КОЛИ СПОЖИВАЧА КРИВДЯТЬ... ХТО І ЯК У КИЄВІ ЗАХИЩАЄ ЙОГО ПРАВА

У столиці є музей, який не значиться в жодному путівнику містом. Однак тут зібрані дуже цікаві речі. Точніше, це «антимузей». Його експонати свідчать про людську жадібність, шахрайство, нерозбірливість у виборі засобів, прагнення легкої наживи, нарешті, про гаряче бажання декого з нас збагатитися коштом легковірності своїх співгромадян. Незвична експозиція розміщена в Головному київському управлінні у справах захисту прав споживачів. Переступаєш поріг зали, у якій вона знаходиться, й очі розбігаються. Чого тут тільки немає! Ціла колекція всіляких сортів горілки, майонез, маргарин, червона та чорна ікра, м’ясні та рибні консерви, гиря на будь-який смак. Стоп, заперечите ви, до чого тут гирі? До продуктів вони начебто безпосереднього стосунку не мають. Ще й як мають! Скажімо, приходить людина на ринок купити кілограм телятини. Будь ласка, тут рівно кілограм, говорить продавець, вручаючи поліетиленовий пакет із добірним м’ясом. І все б добре, ось тільки в ньому замість кілограма — 790 грамів. Решту ваги з’їла хитра гиря...

Нехитрі пристосування для зважування займають у «антимузеї» кілька полиць. Подивишся — гиря як гиря. Але, виявляється, до неї приклав руку майстерний фальсифікатор. Часом випилюється отвір, у якому розміщують легший метал, а часом у дно примудряються вставити шматочок дерева, уміло «загримованого» під залізо. Про результат діяльності таких умільців свідчать етикетки під експонатами. Ось двокілограмова гиря, що важить 1,55 кг. Поруч із нею «кілограмові» — 800, 790, 875 грамів. Пам’ятаю, років так із 30 тому в нас як анекдоти ходили «гасла»: «Сталевари, вся наша сила — у ваших плавках!», «Залізничники, дамо кожному пасажиру по м’якому місцю!». Або ось таке: «Працівники торгівлі, зустрінемо покупця повновагою гирею!». Чи не здається вам, що, попри його двозначність, сьогодні цей заклик був би більш аніж актуальним?

— Уся горілка, яку ви тут бачите, підроблена, — пояснює мій гід на виставці фальсифікованих продуктів, заступник начальника управління Віктор Лисенко. — Зігрівальні напої, налиті в ці пляшки, замість традиційних 40 градусів мають 39, 38 і навіть 28. У більшості випадків тут просто сумнівної якості спирт, розведений звичайною водогінною водою. А баночки з червоною «ікрою» містять... жаб’яче молочко...

До речі, про ікру. Я живу неподалік Бессарабського ринку, і з цієї причини досить часто його відвідую. Перше, що впадає в око, коли потрапляєш на це свято достатку, — прилавки з рибними делікатесами. «Молодий чоловіче, — робить мені меркантильний комплімент одна з продавщиць (кому не приємно почути такі слова!), — не проходьте повз ікорку». Оскільки Бессарабка значиться серед кращих ринків столиці, багатьом здається, що тут уже вміст заповітних і, на жаль, недоступних для більшості з нас баночок поза підозрою. І раптом, як грім серед ясного неба! Нещодавно на Бессарабці виявлено підпільний цех, який містився у підвалі, де фасували чорну та червону ікру. Її продавали відразу, на ринку, без відповідних документів...

На жаль, цей випадок не є чимось надзвичайним. Останнім часом проблема фальсифікованих продуктів набула в нас особливої гостроти. Їх фабрикують у десятках підпільних цехів. У результаті покупці замість нормальних виробів досить часто одержують лише сурогат. Гадаю, можна не нагадувати, що «ліві» продукти, вироблені спритними ділками, у багатьох випадках є загрозою для нашого з вами здоров’я. Торік спеціалісти міського управління у справах захисту прав споживачів проінспектували якість товарів на суму 13,5 млн. гривень. І що ж з’ясувалося? Ледь не третина не відповідала нормам. Забракованими виявилися (цитую документ) копчені ковбаси «Сервелат», «Салямі посольська», «Московська», «Одеська», «Дрогобицька», варені «Молочна» та «Докторська» із завищеним вмістом вологи й нітратів. У сосисках «Студентських» було виявлено бактерії групи кишкової палички. Вони містилися й у лящі холодного копчення, а також у палтусі, оселедці й ряді інших виробів...

