Надзвичайний і Повноважний Посол України в Мексиці Олександр Тараненко: «Мексика — країна неосяжних просторів, ресурсів і можливостей»

Минулого тижня Україну відвідала перший заступник держсекретаря іноземних справ Мексики пані Марія де Лурдес Аранда Бессаурі.

За словами пані Бессаурі, її візит до нашої країни обумовлений «необхідністю проведення політичних консультацій між дипломатами України й Мексики, котрі мають вивести наші відносини на якісно новий рівень, підштовхнувши переговорний процес, який затягся».

Останнім часом передумови для цього з’явилися з обох сторін.

В Україні цьому багато в чому сприяла діяльність посольства Мексики в Польщі й Україні, а також — почесного консульства, а в Мексиці — робота нашого диппредставництва, склад якого останнім часом зазнав значних змін.

Донедавна все наше посольство в Мексиці налічувало трьох чоловік. Три місяці тому, нарешті, замість тимчасового повіреного призначено Надзвичайного і Повноважного Посла пана Тараненка. На сьогодні в Мехіко вже працюють сім дипломатів і технічний персонал. З 1 вересня починає працювати і представник торговельно-економічної місії. Планується, що це посольство стане основним українським диппредставництвом у Центральній Америці й сприятиме розвитку відносин також з прилеглими до Мексики країнами, де наших представництв поки що немає. Такими, приміром, як Гватемала, Панама, Сальвадор тощо.

…Посол Олександр Тараненко — один із зубрів вітчизняної дипломатії. От уже тридцять два роки він працює з іспаномовними країнами світу. Був послом на Кубі, в Іспанії. У Олександра Сергійовича приємно поєднуються європейська зовнішність (блондин із блакитними очима), південний імпульсивний темперамент та іронічне дипломатичне сприйняття політики.

Це перше його інтерв’ю в ранзі посла в Мексиці.

— Пане посол, які стратегічні завдання стоять перед нашим посольством?

— Якнайшвидше налагодити взаємовигідну співпрацю. При цьому беручи до уваги те, що дипломатію нині рухають передусім економічні інтереси. І немає значення, який саме це бізнес: великий, середній чи дрібний, головне — налагодити контакти на всіх рівнях, а ділові люди вже самі розберуться, що їм вигідно. Поки що наші відносини розвиваються дуже обережно. І більшість досягнутих раніше домовленостей усе ще лежить під сукном. Дипломати обох країн підготували серію договорів, які потрібно ратифікувати. Зокрема, проект угоди з торговельно-економічного співробітництва, про запобігання подвійному оподаткуванню, взаємний захист інвестицій, взаємну юридичну допомогу, договір про спільну боротьбу з відмиванням грошей, співробітництво в галузі енергетики, туризму й багато чого іншого. Взаємний інтерес сам по собі дуже великий.

— Водночас частина договорів перебуває у стадії розгляду вже понад сім років. Із чим це пов’язано?

— Це результат «двосторонньої роботи» бюрократичних машин наших держав, причому Центральна Америка в забюрократизованості держструктур набагато нас обігнала.

— Але певні результати в рамках тих домовленостей уже є?

— Так. Мексиканці вже кілька років виділяють стипендії, які отримує Міністерство освіти. Наскільки я знаю, відправлено вісім стипендій, але чомусь поїхали лише четверо чоловік. Напевно, це результат непоінформованості.

— Два роки тому Мексика посилила стосовно України візовий режим, оголосивши нас «сірою зоною». Українці за туристичними візами приїжджали в Мексику, а потім нелегально емігрували до Америки. Як із цим справи на сьогодні? Ми ще «сірі» в цьому плані чи ні?

— Смугасті... І от чому. Режим, як і раніше, «сірий», хоча ставлення до наших громадян мексиканська сторона вже переглядає. Хочу застерегти від спроби використовувати Мексику як перевалочну базу для виїзду до США.

