Поп-діви, помаранчеві усмішки та нарум’янені корови

Балі — невеличкий індонезійський острів із повним набором усіх принад екваторіальної екзотики: чисті пляжі, джунглі, хитрі мавпи, захоплюючий підводний світ. Плюс надзвичайно високий рівень сервісу, теплий океан із безліччю безлюдних острівців, де так приємно усамітнитися. Одне слово, візитна картка найвищих досягнень туристичної індустрії. Але найголовніше – у Балі є щось неоціненне: особлива аура, породжена ментальністю остров’ян. Культура балійців не розчиняється у продиктованих і вироблених цивілізацією загальносвітових туристичних стандартах, а багато в чому доповнює і навіть перетворює їх. У набагато кращий, людяніший бік.

Остров’яни, які становлять кістяк обслуговуючого персоналу в готелях, своєю поведінкою і способом життя вміють перетворити відпочинок туриста на справжній релакс. Психологічне розслаблення можна поєднати з духовним зростанням — потрібно лише розкріпачитися і сприймати навколишню інформацію. У цьому допоможуть хороший екскурсовод, природна допитливість і непогана англійська. При докладнішому ознайомленні з місцевими традиціями у кращий бік змінюється саме ставлення до життя.

У небі

Переліт на Балі забирає трохи менше доби. Це немало, але, якщо правильно організувати час, навіть цікаво. Маршрут: спочатку — до одного з європейських міст, скажімо, до Афін чи Відня (вартість квитків і час перельоту майже однакові). Далі — літаком «Сінгапурських авіаліній».

Тендітні стюардеси у формі, яка підкреслює витончені фігурки. Наша стюардеса — 24-річна студентка-заочниця факультету журналістики. Встигає все: поговорити з греком, який замовив келих червоного сухого вина й не знає, за кого його підняти. Врятувати іншого пасажира, краватка якого потрапила в салат, і на ній відразу оселилися дві креветки. Стюардеса забирає краватку і через п’ять хвилин повертає її чистою й сухою...

На запитання, як вдається тримати себе у формі, вмикає вмонтований у крісло телевізор, вибираючи з понад 90 відео- й аудіопрограм тайську гімнастику для пасажирів. Пробую — дуже навіть приємно. Тим паче що всі рухи — ліниві котячі потягеньки. Годиться не тільки для авіаперельоту, а й для дому, особливо замість ранкової гімнастики чи в перервах між роботою за комп’ютером.

Сінгапур

Сінгапурський аеропорт скидається на східний палац. Скрізь чистота, килими, зарості доглянутих тропічних рослин. Процедура огляду багажу швидка й не принижує людської гідності.

З ілюмінатора літака рейсу Сінгапур — Балі відкривається прямо шикарний краєвид! Але все роздивитися неможливо: дуже хочеться спати. Дається взнаки різниця в часі: коли за місцевим часом – дев’ята година ранку, у Києві — третя година ночі.

Балійські вечори

Температура на острові приблизно +27°С. Весь рік. Приблизно такий же теплий океан — надзвичайно чистий і дуже спокійний. Саме на нього виходять величезні вікна більшості прибережних SPA-центрів. Релакс приголомшливий. Готель Ritz Carlton: лежиш у ванній із пелюстками екзотичних квітів, п’єш імбирний чай, слухаєш легку музику, а перед тобою у відчинених вікнах — океан. Живий, дихає й шепоче щось заспокійливе...

Більшість іноземців віддають перевагу басейнам, а не океану. І хоч їхній дизайн досконалий, вони не для нашої слов’янської душі.

Щось приголомшливе — нічні купання під велетенським місяцем. Розкішний готель Sheraton Laguna. Перша година ночі. Піщаний пляж. Персонал готелю з берега відразу вітає нас російською, пояснюючи, що таке хобі лише у слов’ян і балійців. Вони теж люблять живу воду океану.

Басейн із краєвидом на джунглі

Відпочинок у джунглях у глибині острова вражає ще більше. Нас поселяють у готелі Four Seasons — на окремих віллах, розміщених так, що їхня територія повністю прихована від сторонніх очей. Біля кожної вілли — басейн, у воді — пелюстки троянд, до берегів підступає тропічна рослинність... Сніданок — замовлене меню з 85 найменувань європейської, індонезійської, індійської кухонь.

За кілька метрів від входу до своєї вілли знаходжу сандалії. Біля самих дверей — ще одні. Власники взуття — працівники готелю, які саме в цей час прибирають номер. Таким чином, вони реалізовують споконвічне балійське правило — не переступати поріг домівки і храму взутими.

Дім

Віддаючи данину традиції, ми теж роззулися перед входом до балійського будинку, куди нас запросили. Колоритна господиня — 80-річна спритна бабусенька — не відмовляється від запропонованої сигаретки «Парламент». Один із балійців, теж закуривши, на знак вдячності пропонує нам пожувати баньян: якийсь порошок, загорнутий у зелений лист. І відразу демонструє, як це робити, — його зуби моментально стають яскраво-помаранчевими. На весь помаранчевий рот усміхається і бабуся, запрошуючи за будинок.

Тут — джунглі. Точніше було б сказати – сад. Але місцеві жителі не садять фруктових дерев: що в джунглях біля будинку виросте з волі вищих сил, те й з’їдять. Боги послали цій сім’ї ананаси, кокоси, банани, манго, хлібне дерево, дерево з інтригуючою назвою поп-діва та ще багато такого, чого з першого разу не запам’ятати. До речі, будинки балійці зводять за всіма правилами фен-шуй. При цьому одним із основних ввідних параметрів слугує зріст господаря дому і розмір його стопи.