Подібні перевірки особливо актуальні цього літа. Адже стовпчик термометра майже весь липень не опускався нижче плюс 30. У таку спеку «некондиційні» продукти, не кажучи вже про фальсифіковані, здатні накоїти багато бід. Запобігти зустрічі з ними — одне з головних завдань, що стоять перед співробітниками управління. Інша їхня мета — навчити споживачів-киян знати свої права і вимагати, щоб їх поважали. Цього року управління проводить важливу акцію. Вже на 14 столичних ринках демонструвалася спеціальна виставка, про експонати якої йшлося на початку статті.

Ефективність цього починання перевершила всі сподівання. Судіть самі, щоразу «лікнеп» проходять близько 5 тисяч покупців. Про роботу виставки відвідувачів ринку інформують по місцевому радіо, про її проведення повідомляють по телебаченню й у газетах. Повірте, тут є на що подивитися. Та головне, щось подібне можна зустріти поруч — на прилавках. А людина, навчена гірким досвідом інших, не буде настільки легковірною й довірливою, якою могла б бути, не ознайомившись із виробами фальсифікаторів і методами, якими користуються несумлінні продавці. Люди дивляться, слухають і мотають на вус. Загалом, набираються розуму, вчаться, як самим себе захищати.

Останнім часом багато киян «опеклися» на горілці та коньяку. Але не тому, що, випивши зігрівальних напоїв, одразу ж сп’яніли. Саме навпаки, спиртне виявилося на подив неміцним. Точніше кажучи, і не спиртним зовсім у нашому звичайному розумінні, а бозна-чим. Подібні випадки не поодинокі Як повідомили в управлінні, майже 90 відсотків реалізованих на київських ринках лікеро-горілчаних виробів, м’яко кажучи, не відповідають кондиції. Характерна деталь. Нерідко горілка тут прямо-таки наддешева. За пляшку просять усього 2 гривні 50 копійок. При тому, що заводська відпускна ціна більше троячки. Виходить, на ринках торгують собі на збиток? Залазять у власну кишеню? Ні, альтруїзмом на базарах не грішать. Якщо на тарі написано «Горілка», це ще нічого не означає...

Особливо часто й охоче фальсифікують продукцію популярних підприємств, які добре зарекомендували себе, — горілку «Немирів» і «Артеміда», коньяки Одеси та Криму. Як розповіли мені в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, іноді не допомагає навіть найсучасніший голографічний захист. Наші підпільні кулібіни навчилися підробляти і голограми.

Сесія Київради заборонила продавати на ринках лікеро-горілчані вироби. Здавалося б, питання закрите, поставлено жирну крапку. Та не так сталося, як гадалося. Шахраї знову знайшли вихід. Про таких «винахідників» розповів Віктор Петрович Лисенко. На ринку з’являється імпровізований павільйон. Напис повідомляє: «Кафе». Проте ніяких закусок, навіть елементарних бутербродів, тут не знайдете. Зате горілки на розлив — скільки завгодно. Власне, задля торгівлі дешевим підробленим спиртним (по 2,5—3 гривні за пляшку) і з’явилася ця точка — така декорація у спектаклі, поставленому хитромудрими ділками, які для відводу очей отримали дозвіл на кафе. У столиці мають працювати спеціалізовані вино-горілчані магазини заводів-виробників, вважає заступник начальника управління. Цю ідею підтримує і міська адміністрація.

