Шок — іншими словами охарактеризувати враження, яке справляє сьогодні дорога від Кічкіне до Ялти, неможливо: дивовижний пейзаж до невпізнанності спотворено горами найрізноманітнішого сміття. Повірте, таке враження, що на тутешні схили звозять і висипають мотлох із усього півострова!.. А яким жалюгідним, брудним і безпорадним є весняний Симеїз!.. Звісно, влітку зелень «підмарафетить» знамениті курорти, надавши їм більш-менш презентабельного вигляду... Шкода лише, що вона не має сили іншої «зелені», якої нам завжди бракує для розв’язання всіх насущних проблем... Із розмови про одну з них — «вічну» для Криму проблему сміття — і почалася наша бесіда з міністром курортів і туризму АРК Олександром ТАРЯНИКОМ.
— Соромно, провалюватися від сорому вже нікуди і щось обіцяти неможливо, — каже О.Таряник. — Як на мене, це питання саме себе вже настільки гостро поставило, що далі нікуди... Повірте, коли мене запитують про найзаповітнішу мрію міністра курортів і туризму АРК, не роздумуючи відповідаю: побудувати сміттєпереробний завод.
— Олександре Івановичу, ви напевно зі мною погодитеся, що поряд зі сміттєвим серед основних кримських «головних болів» — низький рівень сервісу і повсюдна здирщина: на туристі намагаються заробити всіма мислимими й немислимими способами. Може влада якось уплинути на бізнесменів, які зовсім уже розперезалися?
— Ці питання нам непідконтрольні. Проте пустити все на самоплив теж не можна. Однозначно — із такими явищами потрібно боротися. Створювати відповідні умови для торговців, проаналізувати, які є можливості для контролю за цінами, як працюють комітети із захисту прав споживачів... Наприклад, я знаю, що сьогодні наші, кримські, фермери не можуть вільно за собівартістю привезти в Ялту й Алушту свою продукцію: тіньові структури не пускають їх на ринок, перекуповують їхній товар і потім виставляють захмарні ціни. Водночас поїдьте влітку в сільськогосподарський район АРК і побачите, що ціни там цілком прийнятні.
Проблема ж сервісу розв’язується просто: що активніше впроваджуватимуть приватний капітал, то швидше зникнуть усі мінуси. Тільки приватник може «перекувати» персонал: дохідливо пояснити, що потрібно всміхатися, бути вихованими, вчити англійську мову. Чому іноземці масово не їдуть лікуватися в наші санаторії? Тому що лікування — річ досить інтимна, через перекладача пояснювати лікарю, з якими недугами приїхав, не кожен погодиться... Вирішення цих питань вимагає часу. Хочеться, звісно, щоб процес йшов швидше, але не завжди все виходить.
— Ваш прогноз щодо перспектив майбутнього літнього турсезону у світлі «газових війн» і небезпеки пташиного грипу.
— Безумовно, зовсім не звертати уваги на згадані вами чинники не можна. Але те, що курортний сезон цього року в Криму відбудеться на високому рівні, я не сумніваюся.
Головною проблемою, яка сьогодні непокоїть не стільки жителів Криму, скільки наших потенційних гостей, у тому числі і з РФ, — ймовірність поширення пташиного грипу. Природно, ми дуже розраховуємо на те, що ця напасть обмине Крим. Проте у кожному разі зможемо вжити адекватних заходів, і ситуація не вийде з-під контролю, не відіб’є бажання людей приїхати влітку до нас. Що стосується «газових війн»... Моя думка: такі речі не впливають на рішення людей відпочивати в тому чи іншому місці.
Торік до Криму справді приїхало дещо менше росіян: 2005-го вони становили 37% від загальної кількості наших відпочивальників, тоді як зазвичай ця цифра не опускається нижче за 42—43%. Але таке зменшення переважно було пов’язане з неправильною політикою українського уряду. Насамперед — із горезвісним рішенням про скасування нульової ставки ПДВ для тих, хто займається в’їзним туризмом. Знаєте, було дуже прикро чути в Краснодарі на туристичному ярмарку від представників дитячих таборів із Анапи: «Велике вам спасибі, що «вигнали» російських дітей із Криму — тепер усі вони відпочивають у нас! Відіб’ємо й решту»...
От до чого призводить нерозумна політика! Якщо такі «сюрпризи» підкине або нинішній, або новий уряд, наш туризм дуже постраждає. Тому сподіваємося на те, що відповідні висновки зроблено і такі помилки не повторяться.
— А що з цінами? Істотно зростуть порівняно з минулим роком?
— Безумовно, вони зростуть. Порівняно з літом 2005-го — відсотків на п’ятнадцять. Але, повірте, це не провина і не примха кримчан: у країні все дорожчає — і газ, і електроенергія, і продукти харчування... А в собівартості будь-якої путівки все це становить до 40%.
— Минулої осені в Києві під час проведення турсалону «Україна-2005» у своєму інтерв’ю «ДТ» ви сказали, що покладаєте великі надії на програму «Морський берег Криму», яка передбачає кардинальну модернізацію туріндустрії АРК. Процес пішов?
— Мене просто дивує: програма чудова, президент дав згоду, за часів Матвієнка вона стартувала і... Все! Сьогодні я не бачу реальних кроків, спрямованих на її реалізацію. Взагалі, поклавши руку на серце, я противник таких програм, ініційованих Кабміном, оскільки жоден із п’яти подібних кримських прожектів не виконаний. Знаючі люди кажуть: хочете, щоб було навпаки, пробивайте програми під грифом Верховної Ради України, тоді вони принаймні будуть закладені в бюджет. А так виходить: помінявся прем’єр — просуває свої ідеї, а на те, що робив його попередник, по суті, нуль уваги...
Змушений констатувати: на жаль, підхід до туризму в країні не змінився. І поки ми не зрозуміємо, що це галузь економіки, діла не буде.
— У розпал сезону туристична завантаженість ПБК просто зашкалює. Знаю, очолюване вами міністерство давно «поклало око» на західний, східний і південно-східний Крим як дуже перспективні в курортно-оздоровчому плані регіони, здатні якщо не перегнати за популярністю ПБК, то, як мінімум, стати йому гідними конкурентами...
— Згадані вами регіони справді дуже перспективні. Але сказати, що найближчим часом там виростуть висококласні готелі й пансіонати, не можу: там просто немає відповідних комунікацій.
Узагалі це — біда всієї України, якій, на мій погляд, потрібні не території пріоритетного розвитку, а нормальний закон про інвестиції. Не треба ніяких грошей, просто треба сісти грамотним спеціалістам і написати хороший закон, який дасть гарантії інвесторам. Тоді можна казати про їхнє залучення, інвестиційний клімат і т.п. речі. Поки ж такого закону немає, очікувати інвестиційного і будівельного буму просто нерозумно.
Звісно, життя на місці не стоїть, і перелічені вище регіони прогресують. Їхній коник — дика природа, найчистіше море. Там можна розвивати дайвінг, якщо зробити хороші стоянки — автотуризм... Тобто цілком реально приваблювати людей, яким для відпочинку не потрібні яскраві й гучні «цивілізовані» курорти. Але не забувайте, що дуже багато залежить і від адміністрацій цих районів. Є серед них і такі, хто відкрито заявляє: «А що цей туризм дає?..» А коли нема розуміння, то і ставлення відповідне.
— Хотілося б повернутися до питання про інвестиції. Скільки Крим освоїв торік?
— Близько 300 млн. у.о. Начебто непогано, але ж освоювати потрібно мільярди!.. І найстрашніше — ми не міняємо інфраструктуру. Виходить, хочемо «посадити» суперготелі на старі водогінні труби, напівзруйновану каналізаційну систему...
— Уже багато років точаться розмови про те, що одне з головних завдань Криму — «розтягнути» сезон, зробити відпочинок на півострові затребуваним і в міжсезоння з допомогою переорієнтування інфраструктури на оздоровчий туризм...
— Крим — не бальнеологічний курорт, затребуваний цілий рік, а кліматичний. Тобто, наприклад, у січні ми не можемо лікувати повітрям людей — холодно, незатишно... Так, були такі гучні заяви нашого керівництва: «Давайте зробимо Крим цілорічним курортом!» Але ж, скажімо, та ж Анталія — не цілорічний курорт.
— Поки. Там дуже активно працюють над тим, щоб стати саме таким курортом.
— Нам хоча б дотягти до їхньої сьогоднішньої інфраструктури! Згоден, те, що вони роблять, — правильні і сміливі кроки. Ми ж... Іноді створюється враження, що нічого не зрушить з мертвої точки, поки всю землю на узбережжі не розкуплять під котеджі... А все чому? Тому що сьогодні в Україні усього дві місцевості, які мають статус курортних територій: Бердянськ і Саки. Алушта ж чи Ялта такого статусу не має. А либонь землю, котра його має, не «поріжеш», ніхто не зможе побудувати на ній віллу. Певне, тому в Криму й немає «узаконених» курортів...
За сприяння в організації інтерв’ю автор дякує туроператору «Пан Укрейн», Українсько-Середземноморським авіалініям, НТО України й Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України»