МОДРИНУ НЕ ВБЕРЕГЛИ, ТЕПЕР ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА БЕТОН

Київський велотрек — одну з найстаріших спортивних споруд країни — побудував на власний кошт городянин Іван Біленко. Чимало води збігло відтоді. Покриття їздового полотна спочатку було земляним, потім — глиняним, асфальтовим і після війни — бетонним. Тут виступали уславлені українські спортсмени — олімпійські чемпіони Володимир Семенець, Ігор Целовальников, Валерій Мовчан і Олександр Кириченко, чемпіони світу й Союзу Раїса Ободовська, Ірина Кириченко, Алла Багіянц, брати Леонід і Микола Колумбети... Трек допоміг удосконалити майстерність багатьом гонщикам високого класу.

Пам’ятним у багатій біографії споруди виявився 1980-й. Її доріжки покрили сибірською модриною. Друге народження гарантувало, здавалося б, довге життя. На жаль, не передбачили над полотном козирка, і за десять років дощі разом зі снігом та грунтовими водами зробили свою справу: покриття зіпсувалося. Виникла проблема позапланової реконструкції, і в 90-ті роки вона розпочалася. Слід було оновити і полотно, і інші споруди на території бази.

Тоді мені випало спілкуватися з директором треку Василем Кондратюком. Він чимало зробив, щоб розпочати масштабні роботи, і нині, незважаючи на перенесене тяжке захворювання, перебуває на посаді заступника у Віктора Федюшина, який очолив колектив 1996-го. З ним і розмовляємо про те, як змінюється київський трек.

Років зо два тому над цією спортспорудою навис дамоклів меч, коли деякі гарячі голови запропонували знести її й побудувати ще один торговельно-житловий комплекс. Слава Богу, згадує Віктор Федюшин, трек пощастило відстояти. Адже це пам’ятник містобудування й архітектури, що охороняється законом. Ну, а сама реконструкція, як зазначив директор, починалася без єдиної копійки. Хто ж допоміг треку «Авангард»?

Тут важко переоцінити внесок фірми «КІНТО» і міськради профспілок (голова Микола Верес). Відповідно до договору з останнім, трек щорічно одержує 140 тисяч гривень. А лише бетонування полотна, виконане 1998 року ЗАТ «Київінвест-2», потягнуло на півмільйона. Працювали цілодобово, у три зміни. Але хто сказав, що шкурка вичинки не варта? Нині швидкісне бетонне полотно з полімерними добавками — одне з найкращих у Європі. В позаминулому сезоні тут відбувся турнір Всеукраїнських ігор, проведено два національні чемпіонати й розіграш Кубка країни. Після тривалої перерви столичні аматори велоспорту побачили найсильніших гонщиків світу — Олександра Симоненка, Сергія Чернявського, Олександра Феденка, Руслана Підгорного, Олександра Клименка, Василя Яковлєва, Ірину Янович. А скільки років вони тренувалися і змагалися, об’їздивши різні міста та села, далеко за межами України.

Цілком зрозуміла ідея розпочати заміну полотна, але ж у треку ще й чимала інфраструктура. Як її реконструюють? Капітально відремонтовано кімнати для велошколи, верхню трибуну (на черзі — нижня), де встановлено кольорові сидіння. Будується тренажерний зал. У планах — створення центру методпідготовки, корти, кафе для спортсменів...

Зроблено чимало, проте багато ще треба зробити. Що ж стримує дальший хід реконструкції?

Одне з найважливіших для треку, як зазначив Віктор Федюшин, — питання землі. Йдеться про ліцензію на довготермінове користування нею. Це дасть право залучати інвесторів. А їхня допомога вкрай потрібна. Бо проблема фінансування реконструкції, яка вже йде, надзвичайно гостра.

Ось так нелегко відбувається третє народження треку. Але вже сьогодні його полотно готове зустріти учасників чергового чемпіонату країни. Тут щодня тренуються юні гонщики, проводять заняття сотні школярів і учні двох технікумів, група шейпінгу, учасники оздоровчого центру. Багато мешканців сусідніх будинків приходять сюди на ранкову зарядку.

Через два роки цій спортивній споруді виповниться 90. Але її відвідувачі почуваються тут молодими.