Мама vs mother, або Про відцентрову силу антимагнітського закону

18 сiчня, 2013, 18:10 Роздрукувати Bипуск № 2, 18 сiчня-25 сiчня 2013р.
Відправити
Відправити

Треба ще трохи більше попрацювати, надавати сім'ям якісніші послуги, для того, щоб країна не забороняла міждержавне всиновлення, а навчилася сама забезпечувати право дитини на виховання у сім'ї.

Мама vs mother,   або Про відцентрову силу антимагнітського закону

З 1 січня 2013 р. в Росії набув чинності закон "Про заходи впливу на осіб, причетних до порушень основних прав і свобод людини, прав і свобод громадян РФ", який встановлює заборону на всиновлення російських сиріт громадянами США. Закон, прийнятий Держдумою у відповідь на американський "акт Магнітського", яким було запроваджено візові санкції стосовно російських чиновників, причетних до порушень прав людини, ЗМІ відразу ж охрестили "антисирітським", "законом негідників", а також "законом Діми Яковлєва" (за ім'ям дворічного росіянина, що був усиновлений американськими громадянами у 2008 р., але через чотири місяці загинув з вини названого батька). Абсурдний і нелогічний антимагнітський закон викликав великий громадський резонанс як у самій Росії (зібравши на "марші проти негідників" десятки тисяч протестувальників, а під петицією за його скасування - більше 100 тис. підписів), так і за її межами, ставши ще одним приводом звернути увагу на становище дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки у власних країнах. Росія, у банку даних якої - 128 тис. анкет дітей-сиріт, має намір тепер спростити процедуру всиновлення, скоротивши її терміни та вимоги до майбутніх батьків. На жаль, як вважає росіянин Олександр Гезалов, колишній вихованець дитбудинку, а тепер експерт із соціального сирітства країн СНД, коли починають струшувати білизну з сирітського ліжка, то при цьому часто не помічають дитини, яка лежить на ньому...

Кола поверхнею сирітської теми пішли і в Україні.

Так, президент Янукович у вівторок вніс на розгляд ВР законопроект №2002 про ратифікацію Україною Гаазької конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міжнародного всиновлення. Нагадаємо, аналогічні законопроекти раніше ВР відхиляла вже тричі. Неприйняття викликала насамперед 32 стаття конвенції, яка передбачає "виплату розумних професійних гонорарів особам, котрі беруть участь у процесі всиновлення". Адже посередницька комерційна діяльність з усиновлення дітей заборонена українським законодавством. Противники ратифікації побоювалися також, що недосить чітко виписані правила акредитації в Україні іноземних агентств з усиновлення, роботу яких передбачає конвенція, створять додаткові можливості для зловживань і що пріоритет національного усиновлення в результаті буде порушений. На думку ж захисників Гаазької конвенції, навпаки, її ратифікація не тільки зробить процедуру міжнародного всиновлення більш прозорою, а й дозволить поліпшити якість контролю за долею вже всиновлених іноземцями дітей (як відомо, вони залишаються громадянами України до досягнення ними 18 років). Сьогодні цю функцію покладено на українські консульства.

Взагалі, міжнародне всиновлення - тема непроста. І підходи до неї існують різні. Наприклад, 10-м пунктом статті "ІV. Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору" "Програми захисту українців" ВО "Свобода" значиться: "Встановити заборону усиновлення українських дітей чужинцями". Про плани партії в цій сфері DT.UA розповів її лідер Олег Тягнибок: "ВО "Свобода" не практикує відмовлятися від положень своєї програми. Зокрема, ми й надалі наполягатимемо на забороні всиновлення українських дітей чужинцями. Наша програма є проявом нашого світогляду, і як ідеологічна, послідовна партія ми не будемо змінювати наш світогляд для отримання якихось тактичних політичних переваг, більше того - з огляду на міжнародну кон'юнктуру.

Ми переконані, що в умовах глибокої демографічної кризи та після того, як Україна пережила жахи голодоморів, не можна так легко віддавати іноземцям один з головних скарбів нації - її генофонд. Крім цього, ми чудово усвідомлюємо: має минути багато років з нормальною владою в Україні, поки наша держава стане спроможною контролювати через свої дипломатичні служби, в яких умовах проживають за кордоном наші всиновлені іноземцями діти. Наразі практично немає жодної гарантії, що віддана дитина не стане об'єктом уваги чорних трансплантологів.

