Людина-гравець

21 липня, 2006, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 28, 21 липня-28 липня 2006р.
Відправити
Відправити

Людство грає давно. Мабуть, однією з найдавніших є гра в кості. Карти прийшли до Європи в середні віки з Китаю, де вони виникли ще 1100 року до нашої ери...

Людство грає давно. Мабуть, однією з найдавніших є гра в кості. Карти прийшли до Європи в середні віки з Китаю, де вони виникли ще 1100 року до нашої ери. Рулетка з’явилася свого часу як спосіб боротьби із шулерством, а потім теж стала грою. Гральні автомати — досягнення США кінця XIX століття — поступово поширилися по світу. Ну і, нарешті, завоювання пізнього Середньовіччя — лотереї, в які повсюдно грає чимало людей.

У СРСР же, який перебував за залізною завісою, азартні ігри хоча й існували, настільки поширені не були. Тому Україна й сьогодні все ще не виробила імунітету щодо грального бізнесу. Ми, як і раніше, не усвідомлюємо того, наскільки може бути небезпечним надмірне захоплення грою. На сьогоднішній день в Україні близько 56 тисяч гральних автоматів і тенденція до збільшення їхньої кількості очевидна. Поки київський мер не відвіз із вулиць столиці гральні автомати, біля них збиралися і чоловіки, і жінки, й діти. Причому нерідко це були люди, які кидали демонам азарту останнє — свою скромну зарплату...

У суспільствах на всьому пострадянському просторі гральний бізнес викликає особливо запеклі суперечки. Це не дивно, адже традиції державного регулювання грального бізнесу давно втрачені, а нових так і не вироблено. Є в цьому бізнесі й борги, і неповернені кредити, й неповнолітні гравці, і люди, які страждають від ігрової залежності... Розв’язувати ці проблеми в Україні поки що не навчилися, а тому часом здається, що найпростіше було б заборонити цей вид бізнесу взагалі.

З азартними іграми безуспішно намагалося боротися чимало держав і релігій. Американські дослідники вважають їх серйозною соціальною проблемою, яка становить загрозу для певної частини населення. І все-таки повністю викреслити ігри з цивілізації навряд чи вдасться. Потрібно просто спробувати знайти компроміс між різними думками й дотриматися балансу інтересів.

Цим питанням і було присвячено міжнародну конференцію «Ігрова залежність», яка проходила в Москві 21—22 червня, одним із учасників якої став завідувач кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Шупіка, професор А.Чуприков.

— Анатолію Павловичу, які ваші враження від конференції?

— У Москві при Центрі соціальної та судової психіатрії імені Сербського вже близько двох років працює спеціальна група, яка займається лікуванням від ігрової залежності. Значною мірою матеріали, представлені на конференції, — її напрацювання. У Росії нині спостерігається надзвичайне єднання громадськості та медиків. На конференції були присутні представники й Держдуми РФ, і грального бізнесу, і психіатри. В Україні такого наразі, на жаль, немає. Для обговорення тієї чи іншої проблеми ми збираємося кулуарно, й дуже часто політики сприймають наші висновки як настирливе дзижчання, на яке не варто звертати уваги.

Тим часом імунітету щодо ігрової залежності на пострадянському просторі справді немає, і сьогодні в гральний бізнес втягується величезна кількість людей. Так, у Москві сьогодні налічується близько 300 тисяч залежних гравців. По Україні такої статистики, на жаль, немає.

Безумовно, гральний бізнес вигідний державі, тому вона підтримуватиме його й надалі. У Росії, наприклад, відрахування від нього 2004 року становили
11 млрд. рублів, 2005-го —
уже 20. Вважають, що в містах із населенням близько 500 тисяч — 25 тисяч залежних. Росіяни скаржаться: у маленьких містах, де стоїть промисловість, гральних автоматів так багато, що ця стаття доходу залишається єдиним способом поповнення місцевого бюджету, тому боротися з ігроманією дедалі важче. На конференції навіть пролунала пропозиція фінансувати наукові дослідження за рахунок грального бізнесу.

Гральний бізнес — це ще й індустрія відпочинку. Значна частина населення в цивілізованих країнах грає в різноманітні ігри. Так, 1975 року в США цим захоплювалося 68% населення. 1999-го — уже 86%. 1987 року витрати кожного американця на ігри в рік становили 0,3% від його бюджету. Сьогодні ця цифра наблизилася вже до 1%. Звичайно, є люди, які взагалі не грають, і є ті, хто витрачає набагато більше. Доходи від грального бізнесу в Америці становили 67 млрд. дол. за рік. Це більше, ніж заробляє кабельне телебачення чи кінопрокат. У Росії 2004 року вони досягли 4,7 млрд. дол. Подвоєння цих доходів очікується до 2007 року. Цифри, звичайно, непорівнянні з Америкою, однак…

Кількість залучених до грального бізнесу пенсіонерів в Америці досягає 80% (сюди входять і ті, хто грає на гроші в лото чи систематично витрачається на придбання лотерейних квитків), а ось підлітків набагато менше — 4,6%.

