Нова якість — новий закон

Відгомоніла скликана Науковим центром розвитку туризму, що діє у складі Мінкультуризму, нарада з питань розробки «Стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні». Запрошено на неї було (а присутніх автор налічив понад 70 осіб) представників вищих навчальних закладів відповідного профілю, різнорангових чиновників від туризму, журналістів.

Враження від заходу мажорними назвати язик не повертається. Проте чи могли вони бути іншими? Адже й непосвяченому зрозуміло, що вітчизняний туризм, про який не згадує хіба що ледащо, розвиватиметься лише за умови належного ставлення до нього держави.

Присутні на заході, котрим випала нагода виcловити наболіле, скористалися цим сповна. Бо ж де ще виплакатися прибульцям із регіонів, як не у столиці? Тож чимало цікавого почули учасники наради, яку своєю присутністю (окрім голови Держслужби курортів та туризму пана Пахлі) традиційно не вшанували чиновники високого рангу.

Те, що ситуація в туристично-рекреаційному комплексі як України загалом, так і всіх її регіонів зокрема, впродовж тривалого часу вкрай невтішна, констатували всі. Промовці (Анатолій Пахля як головуючий, до його честі, намагався надати слово всім бажаючим) також шпетили тих ім’яреків, від котрих залежить розвиток курортно-туристичної галузі. Згадували досвід інших країн. Розповідали про свої проблеми та досягнення. Задля справедливості завважимо, що в регіонах, де тверезими очима дивляться на Київ, чиновний люд намагається давати раду галузі, використовуючи всі наявні можливості. Стосується це, зокрема, Івано-Франківщини, обласне керівництво якої сподівається нинішнього року прийняти понад мільйон туристів. І чимало робить для того, аби цифра ця стала реальністю. Проте для таких прикладів — пальців однієї руки забагато.

Прикро, що столичні чиновники від туризму не потішили присутніх власними ноу-хау, одне з яких — розміщення схем туристських маршрутів та інформації про них у місцях громадського користування. На Хрещатику, ближче до споживача. А ось перший у столиці інформаційний туристський центр було створено без участі цих самих чиновників, а лише завдяки ініціативі тих, кому болить стан справ у туристичній галузі. Можна було б запитати, для кого ж тоді цьогорічний лютневий указ президента? Певно, не для «старої-нової» гвардії у міськ­раді та міськадміністрації. Принагідно завважимо, що, на прохання голови постійної комісії Київради з питань сім’ї, молоді, спорту і туризму пана Філіппова, кафедра країнознавства і туризму Шевченкового університету ще в жовтні минулого року надала відповідні пропозиції щодо розвитку столичної тургалузі. Як переповів згодом один із чиновників виконавчої ланки, всіх їх було проігноровано...

Змінити стан справ на краще можна лише за умови прийняття нового Закону України «Про туризм» та його неухильного дотримання всіма суб’єктами господарювання, влади і громадянами. Державна політика в галузі туризму має бути інноваційною, раціональною, комплексною та системною. А закон повинен передбачати реалізацію таких стратегічних заходів.

Розробка планів/програм із підвищення якості вітчизняного турпродукту. Ці та подібні плани/програми мають визначати стратегію розвитку туристично-рекреаційної галузі на коротко-, середньо- і довгострокову перспективи, передбачати розширення географії та підвищення якості послуг, формування нових турпродуктів, технологічний розвиток та інновації в галузь тощо. У межах програм слід передбачити створення інституту з підвищення якості турпродуктів, який має контролювати діяльність приватного сектора, розробляти стандарти і нормативи в галузі.

Також необхідно передбачити посилення позицій місцевих адміністрацій у здійсненні регіональної туристичної політики: надати їм право встановлювати пільгові «канікули» для суб’єктів турбізнесу, використовувати кошти місцевих бюджетів на розвиток та реконструкцію туристичної і супутньої інфраструктур, пам’яток історії, культури, архітектури, археології тощо.

Під час розробки зазначених планів/програм слід керуватись установкою на розвиток і наступне домінування передовсім іноземного (в’їзного) та внутрішнього туризму, встановивши для суб’єктів підприємницької діяльності чіткі пропорції стосовно туристів, яких вони мають намір обслуговувати. До всієї цієї роботи мають бути залучені, поряд із представниками відповідних органів законодавчої та виконавчої влади, практики та науковці.

Пропаганда туристичних можливостей України. Тобто наявність відповідних веб-порталів (загальнодержавного та регіонального рівнів), туристичних інформаційних центрів та їхніх філій у нижчих за рангом адміністративно-територіальних утвореннях і за кордоном (передовсім у країнах — найбільших і потенційних постачальниках туристів), різноманітної високоякісної друкованої продукції (каталоги, проспекти, флаєри, постери, поштівки тощо), матеріалів на електронних носіях (відео, аудіо, CD, DVD тощо), які розповсюджуються на відповідних міжнародних туристичних ярмарках, виставках, конгресах та ін., а також сувенірної продукції.

Вищий орган виконавчої вдали, покликаний здійснювати політику країни в туристичній сфері, повинен мати закордонні представництва, передовсім у країнах-сусідах, а також у державах, котрі є найбільшими постачальниками туристів, та тих, які можуть — за відповідної промоції — стати такими в недалекому майбутньому.

Фінансування за кошти державного і місцевих бюджетів об’єктів туристично-рекреаційної та соціальної сфер, реконструкція історико-культурних пам’яток тощо. Кошти на розвиток туристичної сфери можуть бути отримані, зокрема, із позабюджетних фондів розвитку туризму: як загальнодержавного, так і місцевих. Контролювати використання цих коштів мають громадські ради, звісно, діяльність фондів має бути прозорою.

Стимулювання розвитку нових, у т.ч. активних, видів туризму. Україна має неабиякий потенціал для розвитку багатьох, донині нетрадиційних видів туризму, які поки що не набули належного поширення: війсь­кового, кайтингу, джиппінгу, діггерства тощо. Значної підтримки потребує сільський зелений туризм.

Також слід зважити на досвід інших країн, які значно збільшили кількість місцевих та зарубіжних відпочивальників за рахунок, зокрема, відкриття пляжів для натуристів та нудистів, надання більших можливостей представникам секс-меншин та ін.

Стимулювання інвестицій у туристичну галузь. Потенційні інвестори, передовсім іноземні, очікують зрозумілих і прозорих правил своєї діяльності в Україні. Тим часом чинне законодавство та органи влади різних рівнів своїми діями відлякують як вітчизняних, так і закордонних інвесторів від реалізації їхніх намірів. І це попри те, що чимало іноземців готові вкласти значні кошти у розвиток, зокрема, готельного господарства.

Очевидно, що зазначені пропозиції не є вичерпними. Проте врахування їх розробниками нового Закону України «Про туризм» дозволить перетворити туристично-рекреаційну галузь нашої держави на високорентабельну галузь вітчизняної економіки, а Україні — посісти чільне місце на світовому ринку туристичних послуг.

Тож сподіватимемося, що новий парламент не зволікатиме з прийняттям нового закону. А «нова-стара» влада нарешті почне ставитися до нього так, як це роблять у демократичних країнах. Тоді, дивись, і Україні «краща доля» усміхнеться. Віруймо ж бо?..