Очевидно, що цей пункт нашої програми слід розглядати в комплексі з іншими нашими програмними засадами. Ми цінуємо життя кожної української дитини й пропонуємо достатньо багато механізмів, з допомогою яких можна було би нівелювати проблему сирітства. Наприклад, це пункт 6 розділу ІІІ нашої програми, де ми пропонуємо "затвердити державну житлову програму, згідно з якою сім'я з трьома дітьми отримує державний безвідсотковий кредит, сім'я з чотирма дітьми - державний безвідсотковий кредит, 50% якого підлягає поверненню, сім'я з п'ятьма дітьми і більше - безкоштовне житло від держави". Пункт 60 розділу ІІ - "надавати неповносправним громадянам та дітям-сиротам державну адресну допомогу в розмірі не меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму" тощо.

Стосовно законопроекту з приводу втілення в життя положень нашої програми про заборону всиновлення чужинцями, то цей пункт програми не є першочерговим. Він буде внесений після ініціювання найбільш нагальних законопроектів, що стосуються першочергових кроків для усунення антиукраїнського режиму та проведення докорінних змін з метою досягнення національної, соціальної та історичної справедливості. Передусім необхідно поліпшити рівень життя середньостатистичного українця, а отже, збільшити його бажання та можливості всиновлювати дітей-сиріт".

Тим часом вітчизняні чиновники у сфері дитинства, озброївшись статистикою міжнародних усиновлень в Росії та Україні, спробували проаналізувати, чи вплине заборона всиновляти російських сиріт на підвищення попиту на сиріт українських. Розповісти про це, а також прокоментувати статистичні дані, за якими стоять долі маленьких українців, DT.UA попросило керівника офісу уповноваженого президента України з питань захисту прав дітей Людмилу Волинець. На її думку, міжнародних усиновлень в Україні більше не стане, оскільки 80% усиновлених американцями маленьких росіян - це здорові діти віком до п'яти років, і лише 7-8% від загальної кількості становлять діти-інваліди (рис.1). В Україні ж із 2010 р. діє заборона на всиновлення іноземцями здорових маленьких дітей віком до п'яти років. Пріоритет - у національних усиновителів.

- Людмило Семенівно, мене дивує, що в списку країн, які всиновляють дітей з України, Ізраїль - навіть не в п'ятірці...

- Певний час Ізраїль усиновляв в Україні дуже активно і багато. Доти, доки в нас були для всиновлення маленькі здорові діти. Сьогодні Ізраїль іде з України, оскільки таких дітей для міжнародного всиновлення немає.

- Із чим пов'язаний пік влаштування українських дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки в різноманітні форми сімейного виховання у 2008 р. (рис.2)?

- По-перше, 2008-й був оголошений Роком прийомної сім'ї та розвитку сімейних форм виховання. Було прийнято закон, який удвічі збільшував суму на утримання дітей, що перебувають у сім'ях під опікою. Було внесено зміни в законодавство, якими факт усиновлення прирівнювався до факту народження дитини, отже сім'я після всиновлення отримуватиме такі самі гроші, які отримала б після народження першої дитини. 30 вересня було проголошене Днем усиновителів. Тобто держава й суспільство на всіх рівнях заявили про свою вдячність тим громадянам, котрі беруть у свої сім'ї дітей-сиріт. Усе це в комплексі дало такий результат.

- Дуже мала, порівняно з попередніми роками, цифра міжнародних усиновлень у 2012-му (803) пов'язана з якимись штучними обмеженнями?

- Цифра міжнародних усиновлень зменшувалася з 2006 р. У
2008-му було прийнято два обмеження. По-перше, українських дітей не можуть усиновляти самотні іноземці (які не перебувають у шлюбі). По-друге, законодавчо було введено обмеження різниці у віці між усиновителем та усиновленим: вона не має перевищувати 45 років (раніше дітей усиновляли іноземці глибокого пенсійного віку). Щоправда, 2011-го це положення скасували, зате впровадили норму, згідно з якою діти до п'яти років не підлягають усиновленню за кордон. Винятки становлять ті, у кого немає шансів бути всиновленим громадянами України, оскільки вони страждають на захворювання, включені в перелік, затверджений наказом № 973 Мінздоров'я від 27.12.2011 р.

