ХУДНУТИ ЧИ НЕ ХУДНУТИ?

Якби літаюча тарілка на світанку приземлилася в стольному граді Києві, то інопланетяни, пройшовши пустельними вулицями, знайшли б на стовпах тисячі різнобарвних оголошень. Більша частина з них стосується лише трьох найважливіших проблем життя землян: терміново продати квартиру, терміново купити квартиру й терміново скинути вагу.

Остання тема могла виявитися не зовсім зрозумілою космічним прибульцям: навіщо загадковим мешканцям Землі потрібно було набирати вагу, аби потім скидати її, та ще з такими труднощами?

Але їм довелося б констатувати, що згадана проблема для землян надзвичайно важлива. Адже недарма в оголошеннях якась Світлана пропонує «схуднути на натуральній основі», Любов Михайлівна закликає «схуднути без дієт один раз і назавжди», а Катерина Володимирівна готова допомогти зневіреним «схуднути та зберегти свою вагу».

Напевно, інопланетяни не зрозуміли б, як можна і схуднути, і зберегти свою вагу, не порушуючи фундаментальний закон збереження речовини. Але ми-то знаємо, у чім річ. Це саме те, що запропонувала нам Любов Михайлівна, — схуднути один раз і назавжди.

А тепер залишимо космічні контакти й повернімося на нашу грішну землю. Треба терміново з’ясувати, чи є настільки актуальним завдання позбавлення від зайвої ваги? Так, поза сумнівом, є. Населення світу не лише збільшується, а й товстішає. Щоправда, різні народи досягли в цій справі неоднакових результатів.

Найскромніші досягнення відзначено в італійців — сім відсотків чоловіків і шість відсотків жінок належать до огрядних людей. До речі, лише в Італії товстеньких представниць слабкої статі трішки менше, ніж чоловіків. У інших країнах дами впевнено обганяють кавалерів. Приміром, у Франції товстунів і тлустих жіночок відповідно 10 і 11 відсотків, у Німеччині — 17 і 19, а в США — 20 і 25. У Росії тільки 11 відсотків чоловіків є гладкими, зате серед жінок їх — 28 відсотків. Даних по Україні, на жаль, немає, але можна сподіватися, що ми в цьому сенсі не відстаємо від наших північних сусідів.

Але які ж існують критерії оптимальної ваги? Формула наших предків (ідеальна вага = зріст — 100 см) безнадійно застаріла. Нині в ходу «індекс маси тіла».

ІМТ дорівнює вазі в кілограмах, поділеній на квадрат зросту в метрах. Приміром, дама, котра на зріст така, як Венера Мілосська (167 см), але значно перевищує богиню за вагою (90 кг), має індекс маси тіла 32.

Багато це чи мало? Оптимальним вважається ІМТ у межах від 20 до 25. Від 25 і до 30 розташована зона надлишкової ваги. А вище 30 — безмежна сфера опасистості. Отож, згаданій вище претендентці в «богині» треба терміново худнути.

Звісно, усе в житті відносне. Наша дама, обігнавши Венеру лише в півтора разу, із великим полегшенням дізнається: їй ще дуже далеко до рекордних показників. Тут абсолютною чемпіонкою була американка Розалі Бредфорд, котра двічі потрапила до Книги рекордів Гіннесса.

Згадана Розалі у віці 43 років досягла запаморочливих успіхів — її вага становила... 541 кілограм. І тут місіс Бредфорд, котра вже не могла ані стояти, ані сидіти, розпочала багаторічну запеклу боротьбу з власним жиром, яка увінчалася грандіозною перемогою. Через сім років її вага досягла лише 128 кіло, а цілих 413 кілограмів плоті випарувалися невідомо куди. За цей подвиг Розалі вдруге удостоїлася потрапити до книжки Гіннесса.

Але що загрожує нашій дамі, якщо вона наслідуватиме приклад місіс Бредфорд? Медики запевняють: огрядність збільшує ризик серцевих захворювань, діабету, гіпертонії і деяких видів раку. Крім того, виникають болі в суглобах, труднощі дихання і депресія. На додачу до всього товстушки набувають здатності хропіти ночами.

Дізнавшись про все це, дама негайно почне шукати певну чудодійну дієту. А їх існує безліч — від арахісової олії з бананами до бурих водоростей із оцтом. Але довго вибирати дієту не можна, оскільки з усіх боків бідну товстушку підганяють криками «худни, худни, худни!»

Проте недавно в цей дружний хор увірвався один дисонуючий голос. Поль Кемпос, професор із університету штату Колорадо, опублікував книжку з виразною назвою «Міф про огрядність». У ньому автор їдко висміює зайві страхи, пов’язані з надмірною вагою, і обвинувачує в цьому пресу й телебачення.

Поль, звісно, не заперечує, що за останні роки середня вага людей у більшості країн помітно зросла. Але він підкреслює: те ж сталося і з тривалістю життя в цих самих країнах. Та й стан здоров’я населення поліпшився. Приміром, у США очікувана тривалість життя за останні 12 років підвищилася з 75,2 до 77,4 року, хоча за цей самий час кількість гладких людей істотно зросла.

Професор Кемпос підкреслює, що за вказаний період смертність від серцевих захворювань, гіпертонії і деяких видів раку зменшилася. А нинішнє повальне захоплення боротьбою із зайвими кілограмами — просто різновид масової істерії.

Містер Кемпос нагадує: у 80-ті роки в Норвегії приступили до широкомасштабного моніторингу тривалості життя. У ньому брали участь два мільйони норвежців, а самі дослідження тривали 10 років.

У результаті з’ясувалося — найдовше від усіх жили люди з індексом маси тіла 26—28, тобто трішки вище від оголошеного оптимальним ІМТ 20—25. А з показником, який дорівнював 18—20, прожили менше, ніж досить повні люди з ІМТ 34—36. Є й інші дослідження, що підтверджують результати, отримані в Норвегії.

Проте в людей, котрі ведуть нерухливий спосіб життя, зв’язок надлишкової ваги зі збільшенням смертності, поза сумнівом, існує. Отож за надмірної ваги треба розпочинати не з дієти, а зі збільшення фізичного навантаження. Гіподинамія — ось головний ворог гладких чоловіків і жінок.

Професор Кемпос ставить сакраментальне запитання: а чи збільшилася тривалість життя у тих людей, котрі з допомогою дієти чи ліків скинули свою вагу до норми? З’ясувалося, таких висновків, отриманих із допомогою масштабного і тривалого моніторингу, поки ще немає. Зате добре відомо, що в більшості товстунів і товстушок після успішного завершення дієти вага дуже швидко повертається до колишнього значення. Потім іде нова спроба схуднути та повторне набирання ваги. Кемпос вважає, що вказана циклічність серйозно погіршує стан здоров’я і навіть збільшує смертність повних людей. Для них, на думку професора, меншим злом було б узагалі не робити спроб схуднути.

Так хто ж правий — Кемпос чи його численні опоненти? Мабуть, істина лежить посередині. І вона в тому, що не слід переїдати, а потім перетравлювати їжу, лежачи на дивані. Гасло «Рух — це життя» справедливий для людей із будь-яким ІМТ.

І останнє. Жінкам абсолютно не обов’язково докладати великих зусиль, аби бути схожою на худу фотомодель. Пам’ятайте, протягом століть жіноча худорлявість не була ознакою краси та здоров’я. Досить подивитися на гладких матрон із полотен Рубенса. У них явно не було жодних комплексів, пов’язаних із оптимальним індексом маси тіла.