ІНТЕЛЕКТ, ОБ’ЄКТИВНІСТЬ, ІНТРИГА...

«ЛЮДИНА РОКУ»: МІЖ УЧОРА ТА ЗАВТРА

Кінець тисячоліття... Час підсумовувати події глобальні й локальні, час прокладати шлях у нове тисячоліття — незвідане й звабливе. І час називати імена найдостойніших.

Ось уже п’ять років це робить загальнонаціональна програма «Людина року». Народжена за доби по- літичної й соціальної нестабільності, зародкового стану української державності, вона успішно виконала й продовжує виконувати місію, визначену в одному з перших вітань програмі Президента України Леоніда Кучми: «Сподіваюсь, що дальша реалізація проекту «Людина року» сприятиме повному розкриттю духовного, інтелектуального потенціалу нашого суспільства, його розбудови на засадах свободи і демократії».

Минуло п’ять років, і за цей короткий час у нашому суспільстві відбулися колосальні зміни. І стало очевидним, що свою лепту в ці перетворення внесла загальнонаціональна програма «Людина року». Тому, напевно, вже час, не кваплячись, уважно вдивляючись у події й обличчя, пройти разом із програмою весь п’ятилітній шлях, щоб завтра знову гордо й урочисто пролунало: «Нехай осяє священний вогонь Прометея нездоланне прагнення людини досягти високої мети!».

Усе почалося 1995 року, коли соціально-громадський фонд «Дзвони майбутнього» за підсумками анкетного опитування представників різних соціальних та вікових категорій населення Дніпропетровської області провів церемонію нагородження лауреатів і переможців у восьми фахових номінаціях. Причому переможців із числа трьох лауреатів визначало спеціальне журі. Це було експериментальне відпрацювання майбутньої концепції визначення лауреатів і володарів титулу «Людина року», що шляхом подальшої еволюції трансформувалося в сучасну модель організації й проведення програми «Людина року».

Вже через рік програма набула загальнонаціонального статусу. І запропонувала 200 авторитетним та популярним журналістам, які представляють усі регіони України, назвати найдостойніших представників політичної, фінансової, творчої та спортивної еліти в 21 номінації. На зміну соціологічному опитуванню прийшло кваліфіковане експертне висування: протягом усього року експерти заповнювали шість спеціальних бюлетенів, віддаючи щораз свої симпатії тим чи тим претендентам, причому кожен експерт міг змінювати свою точку зору, стежачи за своїми «висуванцями» протягом усього терміну проведення програми. Така форма висування претендентів, коли кожен експерт «голосує» кілька разів, — одне з основних ноу-хау програми. Крім того, така форма роботи дає можливість підбивати проміжні підсумки «гонки претендентів» і тим самим зберігати своєрідну інтригу. Зокрема, організатори програми можуть доводити до відома громадськості та засобів масової інформації спочатку десятки, потім п’ятірки претендентів на володіння лауреатськими званнями і нарешті називати підсумкову трійку лауреатів у кожній номінації.

Слід сказати, що жодна дослідницька установа України не проводить такого глибокого і фахового опитування громадської думки. За п’ять років кількість експертів програми «Людина року» зросла з 200 до 870, причому згодом до журналістів додалися соціологи, політологи, наукова й гуманітарна еліта, авторитетні представники цілого ряду державних та громадських інституцій, у тому числі регіональних. А саме опитування вдосконалилося настільки, що авторитет і компетентність експертів не дозволяють сумніватися у слушності й обгрунтованості їхнього вибору. Ряд експертів, які представляють найавторитетніші засоби масової інформації, були зараховані до категорії універсалів, тобто отримали можливість висувати претендентів на лауреатські звання в усіх номінаціях.

Якщо звернутися до статистики, то в останньому висуванні претендентів програми «Людина року-99» брали участь фахівці, делеговані 222 організаціями, серед яких — 25 інститутів Національної академії наук України, 15 міністерств і відомств, 10 академій, 21 вуз та університет, 13 асоціацій, 11 спілок, 6 фондів, 5 федерацій, понад 100 ЗМІ, 9 спеціалізованих центрів і т.д.