Однак питання навіть не в тому, що в Україні діють обмеження на всиновлення дітей за кордон. У країні рік у рік зростає кількість дітей, яких усиновляють і забирають у свої сім'ї українці. Відповідно, зменшується кількість дітей для всиновлення за кордон. Слід розуміти й те, що, як у всіх країнах, впродовж першого року сирітства дитина може бути всиновлена тільки громадянами України.

Чим активніше українці беруть дітей у свої сім'ї, тим менше шансів в іноземців усиновити дітей, яких вони хотіли б - маленьких і здорових. Таких дітей для міждержавного всиновлення сьогодні немає.

На цей час у нас 95 956 дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки. У базі даних на всиновлення перебуває 26 тис. анкет. З них: півтори тисячі - діти віком до п'яти років із дуже серйозними захворюваннями, яких неохоче беруть у сім'ї не тільки українські, а й іноземні усиновителі; 11тис. - діти, котрі виховуються у прийомних сім'ях, ДБСТ, перебувають під опікою і, згідно з
24 статтею Закону "Про охорону дитинства", усиновленню за кордон не підлягають, а лише - всередині країни, що повністю відповідає 21 статті Конвенції ООН про права дитини. П'ять тисяч - це діти, які перебувають на обліку для всиновлення менше одного року й не можуть бути всиновлені за кордон (тільки всередині країни). Три тисячі - особи, яким цього року виповниться 18 років (у США, наприклад, дозволяється всиновлення дітей віком до 16 років). Залишається близько шести тисяч сиріт, яких можуть усиновити іноземці. Переважно це хворі діти, з великих сімейних груп або ж старшого віку. (Задля справедливості слід зазначити, що американці щорічно всиновляють близько 30 українських дітей із синдромом Дауна. Зазвичай це батьки, які втратили власну "сонячну" дитину. Українські сім'ї таких не беруть. У США ж існують хороші програми соціалізації.)

Сьогодні Україна влаштовує в прийомні сім'ї дві з половиною тисячі дітей щорічно. І треба ще трохи більше попрацювати, надавати сім'ям якісніші послуги, для того, щоб країна не забороняла міждержавне всиновлення, а навчилася сама забезпечувати право дитини на виховання у сім'ї.

- Офіційна цифра скасування закордонних усиновлень у 2012 р. невелика (рис.3), але все-таки вона вища за попередню. Це пов'язано з поліпшенням системи контролю за всиновленими за кордон українськими дітьми?

- Ні. Хочу нагадати, що в 2005 р. у ДБСТ і прийомних сім'ях у нас виховувалася одна тисяча дітей. Тепер - близько 12 тис. Усиновленню за кордон вони не підлягають. Тобто чим більше дітей охоплено сімейними формами виховання в Україні, тим менше залишається дітей для міждержавного всиновлення. Громадяни України теж намагаються брати дітей маленьких і здорових. Таким чином, сьогодні основна частина всиновлених за кордон - це діти віком за 10 років. У такій віковій групі відмови від усиновлення не рідкість. Якщо стосовно маленьких дітей є ризик появи захворювання, яке неможливо було діагностувати під час усиновлення, то стосовно дітей старшого віку існує велика ймовірність відмови, - їм складніше адаптуватися. Переважно це діти, яких усиновлено рішенням українського суду, а потім вони відмовилися їхати в країну всиновлення.

Чотири роки тому ЗМІ сколихнула інформація про нібито затриману в аеропорту Бориспіль громадянку США, яка вивозила 12-річну українку. Жодного криміналу там не було. Давши згоду на всиновлення і приїхавши в Бориспіль, дівчинка відмовилася летіти в Америку. Чим старші діти, які залишаються для всиновлення за кордон, тим більше таких випадків буде.

