Пісні кам’яних фей

Це місце сміливо можна назвати одним із чудес світу. Причому чудес навіть не земного, а, швидше, космічного походження. Такий собі шматочок Марса на Землі: безлюдний, проте аж ніяк не неживий. Вигадливо відшліфований різцем мудрої води, який тисячоліттями змінювався під музику вітру й одухотворений титанічною працею стародавніх людей.

Каппадокія — найдивовижніший район Центральної Анатолії. Цей регіон Туреччини став усесвітньо відомим завдяки розташованим тут унікальним геологічним формаціям. Споконвіку тамтешні вулканічні туфи, що утворилися багато тисяч років тому в результаті виверження двох вулканів, використовували для будівництва житла, церков і цілих підземних міст. Каппадокія стала прихистком для перших християн, які створили в тутешніх скелях понад три тисячі церков і прикрасили їх фресками з біблійними сценами.

...Перший пункт екскурсії київських журналістів, які відвідали Туреччину на запрошення туроператора TEZ TOUR, — Каймакли. Це — підземне місто, побудоване в ІІ ст., коли численні армії різних народів проходили через Малу Азію. Місцеве населення, рятуючись від войовничих іноземців, вирило у вулканічних туфах прихисток на восьми рівнях.

Місто було так правильно сплановане й оснащене, що люди могли прожити в ньому до трьох місяців, тим паче що з поверхні землі виявити підземну оселю практично неможливо: створюється враження, що перед вами — найзвичайнісінькі скелі. Увійшовши ж у «ворота» підземного міста, знаходиш тут усе, потрібне для життя: стійла для тварин, вентиляційні шахти (їх будували передусім, і вони досі забезпечують чудову вентиляцію й свіже повітря), підземну церкву з вівтарем, кам’яним іконостасом й іконами, продовольчі склади, кухню, спальні й навіть кілька винокурень. Ну й, безумовно, кожне підземне місто (а нині в Каппадокії близько 200 із них відкриті для відвідання туристами) мало річку або криницю.

Долина Дербент — бальзам для душі людей із розвиненою уявою. Яких тільки «скульптур» тут не створила природа!.. Чого тільки не побачиш!.. Є тут і грузини в кепках, які сидять за святковим столом, і гордий султан, і голова царя звірів — лева, маленький і великий верблюди, замислений Наполеон, наречена й ціле весілля, дервіш, Нефертіті, орел, сова... Одне слово, гуляй, фантазія!

Пашабаа — так називається місто величезних кам’яних грибів. Найзнаменитіший із них той, на якому, відповідно до переказів, святий Сімеон прожив 40 років. Пашабаа, мабуть, найфантастичніше, найзагадковіше й інопланетне місце Каппадокіїї. Тут пульсує енергія неймовірної сили. Напевно, це вона сформувала такий незвичний ландшафт, вивчати який хочеться до безкраю. Втім, хіба вічність піддається вивченню? Її можна тільки відчути. Почути серцем...

Музей просто неба Гьореме (він входить до об’єктів, що перебувають під охороною ЮНЕСКО) розташований серед крутих скель, які приховують безліч церков, датованих другою половиною ІХ століття. Прекрасні фрески, «місячні» пейзажі, дуже світла й заспокійлива атмосфера — більше, мабуть, про Гьореме й не скажеш. Решту, хоч як це банально звучить, треба просто побачити на власні очі.

Славиться Каппадокія й своїми центрами килимарства. В одному з них побували й ми. І дізналися купу цікавого. Наприклад, те, що з одного кокона шовкопряда одержують нитку, довжиною мінімум 700 м, максимум — два кілометри. Що у світі існує всього три різновиди килимів: шовкові, вовняні й виготовлені з бавовни та вовни. Що один квадратний метр вовняного килима тчуть (природно, вручну) місяць-півтора, а квадратний метр шовкового — близько року. Що ціна таких килимів залежить не від розміру, а від складності їхнього орнаменту. І що абсолютно всі килими тчуть в одному екземплярі: виявляється, повторити створений візерунок неможливо.

...Найпоширеніша форма природних пірамід Каппадокії називається «кам’яні феї». Ці невисокі гори, увінчані «капелюшками», дуже схожі на гігантські гриби. Їхні «ніжки» — з туфу, породи досить м’якої, яку руйнували час, вода й вітер. Твердий базальтовий «капелюшок» виявився набагато міцнішим: так і з’явилися незвичайні «гриби». Найзнаменитіші з них — 15—16-метрові моноліти — називаються «Три красуні». Вражають вони не тільки своїм незвичним виглядом: виявляється, ці феї ночами... співають! І нехай учені давним-давно знайшли прозаїчне пояснення цьому явищу: мовляв, пісні ці — «робота» вітру й нічого в них немає чарівного. Не вірю! Просто в Каппадокії немає місця прозі життя. Феї підтвердять.