Звісно, на прилавок солідного магазина підробленим зігрівальним напоям потрапити важче. Але й тут у відвідувачів іноді виникає багато запитань. Я, наприклад, ніяк не можу зметикувати, чому на знаменитих грузинських винах «Чхавері», «Твіші» та «Хванчкара», які з’явилися в нас у продажі і до яких, подейкують, свого часу був дуже охочий «батько всіх народів», мають (той самий сорт!) різні етикетки. Нібито кожний із благородних напоїв випускається відразу декількома грузинськими заводами! І коштує одне й те ж вино неоднаково. Причому різниця іноді сягає півсотні. Нещодавно в якійсь київській торговій точці я на власні очі бачив «Хванчкару», по ціні і 90, і 140 гривень. Ви тут щось розумієте? Я — ні...

Однак наші підпільні виробники підробляють не лише вина, горілку та коньяки, а й цілком «мирні» прохолодні напої, а також мінеральну воду. Наприклад, продукцію акціонерного товариства «Оболонь». Співробітники управління і представники служби безпеки АТ виявили на київських ринках підозрілі дволітрові ємності з водою «Оболонь» і слабоалкогольний напій «Бренді-кола». Як з’ясувалося, перша виготовлена підпільним цехом у столиці, а другий — такими ж імітаторами в Черкасах. Зрозуміло, що підроблена продукція була значно дешевшою за оригінальну. Охоче випускають фальсифікатори і лжемиргородську мінералку. Таким чином, захищаючи споживачів, спеціалісти управління одночасно відстоюють інтереси сумлінних виробників, товари яких добре зарекомендували себе в нашій країні.

Намагаючись якомога більше урвати, нелегальні цеховики йдуть на все. Співробітники управління разом із працівниками міліції «накрили» умільців, які виготовляли... оселедці, продаючи їх потім біля ринку на Оболоні. Робили цей «делікатес» у приватному будинку. Навіть бувалим у бувальцях спеціалістам, що побачили «виробничі умови», стисло в горлі. Ні, плакати їм не захотілося — просто почало нудити. Але ж дешеву імітацію купували десятки людей. Довірливому покупцю невтямки, пояснив Віктор Петрович, що нерідко риба придатна лише для промислової переробки, бо містить гельмінти, а простіше сказати, глисти. За високої температури ця гидота знищується, а в інших умовах... І взагалі люди, котрі купують рибу з рук, дуже ризикують. Особливо за нинішньої спеки. Газети повідомляли навіть про смертельні випадки. Побачите в’ялених лящів — обходьте їх стороною.

Цього року, з огляду на ситуацію, що склалася, проводяться регулярні комплексні перевірки. Крім спеціалістів управління, у них беруть участь працівники міліції, міської санепідемслужби, а також деяких інших контролюючих організацій. Зазвичай для проведення подібного рейду формується близько 30 бригад. І всі вони вирушають на один із київських ринків. Який? Про це, щоб уникнути витоку інформації і зберегти елемент несподіванки, учасники рейду дізнаються перед самим виїздом на місце. Перевірено 17 ринків (від адміністрації до продавців), а на них понад 400 суб’єктів підприємницької діяльності. Виявлено більше 6 тисяч порушень. Тут і елементарне обрахування покупців, і недотримання умов зберігання, і реалізація товарів, що не відповідає встановленим нормам, і невідповідність маркуванню, і відсутність супровідних документів, а також багато інших гріхів. Особлива увага, зі зрозумілих причин, приділяється м’ясним і рибним продуктам.

Останнім часом занадто заповзятливі продавці стали застосовувати новий метод шахрайства. Йдеться про червоне підсвічування вітрини. Побачивши подібне «маскування», будьте обережні, радять фахівці. Червоне світло — знак того, що м’ясним виробам, які залежалися, намагаються надати свіжого вигляду. Коли на одному зі столичних ринків перевіряючі витягали з такої вітрини варену ковбасу, вона буквально липла до рук. З консервами справи гірші. У закриту банку не заглянеш і її вміст не понюхаєш. Тому, мабуть, не зайвим буде назвати вироби із сильно підмоченою репутацією. Цього року заборонена реалізація «Яловичини шматками» (425 г) і «Свинини шматками» (425 г), фальсифікованих під продукцію Ковельського м’ясокомбінату, а також 500-грамових банок яловичини, що за маркуванням виготовлені на Київській птахофабриці. Але це теж підробка. У цього підприємства гарна репутація, і такі консерви воно не випускає. На жаль, жертвою фальсифікаторів може стати будь-який громадянин, незалежно від його пильності і достатку. Бідних обманюють анітрохи не рідше, аніж багатих. Пальма першості серед підробок, поряд із алкогольними виробами, належить вершковому маслу та соняшниковій олії, каві та майонезові.

