ПІТИ, ЩОБ ПОВЕРНУТИСЯ ДЕ І ЯК ГОТУВАТИ РЕЗЕРВ ДЛЯ ЗБІРНОЇ КРАЇНИ

Нещодавно 36-літній Андрій Калашніков у надзвичайно напруженому контрольному бою переміг набагато молодшого суперника і став учасником турніру Сіднейської олімпіади з греко-римської боротьби. І там мало не повторив свій бронзовий успіх на Іграх в Атланті, посівши четверте місце. Він — дворазовий чемпіон Європи, бронзовий призер чемпіонату світу та срібний — Кубка світу, переможець Спартакіади народів Союзу, триразовий чемпіон СРСР. А скільки разів вигравав чемпіонати України! Заслужений майстер спорту.

Після Сіднея Андрій, як сказали б про футболіста, повісив бутси на гвіздок. Проте пішов з килима, але не з улюбленої греко-римської. Він повернувся як головний тренер національної збірної. Ну, а як і чому зважився на це?

Ми розмовляли відразу після завершення чемпіонату країни в Запоріжжі. Після Олімпіади, згадує Андрій, бачив, яка нервозна обстановка склалася у збірній. З’явилося бажання допомогти хлопцям, команді. Які мав навики й уміння? Все-таки 25 років у боротьбі. А на посаду головного тренера балотувався з програмою, в якій виклав власне бачення розвитку виду. Тут гостро відчувається брак наукового забезпечення в підготовці кандидатів у збірну.

І ось позаду національний чемпіонат — важливий етап підготовки до травневого європейського, який пройде у Стамбулі. На килим вийшли майже всі лідери, крім хворих і травмованих киянина В’ячеслава Олійника, харків’янина Анатолія Козулі й луганчанина Георгія Солдадзе. А за виступами решти уважно стежив Андрій Калашніков. І яким же він бачить господарство на початку нового олімпійського циклу?

Підросло, на думку Андрія, багато перспективної молоді.

Лідерство підтвердили борці Донеччини, Запоріжжя, Харківщини, Києва та столичної області. Проте непокоїть ставлення до греко-римської івано-франківців, львів’ян, кіровоградців і особливо луганчан, котрі збайдужіли до неї. Це відчули на собі брати Солдадзе, перші номери збірної.

Я застав головного тренера в Держкомітеті не за аналізом результатів чемпіонату, а в глибоких роздумах про те, як розв’язати вельми серйозні фінансові проблеми. Адже на березень матеріальне забезпечення плану-календаря підготовки збірної урізали вдвічі. Та хіба цим має займатися головний тренер? Питання риторичне. Який же вихід із ситуації? Вісім кандидатів у національну команду виступлять у болгарському міжнародному турнірі, а від угорського доведеться, певне, відмовитися. Під загрозою зриву проведення березневого збору. А завершальний, напередодні чемпіонату Європи?.. Доводиться експропріювати кошти, що виділяються на підготовку юнаків і юніорів. Ну, чим не охрімова свита? Адже ущемляється найближчий резерв національної команди, з яким також пов’язані олімпійські надії. Та співчувай не співчувай, а долати труднощі Андрій Калашніков якось мусить. Ось і спробуй сповна проявити себе на новій ниві.