По-перше, мексикансько-американський кордон справді на замку. І останнім часом заходи для його охорони стали ще жорсткіші. По-друге, ставши нелегалом, людина перетворюється на легку здобич для прикордонних мексиканців, котрі на таких людях «спеціалізуються». Тому, найімовірніше, вас відловлять ще на підході до кордону. І якщо життя залишуть, то гроші, на жаль, ні. Таких випадків ще не бувало. Далі процедура така: нелегалів відправляють у місцеву в’язницю. І надсилають запит у посольство. Працівники диппредставництва виїжджають на місце й забирають їх у столицю... Причому дипломати їдуть через усю країну, і ви розумієте, що зустрічають вони земляків не в найліпшому гуморі. При цьому варто врахувати: грошей посольство на відправку нелегалів в Україну не має. І тепер їхня доля залежить від гаманця українських родичів. Квиток в один кінець коштує від тисячі доларів.

— Посольство бере на себе матеріальне забезпечення, поки горе-мігранти чекають гроші?

— Відповідно до українських постанов, лише в крайньому випадку, із дозволу посла їм можуть видати одноразову допомогу в розмірі 25 доларів на людину. І так у всіх країнах.

В Іспанії в мене багато таких випадків було. Але якщо з Мадрида за 25 доларів можна дістатися до Барселони, а звідти якось доплисти чи долетіти до України, то з Мексики — глухий номер...

— Наскільки часті такі випадки?

— За три місяці моєї роботи в країні ми займалися лише двома нелегалами.

— А що очікує в Мексиці наших легальних туристів?

— Безліч вражень, вишуканий сервіс і гарантія цілковитої безпеки. Адже в Мексиці туристи — привілейована каста, для якої створюють усі умови. Адже саме вони приносять основну частину доходів, а в деяких місцях — це єдине джерело прибутку. Тому, якщо ви легальний турист, можете бути впевнені: Мексика покаже й запропонує все найкраще, що в неї є. А вразити, здивувати й розвеселити мексиканці вміють. Недарма ця країна дуже затребувана на світовому туристичному ринку. Мексика — це джунглі, пустелі, безкраї пляжі. Чого варті всесвітньо відомий курорт Канкун — на узбережжі Карибського моря. Він розташований на півострові Юкатан — колисці цивілізації майя, де знаходяться найстародавніші її пам’ятники.

Безумовно, для українців подорож у Мексику — задоволення не з дешевих, тому масового турпотоку поки що немає. Хоча останніми роками він дедалі стає повноводнішим. Цьому багато в чому сприяє діяльність почесного консульства Мексики в Україні. Два роки тому його діяльність настільки високо оцінила мексиканська влада, що воно здобуло виключне право видавати туристичні візи. Це відіграло значну роль. Особливо коли брати до уваги, що посольство Мексики в Польщі й Україні знаходиться у Варшаві. Крім суто консульських функцій це представництво багато в чому реально сприяло розвитку українсько-мексиканських відносин. І дуже приємно, що цей внесок гідно оцінила мексиканська сторона. Це засвідчує нагородження почесного консула Мексики в Україні Івана Шкрума вищою державною нагородою — орденом Ацтекського орла. Але наявність почесного консульства не замінить повноцінного дипломатичного представництва, а потреба в ньому вельми актуальна. От чому однією з основних тем нинішніх переговорів стала можливість відкриття протягом двох років повноцінного посольства Мексики в Україні. А поки що вирішено забезпечити роботу мексиканського дипломата в складі одного з дружніх Мексиці посольств — або Іспанії, або Аргентини, який буде офіційно представляти інтереси своєї країни.

— Хто очолює почесне консульство України в Мексиці?

— Відомий мексиканський юрист і бізнесмен Ернесто Леораліс. Багато в чому він сприяє бізнес-контактам між нашими країнами.

— Уявлення про Мексику пересічного українця досить стандартні: мексиканські серіали, мексиканська кухня, піраміди ацтеків і майя. А сам мексиканець — такий собі стереотипний дон Педро, котрий стоїть серед кактусів в обов’язковому крислатому сомбреро, при револьверах і з пляшкою текіли... А як мексиканці уявляють собі українців?