Завершальний етап у визначенні володарів премії «Прометей-престиж» із числа трьох лауреатів у кожній номінації — таємне голосування членів Вищої академічної ради (далі — ВАР), підсумки якого підбиваються на заключному засіданні безпосередньо напередодні урочистої церемонії. Лічильна комісія підбиває підсумки таємного голосування, голова лічильної комісії (наразі це народний депутат України Олександр Рябченко) робить доповідь про підсумкові результати. І ці результати затверджуються загальними зборами членів Вищої академічної ради.

Вищу академічну раду було створено 1996 року в процесі реалізації першої загальнонаціональної програми «Людина року-96». Її створення мотивувало ще одне технологічне ноу-хау — дворівневий принцип визначення переможців. Причому обидва рівні (експерти і ВАР) достатньо врівноважені у своїх можливостях та повноваженнях. Так, наприклад, потрапити до числа претендентів-лауреатів можна тільки з волі експертів, Вищій же академічній раді належить почесне право вибору найдостойніших з-поміж лауреатів. При цьому члени ради (і тільки вони), відповідно до положення про голосування, враховують конкретні рейтинги кожного лауреата, визначені експертами.

До складу Вищої академічної ради входять 36 найавторитетніших діячів загальнодержавного масштабу — народних депутатів України, політиків, економістів, фінансистів, журналістів, діячів культури та спорту. Першим головою ВАР був видатний фінансист, народний депутат України Вадим Гетьман. Його внесок у становлення й розвиток програми неоціненний. Як і заслуги другого голови ради — народного депутата України, академіка Володимира Семиноженка. Завдяки їхнім зусиллям ВАР набула загальновизнаного статусу високоінтелектуального національного журі.

Оскільки в історії програми траплялися випадки, коли думка більшості членів ВАР відрізнялася від консолідованої думки експертів, вираженої в балах, із 1997 року було запроваджено обмеження, відповідно до якого, випередження на 30% і відставання на 50% дозволяє лауреатові або здобути явну перемогу (у першому випадку), або втратити цю можливість (у другому). Доля звання «Людина року» вирішується шляхом таємного голосування лише в тому випадку, якщо розрив між трьома лауреатами однієї номінації невеликий. Для створення умов абсолютної об’єктивності й неупередженості вибору членів ради, результати експертного висування (у балах) стають відомі їм лише під час голосування.

У положенні про Вищу академічну раду з самого початку були закладені принципи її щорічної ротації. Тому протягом п’яти років до її складу входило понад шістдесят найвідоміших людей нашої держави.

Зазвичай літня прес-конференція дає старт новій програмі. Остаточне підбиття підсумків експертного опитування завершиться 15 січня наступного року, і тоді ж почнеться підготовка до найцікавішого й найвідповідальнішого етапу програми — церемонії нагородження.

Якщо бути зовсім точними, підготовка починається ще в листопаді — із написання сценарної концепції церемонії. Слід зауважити, що всі церемоніальні вистави готувалися практично однією постановочною групою, ядро якої становлять відомі діячі культури — головний режисер, заслужений діяч мистецтв України Володимир Балкашинов, композитор, заслужений артист України Володимир Бистряков, телережисер Лариса Шульженко, режисер — координатор, заслужений діяч мистецтв України Анатолій Вишневський.

Кожна урочиста церемонія обов’язково пронизана особливим символічним змістом. Лейтмотивом першої стала легенда про Прометея; другої — історична спадщина великих особистостей минулого — Богдана Хмельницького, Ярослава Мудрого, Івана Франка, Михайла Грушевського; третьої — відгомін весняного балу; остання проходила «під звуки» прощання з ХХ століттям.

Церемоніальна частина програми «Людина року» — один з найунікальніших «винаходів» останнього часу: лідери держави, відомі політики, дипломати й бізнесмени, загальні улюбленці — артисти, а також журналісти і кращі спортсмени раз на рік збираються в головному залі країни на світське торжество, свідками якого стають мільйони телеглядачів. А в березні 2000 року, завдяки прямій Інтернет-трансляції, яку забезпечила компанія УкрСАТ, спостерігати за церемонією змогли жителі різних куточків планети.

Анатолій ДРОБ’ЯЗКО, керівник групи радників голови Національного банку України, керівник інформаційно-аналітичного агентства «ГРОШІ ТА СВІТ»