Дуже сильно втягуються в гральний бізнес афроамериканці, азіати, причому 30% із них можуть серйозно захворіти на гемблінг (найвираженіша хвороблива пристрасть до ігор). Певне, це залежить від якихось конституціональних особливостей, уроджених якостей особистості та культуральних, набутих у даній місцевості. Найбільше грають у Гонконгу — тут 6% населення страждає на гемблінг. У США і Канаді — по 4%.

Відомо, що в Америці в індіанських гетто казино не оподатковуються, аби всі зароблені гроші йшли на зміцнення цих гетто. Можливо, і нам варто запозичити такий досвід для економічно відсталих районів.

Тому, хто програв, в Америці можуть запропонувати нічліг, їжу й доставку додому. Кожний п’ятий з пристрасних гравців-американців програє автомобіль. Кожний четвертий з тих, хто програв, думає про самогубство й часом вчиняє такі спроби. Серед гравців це досить часте явище.

— Що має на увазі поняття «ігрова залежність»?

— На конференції пролунало два варіанти не звичних для українського вуха назв ігрової залежності: лудоманія і гемблінг. Перше вважається невротичним станом, коли за бажання людина може контролювати себе й відірватися від гри. Друге — яскраво виражений хворобливий стан, який уже характеризується якимись клінічними ознаками й потребує лікування. Люди, які страждають на гемблінг, уже не контролюють свої дії і дуже часто чинять кримінальні протиправні дії, нерідко пов’язані з продажем наркотиків, — аби заробити гроші на гру.

У багатьох гравців переважає ірраціональне (міфологічне) мислення: психічно звужена свідомість із домінантними оптимізмом стосовно виграшу, надією на збагачення, низька самодисципліна, конформність, проблемна поведінка. Гемблінг залежить також від уроджених якостей особистості. Наприклад, схильність до екстремальних видів спорту виникає в людей, які не відчувають страху.

Ігроманія не завжди є самостійним розладом. Нерідко це лише одна зі складових психічного розладу. Подеколи — головний симптом нав’язливого стану, із яким неможливо боротися. Це так само може бути частиною емоційного (афективного) розладу або ж одним із проявів епілепсії. Як відомо, на епілепсію хворів Ф.Достоєвський. Коли в письменника не було нападів, у нього виникала хвороблива пристрасть до гри. Плодючість Достоєвського значною мірою була пов’язана з тим, що за допомогою літературної праці він намагався розрахуватися з кредиторами.

— Гра, азарт так чи інакше властиві багатьом, якщо не всім, людям. За якими ознаками, змінами поведінки можна запідозрити, що в людини виникає залежність від азартних ігор?

— Хвороба розпочинається тоді, коли не людина управляє грою, а гра нею. Початкову фазу, лудоманію, гравець може приховувати. Він здатний тимчасово припиняти грати й контролювати себе. У процесі азартної гри відбувається самоізоляція, людина дедалі більше часу присвячує грі, постійно думає, міркує про неї. При наближенні до автомата чи казино в лудомана з’являється блиск в очах, він стає більш ризикованим у грі й поступово втрачає контроль: він не в змозі припинити гру як після великого виграшу, так і після постійних програшів. Людина немов веде безперестанну боротьбу з відчуттям сорому й вини, відчуттям своєї нікчемності, із підвищеною самокритичністю, страждаючи від сильних емоцій і затято намагаючись їх контролювати. Гравець, який потрапив у залежність, відстороняється від близьких людей, його настрій різко змінюється. Дуже часто такі люди відчувають психологічний дискомфорт, роздратування, занепокоєння, що можуть супроводжуватися головним болем, порушенням сну, поганим настроєм, порушенням концентрації уваги.

Діагностика адитивної поведінки порівняно проста, є спеціальні опитувальники, і фахівець може вирахувати ступінь втягнення в гемблінг.

У Москві, завдяки фінансуванню розробок у цій сфері, створено гарячу лінію для людей, які страждають від ігрової залежності. Там працюють психологи і контролюють поведінку ігроманів. Психіатрам, психотерапевтам і психологам в Україні доводиться зіштовхуватися з ігровою залежністю епізодично. Професіоналів, які могли б спеціально зосередитися на цій темі й працювати у ній, на жаль, наразі немає. Тут потрібні бригади — психіатр, психолог, соціальний працівник. Крім того, треба уявляти собі, що ми пропонуємо цим людям натомість, адже переробити їх повністю не можна — вони залишаться такими ж азартними.

— Потрапивши в залежність від азартних ігор, людина змінюється, а як це може впливати на її близьких?

— Людина, яка страждає на гемблінг, завдає шкоди як собі, так і оточуючим. При цьому за аналогією з наркоманією страждають від 10 до 17 чоловік, причому не обов’язково родичі. Наприклад, одного бізнесмена привели до лікаря його партнери по бізнесу.

— Чи можна за якимись ознаками припустити, що в дитини в майбутньому може розвитися ігрова залежність?