Крім того, впродовж останніх семи років щорічно був хоча б один випадок повернення в Україну дітей, усиновлених насамперед громадянами США. Трапляється, що всиновлюються (і законодавчо існує така вимога) діти з однієї сім'ї, котрі мають велику різницю у віці. І якщо в 5-9 років адаптуються відносно швидко, то тим, хто потрапляє в іншу країну в 15-16 років, дуже складно. Тому такі діти інколи повертаються в Україну, маючи статус усиновлених і будучи громадянами США. Тобто це не скасування всиновлення. Такі випадки (їх небагато) були завжди.

- Ваше ставлення до антимагнітського закону?

- Я вважаю, що в жодній політичній ситуації не можна вирішувати питання ціною життя, комфорту, здоров'я та благополуччя дітей. Це по-перше. А по-друге, потрібно не забороняти міждержавне всиновлення, а працювати на те, аби кожна дитина була влаштована в сім'ю росіян. Такий закон - це нечесно й непрофесійно стосовно дітей. Якщо Росія від завтра почне ефективно працювати на розвиток національного всиновлення і на влаштування дітей у сім'ї своїх громадян, тоді це рішення матиме право на життя.

Проект державної програми РФ називається "Росія без сиріт". Я не сприймаю таких назв, які дедалі частіше з'являються серед громадських організацій. Діти-сироти і позбавлені батьківської опіки завжди будуть у будь-якій державі. На жаль, смерть батьків, їхню асоціальну поведінку та інші процеси скасувати не можна. Питання в чесному ставленні держави до таких дітей. Якщо вже так сталося, що дитина втратила батьківську опіку, то держава зобов'язана вжити всіх заходів для того, аби вона виховувалася все-таки не в установі, а в сім'ї. І якщо є серйозні проблеми з організацією та забезпеченням цього процесу, то держава зобов'язана звертатися до іноземних громадян із проханням допомогти забезпечити її дітей сім'єю. Але якщо вона сама дає раду проблемі, то в такій державі немає й міждержавного всиновлення.

В Україні ситуація за останні сім років разюче змінилася. Сьогодні в сім'ях українських громадян підростають 35 тис. усиновлених дітей. Близько 64 тис. дітей виховуються в сім'ях під опікою, близько 12 тис. дітей влаштовані у прийомні сім'ї та ДБСТ. Близько 16 тис. дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки все ще перебувають в інтернатних установах. Така реальна ситуація. Завдання України - влаштувати дітей, котрі виховуються в інтернатних установах, у сім'ї українських громадян. І питання міждержавного всиновлення відпаде саме собою. Воно може залишатися нормою в законодавстві, але необхідності в ньому просто не буде.

- Скільки на вашій пам'яті було спроб запровадити мораторій на закордонне всиновлення в Україні? І з чим вони були пов'язані?

- Мораторій на всиновлення українських дітей існував у нас в 1994-1996 рр., - тоді зароджувалася система всиновлення. У 2009 році, коли ВР черговий раз відхилила ратифікацію Гаазької конвенції з питань міждержавного всиновлення, тодішній сімейний міністр Ю.Павленко згарячу заявив: якщо ми не можемо захистити всиновлених за кордон українських дітей і при цьому не приймаємо конвенцію, то потрібно вирішувати питання шляхом заборони їх усиновляти. Після цього було внесено законопроект про мораторії на всиновлення. Тоді він так і не дійшов до розгляду ВР, хоча й збурив свідомість багатьох людей. Наскільки мені відомо, минулого тижня його відхилили.

Що ж стосується пункту програми ВО "Свобода" про заборону іноземцям усиновляти українських дітей, то як мета це, мабуть, добре. Але ще раз повторюю: не шляхом заборони чи мораторію.

- Як прийняття такого мораторію вплинуло б сьогодні на долю українських сиріт?

- Я не вірю, що сьогодні Україна готова це зробити. Я вірю в мудрість народних депутатів. І, думаю, вони, швидше, приймуть рішення про збільшення субвенцій на влаштування дітей у прийомні сім'ї та ДБСТ, на підтримку сімей, котрі всиновили дітей. Такий законопроект внесено. Сьогодні потрібно думати, як створити більше прийомних сімей, у тому числі для дітей старшого віку, для тих, хто перебуває в конфлікті з законом, має особливості в поведінці. Бо таких брати не дуже хочуть. Я за те, щоб діти були влаштовані в сім'ї громадян України, і на це працюю багато років. Але я не вірю в перспективність мораторію.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК