Нас багато, туризм не подолати?

Через кілька днів працівники Державної туристичної адміністрації (ДТА) України відзначать дуже невеселу дату — два місяці перебування в підвішеному стані. 12 лютого 2005 р. уряд прийняв рішення про ліквідацію ДТА як самостійної держструктури й передачу її функцій Мінекономіки. Але відповідний указ Президента досі не підписано. Уявляєте, в якому «веселому» настрої весь цей час люди ходять на роботу, із яким вогником трудяться?.. Узагалі «радісним» днем стало 25 березня, «яке ощасливило» звісткою, що в держбюджеті-2005 із тридцяти шести раніше запланованих «туристичних» мільйонів залишилося рівно вшестеро менше...

А либонь півроку тому, у Всесвітній день туризму, тоді ще кандидат у президенти Віктор Ющенко заявив, що в разі його приходу до влади він зробить усе можливе, аби вивести Україну в передові туристичні держави світу. Більше того, Віктор Андрійович пообіцяв підвищити статус Держтурадміністрації (!) й фінансувати її діяльність у повному обсязі.

Відшукати логічний взаємозв’язок між нинішніми подіями й наведеними вище торішніми прокламаціями кореспондентові «ДТ» виявилося не під силу. Довелося звернутися по допомогу до тих, хто може пролити бодай певне світло на те, що відбувається.

Картина вийшла безрадісна. Навіть попри максимальну дипломатичність, виявлену опитаними.

Валерій ЦИБУХ, глава ДТА України:

— Галузь вимагає державного підходу. Я, природно, вітаю заяву Віктора Ющенка, зроблену ним не лише під час передвиборної кампанії, а й на недавній зустрічі з дипкорпусом, акредитованим в Україні, де він укотре повторив: одним із пріоритетів нашої країни буде розвиток туризму. Водночас створюється враження, що сьогодні туризм перебуває на периферії інтересів — знову потрібно доводити, що туризм потрібний країні, що не можна так ставитися до галузі, яка так важко піднімалася всі ці роки.

У 180 країнах світу є центральний орган виконавчої влади, який займається туризмом. У 120 із них це або міністерство туризму, або держкомітет, або держдепартамент, або державна чи національна туристична адміністрація. Так працює весь світ. І раптом нас вибивають із загального потоку...

— Валерію Івановичу, а чому, на вашу думку, так відбувається? Відверто дають зрозуміти, що в держави є справи важливіші?

— Гадаю, немає розуміння того, наскільки туризм важливий для країни. А либонь галузь, яка впродовж усіх попередніх років, по суті, нічого не отримувала від держави, щорічно приносить їй в сукупності майже 35 млрд. грн. Так, це не стовідсотково «туристичні» гроші. Але наша галузь виступає в ролі локомотива, адже турист користується послугами не лише готелю, ресторану, ходить у музеї, купує сувеніри тощо. У його обслуговуванні беруть участь практично всі галузі вітчизняної економіки. Безумовно, отримуючи солідний прибуток і приносячи чималий дохід державі.

А які сьогодні настрої на місцях? Останніми роками в багатьох регіонах, навіть на рівні районів, люди, котрі працюють в управліннях економіки, почали активно займатися туризмом. А дивлячись на те, що відбувається нагорі, вони можуть подумати — наша галузь нікому не потрібна. А завтра все це позначиться на туристах, які приїжджають до нас. Хто від цього виграє?

— Можливо, у нинішнього керівництва країни є серйозні претензії до роботи очолюваного вами відомства чи особисто до вас? Хтось пояснив, чому стільки часу ДТА не знає, на якому світі перебуває? Чому вшестеро зменшили бюджет галузі?

— Жодних претензій мені ніхто не висував. І, гадаю, їх дуже складно висунути. Не тому, що я такий самовпевнений, — просто знаю, як працювала моя команда, що було раніше та є нині.

Ми практично структурували галузь, привели вітчизняне туристичне законодавство у відповідність із вимогами ЄС, сформували державну управлінську вертикаль, забезпечили позитивні зміни в розвитку готельного бізнесу й інвестиційної діяльності в туристично-рекреаційній сфері, підготували концепцію розвитку курортів, визначили пріоритети розвитку окремих туристичних центрів. І це тільки частина роботи, виконаної Держтурадміністрацією.

Так, лише показники організованого в’їзного туризму 2004 року були на 118% вищі, ніж 2003-го. Сьогодні туристичний потенціал України використовується тільки на третину. І потрібні цілеспрямовані зусилля держави, аби наростити відсутні потужності, створити десятки тисяч нових робочих місць. Отож, повірте, у даному випадку я захищаю аж ніяк не себе й корпоративні інтереси.