Але що ми все про продукти та про продукти. Чимало скарг, які надходять до Головного київського міського управління у справах захисту прав споживачів, стосується житлово-комунального господарства. Приміром, кабельного телебачення. В управлінні вважають, що ціни на такі послуги час, нарешті, впорядкувати. Чому сьогодні жителі однієї вулиці Старокиївського району вносять щомісяця 6 гривень 50 копійок, а іншої — цілих 9? Адже раніше клієнтам пояснювали: хочете дивитися до 5-ти каналів - заплатіть гривню, до 17-ти — 4, а більше 17-ти — 7 гривень. Тепер, певне, про це забули. Людей не можна позбавляти права вибору, наполягає Віктор Лисенко. Кожен вільний замовляти стільки каналів, скільки йому необхідно.

Кілька слів ще про одну невирішену проблему, яка хвилює городян. «Останнім часом до нас нерідко звертаються кияни, до домашніх телефонів яких, використовуючи різноманітні хитрощі, підключаються геть сторонні особи і чужим коштом розмовляють з абонентами в Парижі, Лондоні чи Нью-Йорку, — розповідає заступник начальника управління. — Укртелеком подібні речі має повністю виключити, а він таких зобов’язань на себе не бере».

Деякі скарги мають, якщо можна так висловитися, сезонний характер. Наприкінці літа багато киян повертаються з туристичних поїздок... Ви, мабуть, уже зрозуміли, що далі мова йтиме про несумлінні турфірми, які обіцяли клієнтам золоті гори, а потім своїх обіцянок не виконали. У такому разі спеціалісти управління проводять перевірку, і якщо з’ясовується, що, наприклад, умови проживання в готелі не відповідали договору і грошам, які за них заплатили, домагаються їх часткового повернення.

Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (а це кожний із нас, без винятку!) з’явився дев’ять років тому. Через рік Київська міська адміністрація створила перше в Україні регіональне управління. І слід віддати належне батькам міста: про своє дітище вони не забувають, виділяючи управлінню левову частку коштів, завдяки яким воно існує. Сьогодні в цій установі працюють 100 чоловік. Здавалося б, не так уже й мало. Та, слід зауважити, вони не їдять даремно свій хліб. Адже щоб перевірити всіх київських суб’єктів підприємницької діяльності (їх близько 300 тисяч), знадобиться цілих 15 років. Підкріплю сказане вище двома цифрами. У результаті перевірок, проведених співробітниками управління, особи, притягнуті до адміністративної відповідальності, заплатили більше 500 тисяч гривень. Майже 2 мільйони гривень принесли економічні санкції, застосовані до господарюючих суб’єктів. Всі ці кошти спрямовані в міський бюджет. Але, як то кажуть, не в грошах щастя. Багатьом киянам колеги Віктора Лисенка, без перебільшення, зберегли здоров’я, котре не купиш за все золото світу. З дитинства нам втовкмачували: будь-яка капіталістична країна — насамперед товариство споживачів. Змилуйтесь, а ми з вами хто ж такі?! Задля справедливості варто зауважити, що поки «вони» роблять не тільки більше за нас, а й роблять багато що значно краще. Споживачів потрібно любити і плекати.

Мені не хотілося б, щоб у результаті всього сказаного вище склалося враження, ніби кожному зі ста працівників управління бракує лише крилець за плечима. Люди тут різні, і ніщо людське їм не чуже. Та коли мій співрозмовник підкреслює, що в демократичних країнах захист прав споживачів є складовою частиною захисту прав людини, йому без усякого уїдливого пересмикування хочеться сказати: правильним шляхом ідете, товариші!