Маневруємо, або Як планувати життя в умовах невизначеності

Чи можна на щось сподіватися, тим більше планувати, коли навколо біда, хаос, війна?

І можна, і треба. Але не так, як це робилося в минулому, — звично, інерційно, не вмикаючи опції оперативної уваги. Так, ми були і є мрійниками, і ще будемо ними, але саме зараз на допомогу мають прийти самоменеджмент і оперативне планування. Або, скориставшись військовою термінологією, мистецтво маневрування. Дуже складно перебудувати те, що набувалося як поведінкові патерни роками. Не всім вдається зробити це миттєво, проте варто навчатися просто зараз.

І не тому, що пружність (resilience) — трендова дефініція. Швидше, тому, що це вітальна інстинктивна мета — вижити і перемогти. Слід зауважити, що, хоч би як ми мінімізували масштаб дій, вони, дії, навіть прості, звичайні й зовсім не вивищені ідеологічно, так чи інакше перебувають у системі наших базових цінностей, тобто стратегії. Трагічне поєднання питань і про сенс існування, і про те, як власне вижити взагалі. Від окремої людини до держави, незалежної, вільної, суверенної країни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Україні запустили проєкт психологічної підтримки «ПОРУЧ»

Пропоную спочатку домовитися щодо спільного погляду на планування. Що ж воно таке? Це набір послідовних завдань? Це перелік дій чи рухів? Схема, таблиця, позначки на папері?

Насамперед — це динамічний процес, у якому задіяно купу ділянок головного мозку, що само собою вже корисне й помічне в темні трагічні часи, коли є реальний ризик втратити здоровий глузд. Слова Дуайта Девіда «Айка» Ейзенхауера про планування як рух уперед — підтвердження цього: «Плани — ніщо, планування — все».

Також цікаво дослідити етимологію слова «план». Виявляється, що латиною це — контур підошви (planta). Тобто слід. Метафорично, правда? Наче опис моделі step by step або відомого вислову «мистецтво малих кроків». Можливо, саме цей формат дій і найпродуктивніший у період тотальної невизначеності.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Корисні контакти: психологічна допомога

Що може допомогти відсунути подалі власні вже неактуальні шаблони і вивести на «монітор», використати більш маневрені та пружні формати? Як з'єднати й запустити в роботу класну тріаду: здатність мріяти, уявляти що завгодно (від жахіть до веселкових, рожевих ілюзій), частину ефективних важких навичок (hard skills) і вміння швидко змінювати рух відповідно до обставин?

Ось на вибір варіанти. Ці образні моделі базуються на тому, що є в кожної людини, — на досвіді. Але, спираючись на те, що звичне, ми мусимо йти іншими, новими шляхами. Екстраполювати те, що вміємо, в нові форми і долати випробування долі. Крок за кроком, без афектів, обережно, але впевнено, в напрямку головної мети.

Приклад перший. Для тих, хто за кермом не перший день і знає, що таке відповідальність. Згадайте, як ви рухаєтеся в темну пору доби, коли рівень видимості або низький, або взагалі нульовий. Та ще й дорога незнайома. Що зазвичай треба зробити? Швидкість знизити, пильність, навпаки, ввімкнути. Плюс додати грамотне коригування світла фар. Так, рух повільний, але він є, з максимальною за цих умов нейтралізацією ризиків небезпеки. Це планування? Так. Короткотермінове, оперативне, але все ж таки динамічне, з просуванням уперед.

Приклад другий, взагалі відомий майже кожному і трохи симпліфікований. Уявіть, що ви потрапили в халепу, заблукали в лісосмузі або у великому місті. Тобто не на іншій планеті чи в пустелі Гобі. Звісно, що є варіанти, — волати про допомогу, заклякнути у відчаї, мовчки чекати, коли хтось зверне на тебе увагу і врятує, або згадати про власні здібності та вміння, озирнутися, вибрати напрямок і потроху йти. Контури, відбитки підошви, сліди. Вони ваші. Можливо, саме ви будете тією людиною, котра прокладе маленьку стежку, хай не зовсім рівненьку, бо це ж маневри, але саме за вами можна буде йти. Слід у слід. До мети, до перемоги. Хто зна, може й до мрії?

Більше статей Олени Снісаревської читайте за посиланням.