Наші останні презентації на міжнародних туристичних виставках у Празі, Берліні, Москві, на київському UITT-2005 продемонстрували величезний інтерес до Україні туристичної. І держава має підтримати позитивні процеси, які є сьогодні в туристичній галузі.

— У ДТА працює 64 людини. Що ви говорите своїм підлеглим ці два місяці? Як пояснюєте нинішню ситуацію?

— Мені неймовірно боляче дивитися на їхні митарства. Адже кожен із них розуміє, що може бути не затребуваний. Звісно, всі ми державні чиновники й повинні, як-то кажуть, чекати свого часу. Але ж усе, що відбувається, демонструє ставлення не лише до нас, а й до тих, хто займається, скажімо, сільським туризмом у далекому гірському карпатському селі. Хто про них дізнається? На яку виставку вони зможуть завтра самостійно поїхати? Де візьмуть інвестиції на розвиток?.. Хіба, повторюся, держава не відповідальна за тих, хто їй повірив?

Віктор БЕЗВЕРХИЙ, гендиректор Національної туристичної організації (НТО) України:

— Я керую організацією, аналоги якої існують у більшості туристично орієнтованих країн світу. Такі структури займаються створенням привабливого іміджу країни через рекламу її туристичних можливостей. НТО організовує національні стенди на великих туристичних виставках, інформаційні тури для журналістів і туроператорів, випускає рекламно-інформаційну продукцію.

Ми просуваємо бренд «Україна туристична» на внутрішньому й зовнішньому туристичних ринках. Ефективність нашої роботи засвідчують не лише призові місця України на таких престижних турсалонах, як празький Holiday World—2005 (де наша експозиція здобула гран-прі, а Україну вперше обрали країною —партнером виставки) й берлінський ITB-2005 (тут Україна ввійшла в п’ятірку кращих у Європі). Найважливіший показник для нас — збільшення в’їзного турпотоку в Україну. Уперше торік кількість організованих в’їзних туристів — тих, кого офіційно обслужили турфірми, перевищила кількість наших співвітчизників, котрі віддали перевагу відпочинку за рубежем.

Не забуватимемо: кожен турист, що приїхав до нас, витрачає в Україні як мінімум 1000—1500 доларів. У цьому є й наш внесок.

У 2005-му ситуація буде непроста, оскільки бюджетного фінансування на просування нашого турпродукту практично не залишилося. Шукатимемо інші джерела фінансування.

Туризм — галузь економіки. Те, що даний факт урешті-решт визнали й ДТА ввійде до складу Мінекономіки, — дуже добре. Головне, не втратити вже напрацьоване. Особливо в регіонах, де останніми двома-трьома роками відбувається справжній туристичний бум. Це ми відчули під час проведення останньої UITT і за результатами прес-турів для журналістів, які НТО організовує разом із місцевими облдержадміністраціями.

Олександр ТАРЯНИК, міністр курортів і туризму АР Крим:

— У нашому суспільстві ще немає розуміння того, що туризм має стати пріоритетом державного розвитку. Ми, як і раніше, гадаємо: кращої, ніж у нас, землі для вирощування хліба немає ніде в світі, потрібно активно розвивати сільське господарство, металургію тощо. Не сперечаюся, це так. Але турист дає «швидкі» гроші. Природно, за умови, що в туризм буде вкладено певні кошти. Наша країна, як жодна інша, має реальні можливості стати однією з провідних туристичних держав світу. Але, очевидно, ми ще не зрозуміли, наскільки це вигідно.

Стосовно слів нинішнього Президента, вони цілком правильні. Просто при розподілі держбюджету кожна галузь відстоює свої інтереси. У даному випадку маємо розбіжність бажань і можливостей. Нам, звісно, прикро, що фінансування туризму так істотно урізали. Але якщо було прийнято рішення зробити все, щоб виконати соціальні програми, близькі людям, і прийти з цим на вибори 2006 року, то це правильний крок. Якщо ж і після 2006-го туризм залишиться на другорядних ролях, тоді ми, безумовно, не сидітимемо склавши руки. А цей рік ми переживемо, нічого страшного не станеться — туризм був, є й буде.