Свято як спосіб життя

Балійські міста мало чим скидаються на своїх індустріальних побратимів. Унікальні картинки побутового життя: з сьомої ранку вулицями суцільними потоками рухаються мотоцикли. Таке враження, що ними їздять усі. Дітей везуть між дорослими, як котлету в гамбургері. Часто можна побачити і «бігмак меню»: двоє дорослих, між ними дитина, а попереду – ще одна.

Прямо на проїжджій частині лежать собаки. При цьому — жодної задавленої псини. Хоча ставляться до них – як до дверного замка: вони потрібні лише для охорони домівки. Інша річ – кішка, яку дуже шанують за те, що, на думку балійців, здатна спілкуватися з духами. Як, утім, і ящірка — символ спритності, жаба і черепаха — символи дому. Узбіччями доріг ідуть корови. Вони на острові незвичайні — із дуже довгими шиями, сухорляві й навіть скачуть галопом.

Балійці віддають данину пошани домашнім плеканцям, раз на рік влаштовуючи для них особливе свято. Усіх тварин миють, розчісують і симпатично наряджають. Корови в цей день розгулюють у саронгах (спідничках) — уявляєте, якого розміру! — із завитими чубчиками й нарум’яненими щоками. В усіх півнів — бойове забарвлення. А якщо його зроблять фосфором, та ще ввечері... Уявляєте – такий ось півень Баскервілей!

Часто можна побачити чоловіків із вербовими клітками, з яких визирають випещені півні. Періодично господар виймає птаха, гладить і ніжно дме йому в дзьоб. Але відпрацьовують півні таке ставлення за повною програмою, адже найулюбленіша розвага остров’ян — півнячі бої. Переможця відправляють на лікування, хто програв — у суп.

Взагалі свят у балійців дуже багато. Їхні обряди коштують дорого, але на них не скупляться. Більшість святкувань закриті, тільки окремі стали частиною екскурсійних програм. Серед них — ритуальний танок кечак. Уявіть: сонце повільно занурюється в океан. На цьому тлі, на стометровому стрімчаку, розгортається дійство. Колом сидять близько тридцяти оголених по пояс чоловіків і виконують роль оркестру. Танцюристи рухами промовисто оповідають повість. Чим темніше стає, тим більше світлових ефектів: смолоскипи, дим і навіть невеличка пожежа. Головна героїня, трохи присівши, граціозно танцює не так тілом, як пальцями — довгими, витонченими і неймовірно гнучкими. Як з’ясувалося, дівчаток із п’яти років навчають національних танців, а їхні пальці, щоб були максимально «гутаперчевими», вимочують у кокосовому молоці.

Утім, витончені в балійок не тільки пальці. Місцеві жінки фігуристі й дуже граціозні.

Таємниці жіночої вроди

Стрункість і горду поставу балійки зберігають до глибокої старості. На запитання, як це вдається, одна з наших провідниць вказує на жінку, яка несе на голові великий оберемок хмизу кілограмів під двадцять. Це перше.

Друге – повсякденний одяг балійок — традиційна вузька довга спідниця (саронг) – робить кроки дрібними, а ходу, відповідно, плавною. Важить і те, що остров’яни з дитинства сидять підібравши ноги, — це вирівнює спину. Також дуже важливо, що їдять вони лише тоді, коли хочеться, і ніколи – за компанію. До того ж балійцям не смакують продукти цивілізації: хліб, цукерки та інші «принади», вони віддають перевагу домашній курятині та фруктам.

А ще – остров’яни зовсім не вживають алкоголю: їхній організм просто не сприймає спиртного. Хоча для туристів у готелях є повний винно-горілчаний асортимент. На всіх застіллях господарі, підтримуючи наші тости, піднімали свій келих із незмінними водою чи соком. А всі соки (близько 30 видів) на острові — тільки фреші, місцеві жителі найбільше люблять їх. До речі, наприкинці поїздки у нашій компанії значно побільшало тих, хто теж став віддавати перевагу виключно воді і фрешу.

Балійки часто балують себе масажами й різноманітними аромапроцедурами. А ще знають безліч жіночих секретів із підтримання фігури, довголіття та краси. Але, попри всі ці знання, як у всіх жінок, є і в них свій пунктик. Вони буквально поведені на засобах для освітлення шкіри. «У вас таке гарне біле тіло! — зітхала моя масажистка. — А я негарна — смаглява...» Я ж, у свою чергу, захоплювалася дивним кавовим відтінком її шкіри і витонченою фігуркою.

Неоціненна усмішка

Доброзичливість і щира зацікавленість під час спілкування з іноземцями — складові життєвої філософії балійців. Спочатку гостей острова це навіть шокує, багато хто запитує гідів, скільки треба додаткових чайових обслузі за таке тепле ставлення. Однак Балі приваблює до себе не тільки простих туристів. Острів став улюбленим місцем проведення занять із фен-шуй, аюрведи, астрології, йоги, семінарів дитячих психологів.

Перебуваючи на Балі, набираєшся вражень, відновлюєш сили і... починаєш змінюватися. А повернувшись додому, мимоволі запитуєш себе: чи правильно я живу і як оволодіти надзвичайним даром — умінням жити у злагоді з собою та навколишнім світом?..