Істерія успіху?

Ні-ні, та й проскочить фраза, промайне надія, що світова економічна криза, про яку нині стільки крику, не тільки оздоровить фінансову систему, а й поставить якісь запобіжники на людству, що сигналізуватимуть про небезпечні перекоси в життєвих цінностях, про фатальні помилки і згубні орієнтації у вихованні. Страшно усвідомлювати, що ласкаве й допитливе дитинство сьогодні перетворюється на жорстокі ігри, як віртуальні, так і реальні, до того ж дедалі частіше — з людськими жертвами.

Ввімкнула знічев’я телевізор: стріляють, б’ються, стріляють, б’ються... Ага, ось нарешті дітки... американські, звісно. Про наших кіна не знімають, і наші кіна вже давно не знімають. Юний Майк хвацько закидає м’яч у корзину, стадіон шаленіє. Хлоп’я закидає ще один м’яч. Тато обнімає маму, в якої на очах виступили сльози радості. Після матчу друзі святкують разом із Майком перемогу, а схвильована мама каже хлопчикові... звісно ж, що вона ним пишається.

Вдивляюся в перипетії чужого життя, в цінності, які переконливо, щоб не сказати — агресивно, нав’язує нам вітчизняний екран, і відчуваю, як пробирає мене якась тривога. Країна номер один у світі крок за кроком заг­нала себе у безвихідь. Суспільна мораль у цій країні, система виховання й заохочення зорієнтовані на переможця і тільки на переможця. Неважливо, якою ціною, неважливо, над ким і неважливо, де. Такий собі західний варіант «Мой адрес не дом, и не улица...» Дитину, яка не грає — і не перемагає! — у бейсбол чи баскетбол, у кращому разі, пожаліють; молодик, який не скористається сумнівним шансом сколотити бабки, — дивак і невдаха... Що залишається робити непереможцеві, і що він робитиме — хто там про таке думає. Автомобіль має бути не той, який подобається, а найдорожчий. Так само й сукня. Світ відторгає слабких і сентиментальних. Америка понад усе. Здається, правда, що ми вже проходили щось аналогічне... Ось такі розхожі суспільні уявлення у дуже й дуже не закомплексованій найсильнішій країні планети.

Тим часом більшість нас приходить у світ не перемагати, а просто жити, щоб, у кінцевому підсумку, чогось навчитися. Навчитися того, чого цій вічній душі на момент втілення бракувало. Хтось не вмів любити — прийшов на землю навчитися любити; хтось не вмів страждати — прийшов навчитися страждати; хтось прийшов навчитися жити в колективі, хтось — сформувати себе як особистість, хтось — посоромити гординю, хтось — виховати в собі гідність...
Яке розмаїття життєвих ролей мало б панувати у високорозвиненому людському суспільстві! Ми кажемо — тому судилося те, тому судилося інше. Крихітка, яка щойно зіп’ялася на ніжки, уже прив’язана своїми сандаликами до пунктиру судьби, долі, власного життєвого шляху, який може пролягати велелюддям, а може і безлюддям, ширяти в небі чи не виходити за маршрут «домівка — служба». До схильностей, уподобань, рис характеру, що суть інструменти нашого життя, слід ставитися дуже обережно і з повагою. Не можна їх ламати і спрямовувати тільки в одному напрямку. Нереалізована, ув’язнена людська природа, як правило, знаходить собі вихід, але найчастіше — патологічний...

Перемога, звісно ж, окриляє. Однак життя складається не з самих перемог, і не завжди перемоги свідчать про відвагу й хоробрість. Інколи значно більше мужності потрібно, щоб пережити поразку і змогти розпочати свій шлях спочатку.

«Ти найкращий! Ти зможеш...» — шепче Майкові мама перед матчем. І одного разу, коли на його спритність знайдеться сильніший і спритніший, коли успіх і слава йому не дістануться, — як поведеться хлопець? Чи зможе впоратися зі своїм болем? Його перемогти інколи важче, ніж суперни­ка на баскетбольному майданчику. Чи зможе розважливо собі сказати: я не найкрутіший, але те чи інше можу і вмію робити добре. Головне — знайти своє справжнє призначення в житті.

Діти й підлітки, котрі стріляють в однокласників чи отруюються наркотиками, — чи не жертви вони істерії успіху? А ті, хто закінчує життя самогубством, втративши роботу або потрапивши у скрутні фінансові обставини?

Пиха, самовпевненість, обожнення власної сили, віра у свою безкарність — плоди істерії успіху. Вся країна — заручниця успіху й першості. Що можуть бути дуже сумнівними, навіть злочинними й окошитися в майбутньому серйозними проблемами.

Є таке поняття як моральне здоров’я. Його формує беззастережне засвоєння основ християнської моралі і гармонійне виховання, спрямоване не на успіх, а на достойне життя. А воно спливає дуже швидко, і настає час, коли починаєш розуміти: справжня перемога — це коли перемагаєш не противника, а себе.