ПІД КИЄВОМ ПРАЦЮЄ ФАБРИКА... СМЕРТІ?

Нещодавно одна із дуже популярних газет ФРН «BILD» (тираж — 3,5 млн. примірників), присвятила весь розворот фоторепортажу під гучною назвою «Моторошне вбивство під Києвом». У публікації, проілюстрованій досить промовистими фотографіями, йшлося про звіряче ставлення співробітників столичного центру «Тварини в місті» до братів наших менших. На сором киян, це далеко не перший журналістський матеріал, який розповідає європейцям про наш надзвичайно «цивілізований» і «гуманний» підхід до розв’язання проблеми бездомних тварин.

З 1994 р. у столиці України працює товариство захисту тварин «SOS». Свою діяльність його активісти розпочали боротьбою за закриття сумнозвісного підприємства Київспецтрансу — шкуродерні в селі Пирогове під Києвом. Перші три роки оббивання порогів чиновницьких кабінетів результатів не дали. Тоді президент «SOS» Тамара Тарнавська зрозуміла: про жорстокість співробітників київської служби вилову тварин має дізнатися міжнародна громадськість, тільки тоді з’явиться надія, що «фабрику смерті» у Пироговому врешті-решт закриють.

Наприкінці 1996-го до Києва приїжджає група німецьких журналістів. Прихованою камерою їм удається зняти кадри, які згодом викликали справжній шквал обурення в Західній Європі. 13 січня 1997 р. жителі Старого Світу подивилися документальний фільм жахів. Він розповів про те, як незворушні співробітники київської служби вилову тварин холоднокровно оглушують собак ударами залізних палиць по голові, ще живих (!) підвішують за ребра, здирають шкури, вирізають язики, виколюють очі... Німці, швейцарці й англійці, шоковані побаченим, буквально закидали посольства України в європейських країнах, адміністрацію Президента України, Київську держадміністрацію гнівними листами протесту. Загалом надійшло понад 2,5 мільйона таких послань.

Тамара Тарнавська не помилилася: під тиском міжнародної громадськості реакція столичної влади не забарилася. Київський міський голова Олександр Омельченко підписав указ про закриття пироговської шкуродерні й запевнив: ганебна практика назавжди канула в Лету, віднині ставлення відповідних служб до безпритульних тварин буде тільки цивілізованим.

— А через три місяці з’явилася нова організація «Тварини в місті» і... знущання над братами нашими меншими відновилися, — сумно констатує Т.Тарнавська. — Так, співробітники нового центру невтомно підкреслюють, мовляв, принципи їхньої роботи гуманні, цілком відповідають європейській «Конвенції захисту домашніх тварин». Але це — лише гарні слова. Насправді маємо той самий концтабір для тварин, що змінив місце дислокації з Пирогового на Бородянку.

1997-го, коли були створені «Тварини в місті», вийшли і «Правила утримання домашніх тварин громадянами, підприємствами й організаціями», підписані О.Омельченком. Відповідно до цього документа, бродячу тварину слід доставити в притулок у Бородянці й утримувати там певний час: на той випадок, якщо знайдуться господарі або хтось захоче завести чотириногого друга. В тих самих «Правилах...» цілком чітко зафіксовано: у притулку має постійно відбуватися стерилізація бездомних котів і собак, діяльність притулку необхідно зробити абсолютно прозорою і всіляко пропагувати. Але президент «SOS» переконана: виконується лише репресивна щодо тварин частина «Правил...».

— Більшість тварин не доїжджають до Бородянки — їх убивають дорогою, — каже Тамара Тарнавська. — Вцілілих також важко назвати щасливчиками, їх чекає ще незавидніша доля: невдовзі після прибуття вони вмирають, позаяк їх елементарно не годують.

Я бачила статистичні дані за минулий рік, подані директором центру «Тварини в місті» Ніною Самохваловою на апаратній нараді Київської держадміністрації. Отож, у 2000 р. співробітники служби вилову цієї організації знищили понад 23 тисячі тварин, заодно простерилізувавши лише 131 собаку. Вдумайтеся в масштаби трагедії!

Притулок — це, по ідеї, місце, де надають захист і допомогу, місце, яке може відвідати кожен охочий. Запевняю вас: у бородянський притулок ви не потрапите без особистого дозволу пані Самохвалової. Про те, що хтось має приїхати, співробітників притулку заздалегідь повідомляють, і там влаштовують справжні «потьомкінські села».

Природно, може постати запитання: куди дивляться батьки міста? Відповідь проста: чиновник держадміністрації, котрий свого часу прикривав Київспецтранс, сьогодні курирує «Тварин...». Але проблема не лише в тому, що, по суті, за мовчазної згоди деяких впливових співробітників держадміністрації (або через їхню удавану непоінформованість про те, що відбувається) у столиці європейської держави, в місті по-звірячому знищують братів наших менших. Тіла мертвих тварин співробітники служби вилову часто викидають у ліси, озера. Там ці отруєні трупи гниють. А потім ми чи наші діти, нічого не підозрюючи, купаємося в такому озері, приїжджаємо на пікнік до лісу. Частина трупів, серед котрих, звісно ж, є й отруєні, завозять у Баришівку. Там на місцевому комбінаті їх переробляють на м’ясо-кісткове борошно. Потім його згодовують тваринам, можливо, й курям, чиє м’ясо ми згодом купуємо на базарі... Усе те, про що я розповідаю, — аж ніяк не безпідставні звинувачення. У нас є фільм, знятий прихованою камерою, про сортування трупів виловлених собак, відео-інтерв’ю колишнього співробітника «Тварин...».

І ось що сумно: у центру є всі можливості розв’язати проблему бездомних кішок і собак цивілізовано — через стерилізацію. Як нас інформували, річний бюджет «Тварин...» — 2,5 млн. грн. Якщо ці гроші пустити на стерилізацію, через кілька років чотириногих безпритульних просто не стане: народжуваність зійде нанівець, можна буде побудувати мережу притулків, де решта тварин знайдуть дах над головою. Парадокс: така перспектива центр абсолютно... не влаштовує. Його співробітникам вигідно підтримувати постійну кількість бродячих кішок і собак у місті, інакше відпаде потреба в самій службі вилову. От чому в Бородянці метод стерилізації, до якого вдаються всі цивілізовані держави, так і не набув популярності.

Насамкінець Тамара Тарнавська повідомила, що найближчим часом вийде матеріал англійських журналістів, присвячений «гуманістам» із «Тварин...», днями до Києва приїжджають представники австрійських ЗМІ, які продовжать своє розслідування на цю саму тему... Дежа вю?