«НЕБРАСКА» ЗАПУСКАЄ РАКЕТИ

50-річна гонка озброєнь коштувала Сполученим Штатам чотири трильйони доларів. Якби ці гроші скласти у гірку однодоларових банкнот, то вона простяглася б від Землі до Місяця.

Половина зазначеної астрономічної суми пішла на створення так званої тріади — стратегічних бомбардувальників, міжконтинентальних ракет наземного базування та атомних підводних човнів (АПЧ).

За роки холодної війни було створено декілька поколінь підводних ракетоносців — від човнів «Джордж Вашингтон» і аж до човнів «Трайдент». АПЧ «Трайдент» — величезні човни тоннажністю 18 тисяч тонн. Перебуваючи під водою, вони здатні запустити 24 міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєголовками, що розділяються. До речі, слово «Трайдент» означає тризубець. Приблизна вартість човна — два мільярди доларів. Нині США має на озброєнні 18 човнів цього класу, що несуть загалом 432 ракети.

Але чи можна бути цілком упевненим, що така величезна сила не вийде з-під контролю? Чи можливий несанкціонований запуск ракет у результаті помилки, зради або просто за командою якогось божевільного офіцера? На це сакраментальне запитання відповів у своїй нещодавно опублікованій книзі американський журналіст Дуглас Веллер. Йому довелося провести три місяці на борту АПЧ «Небраска», що належить до ракетоносців класу «Трайдент».

Особливе зацікавлення у книзі викликають матеріали, що знайомлять читачів із заведеною в збройних силах США процедурою запуску міжконтинентальних ракет. Використані в статті уривки з книжки Веллера висвітлюють послідовність команд, що надійшли на човен, їх розшифровування, принципи перевірки та повторної перевірки наказу про запуск ракет і трохи моторошний ритуал його виконання.

Командир підводного човна «Небраска» Девід Волонино одержав шифрограму від Стратегічного командування США (Стратком). У ній повідомлялося, що ракети однієї з ядерних держав перейшли в особливий режим бойового чергування. Капітан Волонино негайно віддав наказ про переведення «Небраски» з п’ятого рівня боєготовності на другий. Усі напружено чекали подальшого розвитку подій.

Раптом у центрі керування човном пролунав сигнал про нову шифрограму Страткома. Вона мала гриф «повідомлення про надзвичайні дії» (ПНД). Через внутрішню систему зв’язку човна було віддано наказ про переведення АПЧ на перший рівень боєготовності. Шестеро офіцерів зібралися в центрі управління і двоє з них, лейтенанти Торсон і Девіс, узялися до розшифровування ПНД.

Зрозуміло, що розшифровування, особливо за умов створюваних противником перешкод, має бути абсолютно правильним. Неприпустима найменша помилка, коли мова йде про запуск настільки смертоносної зброї. Адже навіть однієї з двадцяти чотирьох ракет «Небраски» достатньо для знищення величезного міста з мільйонним населенням.

Через десять хвилин Торсон і Девіс закінчили розшифровування надзвичайного повідомлення. Це був наказ про запуск трьох ядерних ракет. Такі накази завжди складаються з чотирьох частин. У першій частині Стратком указав «Небрасці», скільки ракет і по яких цілях вона повинна запустити. В другій частині повідомлення задано дату запуску і його «часове вікно» — проміжок часу, протягом якого ракети мають бути запущені. У третій частині шифрограми було наведено секретні коди сейфа човна, в якому зберігається один з ключів запуску ракет. І, нарешті, у четвертій частині було зашифроване повідомлення, яке необхідно порівняти з текстом спеціальної запечатаної пластикової картки, що зберігається у ще одному сейфі човна. Всі ці складнощі бойового наказу спрямовані на те, щоб абсолютно унеможливити помилковий або несанкціонований запуск.

Для запуску ракети потрібно використовувати чотири ключі, що вмикають відповідні електронні та механічні пристрої АПЧ, після чого смертоносний вантаж може залишити човен.

Перший ключ (а точніше — набір з двох дюжин ключів для всіх 24 ракет) зберігається в особистому сейфі капітана Волонино. Природно, код замка сейфа відомий тільки капітану. Саме ці ключі вставляються у відповідні гнізда і забезпечують пуск певної ракети або кількох ракет.

Другий і третій ключі зберігаються у двох сейфах офіцера-зброяра Фреда Фриланда. Другий ключ підключає до ракет комп’ютери, що вводять координати цілей. Третій ключ є своєрідним «пусковим гачком», що замикає ланцюг запуску.