— У Мексиці бачать Україну інакше, ніж у Європі. Приміром, у Мадриді, де я працював послом до призначення в Мексику, про Україну згадували лише в двох випадках: або до річниці Чорнобиля, або коли, не приведи Господи, наше «Динамо» виграє в «Барселони» чи мадридського «Реала». Саме тоді посольство відразу ж починали атакувати журналісти й високопоставлені особи всіх рівнів і професій.

А в зв’язку з Чорнобилем іспанців цікавили «страшні картинки» й пікантні подробиці як трагедії, так і її наслідків. І ще в Іспанії був один український кумир на всю Європу — Андрій Шевченко, чиє ім’я просто не сходить з вуст. Крім цього, в Іспанії працює понад сто тисяч наших земляків, і іспанці дуже поважають українців як хороших працівників, незалежно від того, легально вони працюють в Іспанії, чи ні. Інші ж достоїнства України європейцям постійно треба доводити.

А для мексиканців Україна — величезна європейська держава з хорошим економічним, культурним і освітнім потенціалом. Вони знають про нас навіть більше, ніж ми припускаємо, і виявляють підвищений інтерес. Особливо до наших технологій, металургійного комплексу й системи освіти.

Такому ставленню вельми сприяла наша діаспора. Переважно це представники науково-технічної інтелігенції, котрі приїхали до Мексики 15—20 років тому по обміну досвідом. Загальна чисельність общини —близько 450 чоловік. Практично всі вони українські громадяни, чимало з них часто бувають у посольстві, ми з задоволенням із ними розмовляємо.

Рівень інтересу до Україні засвідчує і те, що президент Мексики на першій нашій зустрічі після вручення вірчих грамот заговорив зі мною про маленькі трактори для фермерів. З’ясувалося, він знає, що в Україні виробляють хороші сільськогосподарські машини.

— Виходить, перша зустріч була не зовсім протокольною... Чим, на вашу думку, це пояснюється?

— Гадаю, тим, що ми говорили з ним його рідною мовою. Мексиканці це особливо цінують. І стосовно таких, як я, «блідолицих», якщо ті говорять іспанською, «ступінь протокольності» різко падає.

— У яких конкретно галузях економіки можлива українсько-мексиканська співпраця?

— Мексиканці готові купувати наші вантажівки, трактори, літаки. Вони тепер намагаються розв’язати проблему навчання обслуговуючого цю техніку персоналу. Цікавить їх так само наше енергетичне й нафтопереробне устаткування. Отож, поле діяльності величезне, і ми можемо дуже продуктивно співпрацювати.

Але, на жаль, товарообмін між Мексикою й Україною поки ще не можна назвати задовільним. За 11 торішніх місяців він становив близько 50 млн. дол. Причому експорт українських товарів — на 46 млн. Це в основному метали, металопродукти й мінеральні добрива. Мексиканці поставляють в Україну фармацевтичну й поліграфічну продукцію, медичне устаткування, іграшки.

— Ваші враження від столиці країни?

— Мехіко — величезний, просто-таки безкрайній мегаполіс. Щоб пролетіти над ним на літаку, треба понад півгодини. У столиці стільки визначних пам’яток, що всі обійти неможливо навіть за тиждень. У центрі — споруди стародавньої столиці ацтеків і найкрасивіші будинки колоніального періоду, причому в стародавніх будинках часто розташовані офіційні установи. Приємно здивувало міністерство освіти, один із величезних внутрішніх двориків якого розписаний фресками Дієго Ріверо. У Мехіко живе близько 25 мільйонів чоловік. Місто дуже неоднорідне. Розташоване воно в долині на висоті 2300 метрів над рівнем моря. І вона місцями піднімається ще на 200—300 метрів. Чим вище, тим райони чистіші й респектабельніші. Приміром, район, де знаходиться більшість посольств, — на висоті 2500 метрів. Звідти відкривається панорама всього міста.