Володимир КАФАРСЬКИЙ, народний депутат України:

— Нам необхідно зламати стару бюрократичну систему влади та змінити людей при владі. Тобто цілком зжити систему, сформовану після ГКЧП, коли функціонери з одних кабінетів перейшли в інші й засіли там на довгі роки, продовжуючи працювати звичними старими методами. Нинішня влада це робить, але, на жаль, іноді страждають потрібні структури й висококласні професіонали. Приміром, я переконаний, що ДТА має залишитися в тому вигляді, у якому вона була, у тому самому статусі, і її діяльність має фінансуватися в повному обсязі. Якщо ми зараз ліквідуємо згадану держструктуру, не створивши нічого натомість, це буде величезним кроком назад. Хто координуватиме роботу галузі в державному масштабі? Просуватиме український туризм на міжнародному ринку?.. Не можна рубати наосліп, розкидаючись професіоналами з величезним досвідом і особистими зв’язками. Адже коли хтось із них, пропрацювавши десять-п’ятнадцять років у цій сфері, завтра перейде в приватний бізнес, він у результаті обіграє державу. А ми либонь повинні підняти не дві-три турфірми, а цілу індустрію туризму. Без грамотної державної підтримки нам це не вдасться.

Ігор ГОЛУБАХА, глава Всеукраїнської асоціації туроператорів (ВАТО), президент ЗАТ «Гамалія»:

— Ще в 2003 р. український туризм самостійно почав реалізовувати ідеї, проголошувані нинішнім Президентом. ВАТО разом із ДТА зайнялися детінізацією галузі, її чітким структуруванням тощо. Результат цієї роботи не змусив на себе довго чекати. В одному лише Києві за дев’ять місяців 2004-го кількість турфірм скоротилася на 26%, але кількість людей, котрі отримали турпослуги, відповідно до звітів турфірм, збільшилася на 200%, надходження в бюджет зросли на 53%.

Сьогодні туризму необхідні додаткові законодавчі акти. Приміром, у комітетах ВР зараз обговорюється і незабаром буде винесений на друге читання проект закону «Про сільський туризм». Він передбачає вирішення безлічі соціальних питань, над якими працює нинішній уряд. Ми, представники туристичної громадськості, уже досягли певних домовленостей із ініціативною групою депутатів про розробку закону про туристичні інвестиції. Адже туризм — це індустрія, здатна зробити величезний внесок в економіку України.

Мені дуже приємно, що ініціативу туристичної громадськості підтримали й туризм віднесли до галузей економіки. Не секрет, що спочатку новий склад Кабміну планував під дахом одного відомства оселити туризм, молодь і спорт. Але, погодьтеся, не можна галузь, яка приносить державі гроші, прирівнювати до того, на що державні гроші витрачаються. Сподіваюся, і нині здоровий глузд переможе й навіть якщо ДТА реорганізують у департамент у складі Мінекономіки, він збереже функції Держтурадміністрації. Тобто активно просуватиме вітчизняний турпродукт за кордоном, йому підпорядковуватимуться санаторії, курорти, готельне господарство країни. Тут не обійтися без участі держави, саме держструктура має відслідковувати, як розвивається та чи інша курортна зона, які кошти необхідно туди залучити. Невеликий професійний штат працівників такого департаменту має пояснювати тим самим органам самоврядування на місцях, як слід організовувати роботу, розвивати свої території.

Сьогоднішню ситуацію я надто не драматизував би. Вірю, затримка з указом Президента відбувається лише через те, що нинішнє керівництво країни, розуміючи важливість нашої галузі, побоюється прийняти поспішне рішення.

Світлана КАБИШ, керівник інформаційного бюро «Угорщина—туризм» комерційного відділу посольства Угорщини в Україні:

— Туризм — бюджетотворна галузь. І Україні вона може приносити не менше грошей, ніж Угорщині, Австрії чи Франції. Часто можна почути, мовляв, будівництво тих самих готелів — це «довгі» гроші. Але якщо лібералізувати умови роботи для інвесторів, зробити їх привабливішими, ця «довжина» (до речі, вельми відносна) нікого не злякає. Адже туристичний потенціал України величезний, тут є все, про що можна тільки мріяти. Бери й використовуй! Але навіть коли тут будуть чудові готелі, чудові дороги, ресторани й т.п., країну однаково потрібно «просувати» і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках. Без цього — ніяк. В Угорщині таку роботу зобов’язане виконувати Національне бюро з туризму (український аналог — НТО).

Але, повинна сказати, шлях угорського туризму також був вельми тернистий. Певний час ним займалося Мінекономіки і транспорту, потім курирувала безпосередньо служба прем’єр-міністра, потім — знову Мінекономіки і транспорту... І лише торік народилася Угорська туристична служба — цілком самостійна держструктура із статусом міністерства. Тобто Угорщина було пішла шляхом зниження ролі туризму, але дуже швидко зрозуміла, що цій галузі потрібно приділяти набагато більше уваги.

Від ставлення держави до туризму залежить дуже багато. Тому, сподіватимемося, рішення передати український туризм у відання Мінекономіки піде йому на користь. Єдине — надзвичайно важливо, щоб процес реорганізації не затягувався, адже сьогодні лихоманить усю галузь.