Але для здійснення запуску необхідний і четвертий ключ, що називається «ключем індикаторної панелі капітана». Він зберігається у міцному сейфі, який цілодобово охороняється двома моряками. Якщо хто-небудь спробує його відімкнути, у човні пролунає сигнал тривоги. На дверцятах цього сейфа є два цифрові замки. Проте ніхто на борту «Небраски» не знає секретних кодів цих замків. Сукупність цифр, необхідна для того, щоб їх відімкнути, надіслана в третій частині шифрограми Страткома. Тільки розшифрувавши вказану частину повідомлення ПНД, лейтенанти Торсон і Девіс зможуть дістати з сейфа четвертий ключ.

Але і це ще не останній рівень захисту. Як уже згадувалося, в четвертій частині шифрограми є колонка букв і цифр — так званий код «запечатаної системи ідентифікації», що належить до найбільших секретів Пентагона. Адже капітан «Небраски» повинен бути абсолютно впевненим, що отриманий наказ на запуск ядерних ракет отримано від верховного головнокомандуючого — президента Сполучених Штатів. Виконання несправжнього або помилкового наказу спровокує початок третьої світової війни.

Раніше вже згадувалося, що код у четвертій частині повідомлення НПД необхідно порівняти з кодом, що міститься на спеціальній пластиковій картці. Такі картки виробляють на особливому підприємстві Агентства національної безпеки США. Пластикові картки виготовляються парами, до того ж весь процес виготовлення автоматизований і відбувається без жодної участі людини. Спочатку генератор випадкових величин вибирає комбінацію букв і цифр. Далі ця комбінація наноситься на обидві картки, після чого вони загортаються в металеву фольгу. Жодній людині до розкриття картки невідома записана на ній комбінація знаків.

Одна з пари карток міститься в сейфі на борту «Небраски», а її двійник — друга картка — зберігається за умов особливої таємності в Страткомі. Коли за рішенням президента США генерал Страткому віддає наказ про запуск ракет, пластикова картка розкривається і її код передається на човен у четвертій частині «повідомлення про надзвичайні дії».

За наказом капітана човна два офіцери відчиняють особливий сейф, де зберігається запечатана картка. (Не вдаючись у деталі, зазначимо, що всередині зберігається не одна картка, а повний набір.) Згаданий сейф фактично складається з двох — зовнішнього і внутрішнього. Код замка зовнішнього сейфа відомий лейтенанту Торсону, а код внутрішнього — лейтенанту Девісу. Тільки вдвох вони можуть відчинити обидва сейфи і доставити запечатану пластикову картку капітану Волонино. Звіривши коди третьої частини повідомлення НПД і розкритої картки, він підтверджує їх повну ідентичність. А це означає, що наказ про запуск ракет справді віддав верховний головнокомандуючий.

Залишається доставити капітану четвертий ключ і запустити ракети. Знову лейтенанти Торсон і Девіс здійснюють цю процедуру разом. Офіцери витягають ключ із сейфа і вдвох несуть його до командного пункту човна. Збоку це може здаватися трохи дивним, але такі найсуворіші інструкції — всі дії обов’язково здійснюють дві особи. Цим забезпечується і контроль правильності тієї чи іншої операції, і її безпека.

Але чи не може несанкціонований запуск зробити сам капітан або хто-небудь з офіцерів човна в результаті зради або звичайного божевілля? Ні, це неможливо, оскільки три ключі зберігаються в сейфах двох офіцерів, а четвертий міститься у сейфі, код якого невідомий абсолютно нікому з екіпажа «Небраски».

Звичайно, на борту є електродрилі та газові різаки, якими, в принципі, можна відімкнути будь-який сейф. Отож, теоретично систему захисту можна обминути. До того ж досвідчені електронщики човна, добряче попрацювавши, спроможні добратися до схем блоків запуску без жодних ключів і виконати необхідні електричні з’єднання ланцюгів. Приблизно так діють викрадачі автомашин, що не мають ключа запалення. Але за такого розвитку подій у змові на борту човна мала брати б участь приблизно третина його екіпажа, до того ж їхні злочинні дії заберуть дуже багато часу. Інакше кажучи, несанкціонований запуск ракет практично неможливий.

А поки ми з’ясовували всі ці тонкощі, невблаганно наближалося задане «часове вікно» для запуску. За цей проміжок часу має бути вставлено і повернуто останнього ключа. І тоді, якби запуск був не навчальним, а бойовим, ракети залишили б шахти, у величезних пухирях стисненого газу вилетіли на поверхню моря, включили перші ступені двигунів і полетіли б до своїх цілей.

На щастя, цього поки що не сталося...