали не в нас — щоб захиститися від багатомільйонних судових позовів до виробників сигарет. Але, мабуть, незабаром для спритних адвокатів визріють інші способи заробити: захистити право не бути підданим негативному програмуванню через залякування, котре просто лізе в очі.

У будинку повішеного не говорять про мотузку. Не пишіть на кожному перехресті страхаючі слова у країні з найвищою смертністю в Європі. Це схоже на геноцид. Курців, певне, не шкода, їх вирішили знищити як клас. А інші — не стійте під стрілою. Якщо ви такі цивілізовані й правильні, забороніть рекламу сигарет і спиртного. Нехай в Україні антипропаганду ведуть якось позитивніше, з огляду на реальні умови життя, що породжують страхи і стреси. Зробіть соціальну рекламу з позитивними прикладами успішних людей, які не палять, — час від часу вона з’являється. Замість запропонувати людям симпатичні ідеї продуктивної старості, життєвого оптимізму, дати надію на краще і приклади життєрадісного ставлення до життя, нас знову залякують, як за Сталіна. Оце справжня шкідлива звичка! У Бельгії плакати антинікотинової кампанії веселіші. Вони говорять: «Поблажливіше ставтеся до курців — адже вони проживуть менше, ніж ви». Можливості для позитивного сприйняття дійсності безмежні: юний знайомий розповів мені, що йому написи на сигаретах завжди підвищують настрій, бо він не палить. А інші — нехай собі, йому тільки краще. Є люди, яким і відвідання кладовища підвищує тонус — скільки однолітків уже померло, а мені випало щастя жити! Але так уміє не кожен.

Таке враження, що негативне програмування у нас у крові. Чому з усіх текстів гімном України обрано той, де «вмирання» зга­дується в першому рядку? Особис­то я пропоную використовувати ідею життєрадісної Сердюч­ки (хоч на щось же згодиться вона суворим патріотам): «Буде жити України і слава, і воля».

Психотерапевти переконані: тему смерті не можна замовчувати, обходити. Смерть — невіддільна частина життя. Страх смерті притаманний кожній людині. Сьогодні йдеться про його трансформацію в різні, часто дивовижні, фобії, у страх захворіти. Цей страх потрібно усвідомити в собі, відчути, розгледіти. Бодай для того, щоб глибше відчути радість життя, щастя бути. Люди, які виконали цю внутрішню роботу, стають сміливими й незалежними. Тема смерті — головна українська тема ХХ століття з усіма його історичними м’ясорубками. Але, можливо, час спробувати перевстановити програму на «життя»?