— Діти, яким для потрясіння потрібні якісь серйозні ситуації (девіантна поведінка), згодом можуть захворіти на гемблінг. Цьому можуть сприяти також уроджений темперамент у поєднанні з дефектами виховання (надмірне потурання або, навпаки, надмірний контроль, а також переоцінка значення матеріальних благ батьками). У підлітковому віці ігрова залежність звичайно розвивається щодо комп’ютерних ігор.

Є гіпотеза про те, що становлення рис залежної особистості відбувається в процесі соціалізації, за участю уроджених і набутих мозкових порушень. Процес же формування конкретного клінічного варіанта (наркотичного, ігрового, харчового, сексуального, релігійного) багато в чому стихійний. Припускається, що залежна особистість створюється як каркас, на який нанизуються залежності — фетиші. Характерні риси даного типу особистості — надзвичайна несамостійність, невміння відмовити, сказати «ні» (те, що в житті називають слабкою волею) через страх бути відринутим іншими людьми, вразливість щодо критики чи несхвалення, небажання брати на себе відповідальність і як наслідок беззастережне підпорядкування значимим людям.

— Чи існують розбіжності в розвитку ігрової залежності в жінок та в чоловіків?

— Жертвами грального бізнесу стають частіше й насамперед чоловіки. Хоча в усьому світі останнім часом в ігри стали втягуватися і жінки. Вважають, що близько 6% жінок більш азартні та агресивні, ніж чоловіки. Вони просто це ретельніше приховують. На мій погляд, подальшому залученню жінок у гру особливо сприятиме Інтернет, оскільки дає можливість грати анонімно. Грати сьогодні можна навіть за допомогою мобільних телефонів. У такий спосіб гра переміщається в дім та у сім’ї. Чоловіки в середньому частіше грають у 20, а жінки — у 30 років. Щоб захворіти, чоловікам потрібний термін приблизно в п’ять років, протягом якого вони грають епізодично. У жінок ігрова пристрасть розвивається більш бурхливо: стати залежними від гри вони можуть уже через рік. Ситуація приблизно така сама, як з алкоголізмом. Жінці припинити пити набагато важче.

Передумовами до розвитку ігрової залежності можуть стати стреси, порушення ритму життя, особистісні та соціальні установки. На розвиток ігрової залежності можуть упливати навіть зміни політичного ладу, матеріального добробуту. Ігрова залежність характерна для інфантильного суспільства: гра, щасливий випадок, надія на удачу звільняють від відповідальності, від необхідності приймати рішення.

— Як лікують від ігрової залежності?

— Лікування має бути не тільки фармакологічним. Хоча сьогодні виникли препарати, що полегшують стан людей, які страждають на гемблінг.

Слід сказати: залежна поведінка — це найширше коло дій людей (наприклад, наркоманія, алкоголізм, надмірне захоплення сексом тощо). Азартні ігри належать до розряду психоактивних дій, які активно впливають на вміст гормонів (зокрема нейро-) і допомагають піти від реальності у світ ілюзій. Молоді люди, які не відчувають підтримки суспільства та сім’ї, нерідко ідуть у гральний бізнес. Треба готувати вчителів — такого висновку дійшли учасники конференції. У кожному із семи федеральних центрів Москви сьогодні створено центри перепідготовки вчителів з профілактичної роботі з ігровою та іншими видами залежності. Дуже ефективні для незалучених психологічні тренінги, рольові ігри серед дітей. Має бути позитивно-орієнтована профілактика. Необхідно різко обмежити агресивну пропаганду, якої, слід сказати, у Києві менше, ніж у Москві.

А от заборонити грати людству не можна. Здатність грати й давати волю своїй уяві належить до сутнісних рис людства. Гра тісно пов’язана з прагненням індивідуума пізнати невідоме та задовольнити свою цікавість, вона спонукає людину освоювати навколишній світ, допомагає відвернутися від проблем, розслабитися, розважитися. Це непоганий спосіб відпочинку, поки людина контролює ситуацію.

Для українців же це не тільки спосіб провести дозвілля, а й часто ілюзорна можливість заробити. Я знаю чимало молодих лікарів, у яких сьогодні немає найменшої надії на одержання квартири, і вони грають у лотерею, розраховуючи в такий спосіб розв’язати свою проблему. Загальна мотивація, яка змушує лудоманів грати, — певне соціальне значення гральних автоматів і казино, надія на «вертикальний» ріст завдяки виграшу. За такої мотивації знімається соціальна напруга. Якщо в тих, хто сьогодні захоплюється ігровими автоматами, відібрати їхню іграшку, то завтра вони почнуть здійснювати якісь дії соціального плану.

Сьогодні ЗМІ обрушуються на гральний бізнес, і я поділяю цю тривогу. Прагнення до наживи таке велике, що гральні автомати встановлюють навіть поблизу шкіл. Тим часом в Іспанії й у Франції щодо грального бізнесу існують цілі томи законодавств, де описано все, до дрібних нюансів. Там є фахівці-чиновники, які відстежують стан грального бізнесу. В жодній із країн СНД, і в Україні зокрема, жодний чиновник наразі не готовий працювати в цьому полі. Немає закону про гральний бізнес, а нормативні акти, прийняті місцевим самоврядуванням, не враховують усіх тонкощів. Це те, чим має займатися суспільство.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК