ЛіТО ДЛЯ РОБіНЗОНіВ

Не знаю, як де, а у Вінниці літо почалося робінзонадою. Трапилася підходяща дата — 340-річчя з дня народження Даніеля Дефо — і надихнула Павла Третьякова, режисера й організатора багатьох акцій для вінницьких дітей, на створення оригінального театралізованого конкурсу «Острів Робінзонів». Аби втілити ідею в життя, знадобилася підтримка однодумців — президента обласного фонду сприяння розвиткові талантів Поділля Ірини Френкель, директора лялькового театру Михайла Байдюка. Кошти допомогла знайти передвиборна кампанія: кандидати на крісло мера із задоволенням допомогли дітям матеріально. І конкурс удався на славу. Ще за два тижні до його початку знамениту книжку «Робінзон Крузо» в бібліотеках удень з вогнем було не знайти. А вже на самому конкурсі учасники блискуче демонстрували, що вони навіть у рідному місті можуть вижити без води, газу та світла — не те що на безлюдному острові.

Ненудний початок і перспективи непогані: цього року для літнього відпочинку дітей з обласного бюджету виділено 1 мільйон 260 тисяч гривень. На останній сесії облради до цієї цифри додали ще 350 тисяч, що дозволить оздоровити ще близько півтори тисячі хлопчиків і дівчаток. Робиться все для того, щоб діти відпочили бодай не гірше, ніж торік. До речі, Вінниччину тоді відзначили серед найкращих в Україні щодо мобілізації позабюджетних коштів на цю шляхетну справу.

У першу чергу, звісно, за державні гроші відпочиватимуть учні шкіл-інтернатів, вихованці дитячих будинків, сироти, інваліди. Підрахунки, правда, свідчать, що виділені кошти — це третина від потреби. Отут і стане у пригоді торішній досвід пошуку спонсорів та меценатів: адже решту грошей доручено знайти місцевим адміністраціям.

Червень уже відкрив перші зміни в дитячих таборах. Парадокс: нині нерідко ремствують на те, що діти не мають змоги відпочити через безгрошів’я, і водночас багато районів привезли в дитячі здравниці значно менше дітлахів, ніж планувалося. З одного боку, в селах улітку багато роботи й не всі батьки можуть відпустити з обійстя «робочі руки». Та все-таки головна причина — нікудишня інформованість, погано поставлена організаційна робота. Багато родин, наслухавшись про проблеми з оздоровленням, про фантастичні ціни, вже й не шукають путівки — а їм ніхто й не пропонує.

Авжеж, протягом літа попит і пропозиція знайдуть одне одного. Та якби почали значно раніше...

Четвертий рік в області знаходять можливість організувати відпочинок важким підліткам. Вони відпочивають і в звичайних літніх таборах, і — за спеціалізованою програмою (з участю представників кримінальної міліції, «Беркута», кінологів, психологів) — у таборі «Колос». Проте, на жаль, охопити вдається лише близько 10% таких дітей. Це дуже мало для Вінниччини, яка входить у першу п’ятірку областей країни за «неповнолітньою» злочинністю. А причина і зростання злочинності, і дуже обмежених можливостей для літнього оздоровлення одна — бідність.

Сусіди вінничан — хмельничани — виділили на літній відпочинок дітвори втричі менше коштів — 400 тисяч гривень. Сума така сама, як і торік, але вартість відпочинку, ясна річ, підвищилася. Однак діючих таборів залишилося стільки ж — 846. Плюс 26 дитячих здравниць, розрахованих на прийом трьох тисяч відпочиваючих протягом літа. Слід сказати, що деякі міста примудряються відправляти дітей не просто подихати повітрям на рідних теренах, а й оздоровити їх на морі, у Карпатах. Юнакам призовного віку нинішнє літо загалом приготувало сюрприз: три заїзди на підшефний корабель «Хмельницький» — для знайомства зі службою, морем, Севастополем — і, звісно, для відпочинку також.

Крім того, дітям пропонуються табори праці й відпочинку при школах. Їх в області 400. Проте, навіть найцікавіша й насичена програма в таких таборах не в змозі подолати шкільну «прив’язку» — а що вдієш? Викласти 300 гривень за путівку далеко не всі здатні, бюджетні гроші тим паче розраховані тільки на малозабезпечених — та й тим не вистачає. Отака сувора проза життя — власне, цілком справедлива, якби можна було вважати справедливою зарплату батьків, для котрих літній відпочинок дітей нерідко залишається недосяжною розкішшю. Чи не тому дедалі поширенішим стає «дикий» сімейний відпочинок у мальовничих куточках рідного краю. Отут діти й дізнаються про всі привабливі сторони «робінзонади».