Водночас Мехіко місцями дуже криміналізований мегаполіс. У великих кварталах і тротуарів часто немає, жінки й діти вечорами на вулицях особливо не гуляють. Городяни пересуваються більше на машинах... У всіх торговельних точках — охорона. При цьому рекомендовано ходити лише в певні супермаркети, жити в спеціальних будинках. Житла також мають свою систему охорони й закриті подвір’я.

А в липні в столиці відбулася величезна демонстрація — на вулиці вийшли 1,5 мільйона чоловік. Вони вимагали від уряду вжити найжорсткіших заходів щодо викрадачів людей.

— Викрадених повертають завжди?

— Це ще одна болюча тема. Недавно вибухнув скандал, до якого федеральна влада поставилася дуже болісно. Іспанський посол виступила з заявою й оприлюднила шокуючі факти: лише за три місяці цього року викрали дев’ять іспанських підприємців. Ці факти послужили приводом для занепокоєння дипкорпусу всіх країн і підставою для зустрічі посла Іспанії з керівництвом міста. Тема переговорів — посилення заходів безпеки. Мерія виділила 50 муніципальних машин із написом «Дипломатична патрульна поліція». Тепер охоронці порядку щодня об’їжджають усі посольства, цікавлячись, чи все в нормі... Правда, викрадення людей мають в основному економічну підкладку — адже крадуть головним чином бізнесменів і членів їхніх родин. І те, про що я сказав, стосується винятково певних районів Мехіко.

У цьому плані спостерігається величезний контраст між столицею й іншою країною в цілому. Мехіко сповідує американський спосіб життя, філософія якого зрозуміла: не витримуватимеш темп — зійдеш з дистанції й станеш ще більш залежним. А в країні життя тече зовсім за іншими правилами.

— Як ви сприйняли Мексику в цілому?

— Це прекрасна країна — неосяжні простори, величезні ресурси й можливості. Навіть при погляді на карту розбігаються очі, так багато в Мексиці цікавого й самобутнього.

…Мексика — це величезна держава завдовжки понад чотири тисячі кілометрів із півночі на південь. Її омивають Тихий і Атлантичний океани й Карибське море. А кількість пірамід просто не перерахувати. Їх будували різні народи в різний час. Багато чого з давньої, доколумбової спадщини знищено. І за це мексиканці досі дуже не люблять свою прабатьківщину Іспанію з її конкістадорами. Вони зруйнували так багато, що відновити безцінні знання давнини практично неможливо. Бібліотеки знищували, а найцінніші твори мистецтва з золота й дорогоцінного каміння просто переплавляли на злитки й відправляли до Іспанії. До корінних жителів колоністи ставилися нещадно. Хоча піонери, котрі освоювали землі нинішніх США, пішли ще далі... У Мексиці збереглося індіанське населення, і нині його досить багато. А бурхливе змішування різної крові відбувається переважно в столиці, та й то — на самій верхівці суспільства. Проте мексиканці пишаються тим, що в їхніх жилах тече часточка індіанської крові.

— Що з побаченого в Мексиці вам особливо запам’яталося?

— Я ще багато чого не бачив, але вже встиг побувати біля славнозвісних східчастих пірамід, які знаходяться лише за 35 кілометрів від столиці. Дуже велике враження. Переконуєшся у тому, що мексиканці справді праві: біля пірамід відчувається подих космосу, і час тече інакше. У затінку цих циклопічних споруд людина заспокоюється і починає дивитися не тільки довкола, а й у глиб себе. Саме ця неквапливість, споглядальне ставлення до життя за зовнішньої імпульсивності й притаманні мексиканській глибинці.

— Наскільки ці риси характеру впливають на ділові якості їхніх бізнесменів?

