{Фото Олекси ВАЩЕНКА} |
Такого незвичного методу діагностики мені бачити ще не доводилося! Психотерапевт розставила на столі дев’ять дерев’яних ляльок і запропонувала вибрати дві — симпатичну і неприємну. Кожна із різнобарвних малесеньких людинок мала свій вираз обличчя: хто насуплений, хто усміхнений, а хто печальний… У загадкових фігурках, що нагадували статуетку Будди, було щось із екзотики Сходу, щось утаємничене. Моя рука тягнеться до задумливого зеленого чоловічка — чомусь саме до нього я відчуваю приязнь. А от яскраво-помаранчева лялька з примруженими оченятами та широкою посмішкою дратує. Отже, вибір зроблено…
Ми обираємо не ляльок, а… тата з мамою
— Хочете, відповідно до зробленого вами вибору, я спробую охарактеризувати ваших батьків, — несподівано пропонує старший науковий співробітник Київського НДІ соціальної та судової психіатрії Тетяна Пушкарьова. — З усього видно, що ваш батько — людина інтелігентна, занурена у свої думки, трохи сумовита. А мама — весела, енергійна, товариська…
— Абсолютно точно! Та як же ви дізналися про це? — дивуюсь я.
— Зелений чоловічок, який навіяв вам симпатію, є символічним образом вашого батька, а негативний вибір — проекція образу матері. Звісно, зовнішньо обидві ляльки аніскільки не схожі на ваших батьків, одначе кожна із них несе в собі набір певних ознак, які співпадають із характеристиками реальних людей. Ці десять фігурок уособлюють п’ять основних елементів, із яких, згідно з уявленнями теорії у-сін, складається світобудова: дерево, вогонь, земля, вода та метал. На кожен елемент припадає дві фігурки, що представляють чоловіче і жіноче начала (інь та янь). Ви вибрали ляльок, що означують жіноче «слабке» дерево та чоловічий «сильний» вогонь. І вибір цей не є випадковим: він навіяний емоційними образами батьків, що склалися у вас ще в ранньому дитинстві.
— А чи завжди пацієнти вибирають саме тих ляльок, які уособлюють їхніх батьків?
— Так, і це легко пояснити. Більшого впливу, аніж тато з мамою ніхто на нас в дитинстві не справляє. Тому із підсвідомості виринають саме їхні постаті. Навіть зовсім маленькі діти, які ще й говорити добре не здатні, вибирають саме ті фігурки, що найточніше характеризують тата і маму. Виявлення першого враження якраз і є однією із складових цього методу. Недарма кажуть, що перше враження — найвірніше, бо виринає із глибин підсвідомості. Додам, що дослідження з допомогою ляльок немає нічого спільного із гаданнями, це науковий метод. А східні фігурки є своєрідним стимулюючим матеріалом. Людина проектує на них свій внутрішній емоційний стан.
— Але чому ж вибір ляльки-матері є негативним? Адже насправді у нас прекрасні взаємини у сім’ї!
— У ранньому дитинстві, від трьох до семи років, коли у дитини формується статева ідентичність, дівчатка більше тягнуться до тата, хлопчики — до матері. Батьків же своєї статі частково сприймають як суперників. Фрейд колись дуже точно назвав це явище Едиповим комплексом (у хлопчиків) чи комплексом Електри ( у дівчаток). На певному етапі розвитку ви мусили пережити період символічної боротьби за особу протилежної статі, аби відчути себе саме дівчинкою, а не хлопчиком (чи навпаки). Звідси й негативний вибір матері дівчиною та батька — хлопчиком. Природно — вони противники. І це абсолютно нормально. А от якщо все відбувається навпаки і хтось обирає як симпатичну фігурку однієї із собою статі — значить у нього є серйозні труднощі у стосунках із представниками статі протилежної.
— А якщо дитина виросла без батька, у неповній сім’ї, то яку фігурку тоді він обере в якості тата?
— В такому разі образ батька формують чоловіки, що були поруч у ранньому дитинстві: дідусь, старший брат, абихто. Якщо ж дитина виросла у виключно жіночому оточенні, її уява вималює якийсь збірний образ із розповідей мами, із фото. Якщо хлопчика переконали, що його тато був моряком, то й ляльку він обере таку, що відповідає опису моряка. Але тільки зовнішньо. Досвідчений спеціаліст поставить лише декілька запитань і легко з’ясує, що такий образ є надуманим. Загалом же, відсутність котрогось із батьків у ранньому віці є вкрай небажаною: дитина має бачити і маму, і тата, аби вжитися в образ відповідно чи жінки, чи чоловіка; з’ясувати для себе, чим вони різняться між собою. Хоча й нерідко трапляється так: сім’я начебто і повна, але мама виконує функцію тата — викладається на двох-трьох роботах, керує, а батько відлежується собі на дивані з газетою. В таких сім’ях дівчатка можуть вирости мужеподібними, а хлопчики — фемінізованими та зніженими. У майбутньому і в тих, і в тих можливі утруднення у взаєминах із протилежною статтю.
Психопунктура — цілющий «укол»
душі та серця
Зігмунд Фрейд одним із перших усвідомив визначеність людської поведінки, яка багато в чому зумовлена неусвідомлюваними рушійними силами. Він також дав світові теорію та практику психоаналізу. Проте Фрейд не залишив після себе ніякого діагностичного методу, за допомогою якого можна було би швидко та ефективно виявляти особливості структури людської психіки. Цю прогалину десятиліття потому заповнив інший всесвітньовідомий психотерапевт — Халлім Калер. Народився він на Сході в родині лікаря в шостому поколінні, котрий практикувався у традиційній індійській медицині. Отримав освіту і ступінь доктора медицини та філософії в Європі. І поставив перед собою завдання — розробити метод діагностики та лікування, який поєднував би в собі підходи Сходу та Заходу. Так, наприкінці 80-х, з’явився метод психопунктури, який згодом завоював популярність в усьому світі. З одного боку, психопунктура передбачає вплив на психіку (своєрідний «укол психіці») шляхом лікування тіла. З іншого — втручання в душу. Таким чином, психопунктура висвітлює глибоко приховані у надрах підсвідомості конфлікти. І перший крок до пізнання особистості — дослідження за допомогою ляльок.
Статуетки видаються легесенькими, як пушинки, та навдивовижу теплими. Ці маленькі скульптурки вирізьблені за ескізами доктора Калера із дуже легкого дерева, що росте лише в одному місці в Індонезії, на острові Балі. Процес дослідження за допомогою ляльок насичений символікою і саме в цьому одна із причин його потужного психотерапевтичного впливу на людей. Дерево, вогонь, вода, земля та метал — універсальні символи: в їх основі лежать переживання, що притаманні кожному.
— Психопунктура бере свої витоки із віковічних традицій лікарювання, коли лікар був і жрецем, і вчителем, а головними принципами лікування було «Не нашкодь!» та «Слід лікувати не хворобу, а хворого», — розповідає Тетяна Пушкарьова. Першими моїми пацієнтами були мої знайомі, друзі, колеги. І хоча я знала багатьох давно і добре, побачивши, яких ляльок вони вибирають, відкривала для себе в них щось нове і несподіване. Й іще: обираючи фігурку «радості», відчувала себе щасливою, вибираючи фігурку «печалі» — сумувала. Це і є той самий цілющий укол душі і серця, повернення людини до істинних почуттів, відновлення гармонії у стосунках.
Якщо в сім’ї сходяться «метал» та «дерево», конфліктів уникнути складно
— Те, як людина сприймає ляльок — вже частина діагностики, — продовжує Тетяна Пушкарьова. — Буває, відразу ж заявляють: «Ой, які ж вони потворні (негарні, огидні тощо)!» І справа тут не у відмінностях нашої та східної культур. Людина проектує на ляльок свої власні душевні імпульси. Якщо ляльки людині не подобаються, значить, вона або перебуває у стані депресії, або в неї підірване базове довір’я до світу. А ось оптимістичним, гармонійним натурам фігурки, навпаки, дуже симпатичні. Бувають випадки, коли людина вагається із вибором «тата» і «мами» — це свідчить про ту чи іншу форму душевної дисгармонії. І це небезпечно. Адже розбрат в самому собі призводить не лише до душевного дискомфорту, але й до тілесних захворювань — простуд, нездужання, швидкої втомлюваності, постійного невдоволення собою і життям.
— Чи може психопунктура допомогти відновити втрачену рівновагу?
— Цей метод тримається на конче індивідуальному підході. За його допомоги можна визначити стан душевного та фізичного здоров’я, характер, індивідуальні особливості, нахили, інтереси тощо. Метод психопунктури ефективний в сімейній терапії. Наприклад, одне молоде подружжя скаржилось на постійні конфлікти, які виникали начебто на порожньому місці. Хоча вони кохали одне одного, та й дня не могли прожити без сварки. Я з’ясувала, що знак чоловіка — «метал», а дружини — «сильне дерево». Ось і уявіть, що відбувається під час їх взаємодії! Метал рубає дерево, але тверда деревина протистоїть йому. Таким чином вони перебувають у стані постійної напруги та боротьби. В цих людей од початку була закладена енергія конфлікту, що перетворювало їхнє сімейне життя на нестерпне. А в іншого подружжя спрацьовував закон провокації: чоловік був «сильним деревом», а дружина — «слабкою землею». Слабкий елемент провокував сильний, тому чоловік постійно домінував у сім’ї, пригнічував дружину. Психологи називають такі пари деструктивними.
— Чи означає це, що їм краще розлучитися?
— Якщо вони справді кохають одне одного, можна допомогти їм виробити лінію поведінки, дотримуючись якої, можна буде згладити несприятливе поєднання характерів. Але якщо кожен і надалі буде стояти на своєму — конфлікти не припиняться.
В одній сім’ї можуть бути представники різних знаків і їм потрібно якось уживатися разом: «сильному вогню» стримувати свій жар, аби не випарювати «воду», а «металу» не рубати з плеча, щоб дати прорости «слабкому дереву»…
* * *
В кабінеті Тетяни Пушкарьової якраз починався черговий сеанс сімейної терапії. З боку здавалося: дорослі та діти захоплено граються ляльками. Але насправді вони шукали шлях до самих себе і один до одного.