ЛАКМУСОВИЙ ПАПІРЕЦЬ

Знайома гуляє з онукою і ділиться зі мною пережитим:

— О-о, перш ніж він одружився з моєю Сонею, він усе про нас дізнався. А ми... ні щоб поцікавитися, що за сім’я, що за характери, які батьки, який він. Лікар — то й лікар. Під тридцять — отож не знайшов ще свого щастя, нашу Соню піджидав... Весілля справили, все самі купували. І потім його одягнули з ніг до голови — костюм, туфлі, куртку шкіряну… В квартиру пристаралися. А Соня пішла від нього в чому була. Такий скупердяй, за копійку вдавиться. Кажуть, це він у батька такий вдався.

І що ви думаєте? Він зараз навколо Роксани крутиться: на такій же посаді жінка, розлучена. А зваблювати він уміє: поки упадає — то й квіти, ресторан і шашлики, а потім...

— Чому ж вони не уклали шлюбного контракту? — цікавлюсь я у співрозмовниці.

— Що ви! — аж лякається вона. — Чоловік було заїкнувся, то такий скандал зчинився. І Соня образилась, і наречений надувся: «Ви не вірите в наші почуття?». Повірили на свою голову...

Серед моїх знайомих немає жодного «контрактника». Шлюбного. Отримавши прописку в Україні ще з 1993 року, шлюбний контракт, схоже, відзначатиме своє перше десятиріччя в дуже нечисленній компанії. В кожному разі, у Хмельницькому.

Наталія Муляр, нотаріус Першої нотаріальної контори (що розміщена в самісінькому центрі Хмельницького), за весь час пригадує заледве п’ять пар, котрі укладали шлюбний контракт. «Це в нас дуже рідкісна нотаріальна дія», — пояснює вона. Погоджується з нею й колега з Другої державної нотаріальної контори, Ірина Тимофійчук: «Надзвичайно рідкісна». Їй узагалі ще жодного разу не доводилось завіряти такого документа, який укладається тільки через нотаріуса. Певне, тому, що її контора розміщена в робітничому мікрорайоні, куди «просунута» і «крута» публіка і заїжджає нечасто, не те що не живе.

Підключаю до свого дослідження завідуючу Хмельницьким врагсом Валентину Орєхову. До неї, виявляється, інколи звертаються по консультації щодо укладання шлюбної угоди. На думку завідуючої, наше суспільство сьогодні ще не готове до масового впровадження такого дошлюбного документа. Українці — люди емоційні і схильні занадто довіряти своїм почуттям, на відміну від раціоналістичного Заходу.

Занадто — тому що кількість розлучень майже наздоганяє кількість одружень, становлячи останніми роками від 56 до майже 80% від шлюбів. Та однак побутує усталена думка, що підписувати шлюбний контракт — це ставити під сумнів почуття наречених. Адже цей документ, як правило, обумовлює насамперед питання власності кожного з членів подружжя, грошей та дітей. Тобто чітко визначаються якісь конкретні питання, особливо якщо вони не врегульовані чинним законодавством або ж дуже індивідуальні.

Щоправда, вся фантазія сторін усе одно обмежена законом, бо жоден із пунктів контракту не повинен йому суперечити. І, вважають психологи, насправді шлюбний контракт — не ознака недовіри, а, навпаки, свідчення міцності й надійності почуттів, своєрідний лакмусовий папірець, що підтверджує впевненість наречених одне в одному.

Спостереження моїх співрозмовниць легко узагальнити. Насамперед, переконані вони, шлюбні контракти в сьогоднішньому їх варіанті найчастіше видаються абсурдними: вони просто зафіксовують те майно і кошти, що є в подружжя. Укладають їх найчастіше люди недовірливі від природи. Характерно, що ініціатива переважно йде від чоловіків, яких можна поділити на два типи. Перший — чоловіки, значно старші віком від своїх обраниць. Вони вже мають квартиру, майно, певні заощадження і, мабуть, таки побоюються, що їхніх наречених усе це може приваблювати більше, ніж самі женихи.

Другий — це вже справді заможні люди, котрі мають свій бізнес, житло, авто, кошти і, природно, хочуть усе оформити «як слід». Причому взагалі згадують про контракт пар, яким уже за «дцять». Молодята, які ще повністю залежні від батьків, в основному витають у безхмарному піднебессі і ні про які дошлюбні угоди й гадки не мають.

З нового року набере чинності новий шлюбний кодекс, відповідно до якого, укладати контракти зможуть і ті пари, які вже давно перебувають у шлюбі. Отут, переконані мої візаві, цікавість до контрактів може зрости. За рахунок сімей, котрі вже мають чималі статки і захочуть чітко розмежувати «сфери впливу». Причому зацікавленими особами, найімовірніше, можуть виступати дружини заможних чоловіків, котрим, якщо чоловік знайде собі молодшу й довгоногішу, буде що втрачати. Та й самі ці чоловіки, напевне, не позбавлені притаманного нашій ментальності домостроївського комплексу, вірогідно, захочуть розставити в контрактах усі крапки над «і».

Саме ця категорія населення дасть зелене світло масовому укладанню шлюбних контрактів. А найголовніше, що сприятиме їх поширенню, — це зростання добробуту наших співвітчизників. Адже, перефразовуючи знаменитий афоризм, бідним нічого ділити, окрім злиднів. Щодо кохання, то воно не підвладне арифметичним діям — коли його розділити на двох, воно тільки примножується.