— Мексиканці, як будь-який південний народ, — дуже емоційні люди. Швидко загоряються будь-якою ідеєю, і з боку здається, що вони відразу готові втілити її у життя. Але коли доходить до діла, то верх над емоціями беруть індіанські традиції, про які я казав: мовляв, поспішати нікуди та й не варто... Тому будьте готові до того, що будь-яка найвигідніша пропозиція приречена на довгий розгляд. І навіть за наявності договору зовсім не обов’язково, що вона реалізується. Це пояснюється ще й тим, що мексиканці не знають законів нашої країни й виявляють обережність. Крім того, слід врахувати: для них головні цінності — особистий спокій і нехай невеликий, але стабільний бізнес. І заради цього чимало мексиканців можуть пожертвувати прибутком, приміром, у відпускні місяці, щоб нормально відпочити. Вони просто продають свій бізнес: мовляв, до осені буде видно, що робити далі...

— Візит до України заступника міністра закордонних справ Мексики має суто ознайомлювальний характер. Що стане наступним кроком у розвитку наших відносин?

— До нас планує приїхати міністр закордонних справ, котрий привезе з собою делегацію провідних мексиканських бізнесменів. Для них готується спецпрограма перебування відповідно до їхніх інтересів: ознайомлення із роботою УСПП, ТПП й інші ділові зустрічі та консультації.

Те саме, тільки у великих масштабах, планується провести в разі гаданого візиту в Україну президента Мексики пана Вісенте Фокса 2005 року.

— Розкажіть, будь ласка, про главу держави.

— Він — людина з народу, і це дуже впадає в око. Колись у нього було своє ранчо... Вивчав менеджмент в університеті, потім закінчив вищу школу управління при Гарвардському університеті. Це відкритий, усмішливий, доступний політик. Має гострий розум і приголомшливу інтуїцію, притаманну людям із глибинки. А от його активна й симпатична дружина Марта Сахаган належить до давнього аристократичного роду. Останнім часом вона досить інтенсивно працює як політик, і навіть кажуть, що саме пані Сахаган стане наступницею президента — свого чоловіка. Це засвідчують і соціологічні опитування. Повноваження глави держави завершуються 2006 року, а обирається він, відповідно до законодавства, лише на один термін. У цього подружжя — четверо прийомних дітей.

— Чим запам’яталися українці в Мексиці за останні кілька років?

— Із величезним успіхом пройшли гастролі київського балету. Ставили «Сплячу красуню». Вісім тисяч глядачів аплодували стоячи зі сльозами на очах. Це був не просто аншлаг — тріумф! Усього планували дати чотири спектаклі, але нашу трупу умовили ще на два. І весь час зал був заповнений ущерть. Стосовно інших контактів, вони поки що вельми нечисленні.

— Чи є серед мексиканських бізнесменів, які цікавляться Україною, люди, що вас здивували?

— Так, це підприємець, який живе в північній частині Мексики й займається... шкварками. Він «король шкварок», найбільший виробник на континенті. Виявляється, це дуже поширений і прибутковий бізнес. Шкварки обробляють на зразок картопляних чіпсів, упаковують у пакети і вони йдуть на ура, особливо в любителів пива. За такою технологією виготовляють і чіпси, і повітряні пластівці тощо. І цей «шкварочний король» по всьому світі шукає спеціальні, чисті породи свиней, чиї шкіра та сало відповідають певним вимогам.

— Ну, тоді йому пряма дорога в Україну.

— А от і ні. Потрібних свинок він знайшов тільки в одному нашому регіоні. Проте він із величезним інтересом ставиться до України та сподівається, що в надрах нашого сільського господарства обов’язково знайдеться ще не одна підходяща порода, варто лише пошукати.

— Яке ваше особисте відчуття Мексики, її глибинної сутності?

— Поєднання яскравості й мальовничості зовнішніх проявів життя із філософськи неквапливим його сприйняттям. Та й за що боротися? Країна має родючі землі, голоду в ній ніколи не було й не буде... І ніяке безгрошів’я не залишить тебе без традиційного маїсового коржа, у який завжди можна загорнути шматочок м’яса, банана чи овочі, щедро присмачити все це спеціями, запити джерельною водою і, покурюючи люльку, споглядати стародавні піраміди.

Та й куди поспішати — вічність попереду...