ХМАРИ НА ЗОРЯНОМУ НЕБІ

1 січня 2002 року Київському республіканському планетарію (КРП) виповнюється п’ятдесят років. На моє глибоке переконання, 50 — число сакральне, символізує мудрість, досвід, знання в поєднанні із силою та прагненням рухатися дедалі вище. Для людини п’ятдесят — золотий ювілей, час підбивати перші підсумки. Для наукової установи — скоріш, етап великого шляху, за яким нові вершини й обрії. У це, з огляду на нинішню непросту ситуацію навколо планетарію, особливо хочеться вірити.

«І згасне вогнище безкорисливої самовіддачі...»

— Справді, Київський планетарій (до слова, перший в Україні) відкрився 1 січня 1952 року, — розповідає колишній директор Київського республіканського планетарію Іван КРЯЧКО. — Він розмістився в приміщенні костьолу св. Володимира на вулиці Челюскінців (тепер — Костьольна). Створення цієї наукової установи — багато в чому заслуга відомого українського астронома, професора Сергія Костянтиновича Всехсвятського. Саме він 1948-го привіз апарат планетарій «Малий Цейсс» із Москви, а потім «пробив» переустаткування будинку на сьогоднішній Костьольній.

Спочатку планетарій підпорядковувався управлінню культури Київського міськвиконкому. З 1959-го — Українському товариству з поширення політичних і наукових знань (нинішнє товариство «Знання»). Тоді ж на кошти Київського міськвиконкому було придбано апарат планетарій «Великий Цейсс». Його змонтували в новому приміщенні на вул. Червоноармійській, 57/3. Офіційне відкриття Київського республіканського планетарію відбулося на початку літа 1988 року.

Популяризація наукових знань про Всесвіт — головна мета діяльності КРП. Тому один з основних напрямів роботи планетарію — співробітництво з середніми школами столиці. Воно будується за системою абонементів на допомогу шкільній програмі. Загалом абонементів — це, по суті, курси лекцій — п’ятнадцять. Вони охоплюють усі категорії школярів — від першокласників до випускників. До речі, за абонементною системою в нашій країні, крім Київського, не працює жоден планетарій. Лише в столиці збереглася традиція регулярних відвідин школярами цієї наукової установи.

Мають київські планетарці й низку інших цікавих напрацювань. Це, зокрема, «Зоряний театр», де розігруються п’єси як для дітей, так і для дорослих, лекції вихідного дня, художня галерея «Персона».

1997-го ми провели фестиваль планетарських програм. Запросили на нього й колег із РФ. Росіяни були приємно вражені усім побаченим у нас. Щиро кажучи, москвичі завжди були трішки консерваторами, а в нас уже на початку 90-х з’явилося безліч нововведень. Узяти хоча б ті самі демонстраційні фільми на релігійні теми. Як відомо, у радянські часи наша установа була таким собі форпостом атеїзму, боротьби з пережитками минулого. А ми вирішили відмовитися від цієї категоричної позиції. Планетарій, не без підстав вважали ми, має стати місцем, де людина дізнається про загадки Всесвіту, збагачується новими знаннями. І, зізнаюся, наші тодішні заходи здобули величезну популярність, збирали дуже багато народу...

Потім прийшло розуміння — не варто обмежувати роботу одним тільки залом. Адже зал — це лише 320 — 350 місць, а людей, котрі живуть у Києві, значно більше. Отже, треба розширювати сферу діяльності планетарію. Ми почали думати про власну поліграфію, народився видавничий проект. В Україні донедавна астрономію ніхто не популяризував, а ми випустили серію календариків про планети Сонячної системи. Потім почали робити книги про астрономію, набори слайдів. Останнє починання — науково-популярний журнал «Наше небо». На жаль, його існування, та й, боюся, взагалі нормальна робота КРП, зараз під великим запитанням.

З першого дня свого існування планетарій був юридичною особою — тобто автономним підрозділом зі своїм рахунком у банку, своєю печаткою, який виконував свої завдання. З початку 90-х його фактично ніхто не підтримував фінансово, він самостійно працював протягом усіх останніх років. Ми зробили капремонт Зоряного залу, встановили нову техніку фірми «Цейсс». Саме історію з «Цейссом» нинішнє керівництво товариства «Знання» й використало проти керівництва планетарію, оскільки податкова інспекція знайшла в нас безліч порушень. Особисто я не бачу в своїх діях якогось криміналу, хоча мене звинуватили досить серйозно й досі не закрито порушену проти мене кримінальну справу. Але я готовий відповідати й перед відповідними органами, й перед державою (хоча ми згодом і довели в арбітражних судах, що претензії до планетарію безпідставні).

«...хотілося б звернути вашу увагу на хорошу організацію роботи планетарію в останні роки. У непростий час соціальних змін в Україні колектив планетарію під керівництвом випускника фізичного факультету Крячка І.П. натхненно виконував свою важливу просвітительську місію по наданню молоді астрономічних знань в умовах абсолютно незадовільного становища з вивченням астрономії в школах України».

З листа професора КНУ ім. Т.Шевченка Дмитра Андрієнка, адресованого президентові Українського товариства «Знання», академіку НАНУ Василю Кременю.

Щодо моєї «вини» я завжди говорив так: можливо, я поганий директор, але чому прийняли рішення про ліквідацію КРП як юридичної особи й перетворення його на госпрозрахунковий центр у структурі правління товариства «Знання» України?! Звільніть мене, призначте іншу людину, але нехай планетарій працює як юридична особа, яка, повторюся, самостійна в усьому аж до методів і форм діяльності.

«У липні (2001 р. — П.С.), у період відпусток, коли люди в основному в роз’їзді, було видано постанову президії товариства «Знання», яка позбавляла планетарій усіх без винятку можливостей для ініціативи. Він більше не вважався юридичною особою, інакше кажучи — самостійним організмом, а був відтепер лише одним із другорядних підрозділів цього товариства. Колективові пропонувалося негайно звільнитися й перейти до нового хазяїна, під загрозою, у разі спротиву, звільнення справжнього й невідворотного.

Легко уявити, що відчули планетарці, котрі повернулися у вересні з відпусток. Примітно, проте, що з 36 чоловік необхідну заяву подали лише двоє. Красномовний штрих, який засвідчує багато чого».

Зі звернення колишнього колективу колишнього Київського республіканського планетарію до Президента країни.

У зв’язку з перетворенням КРП на госпрозрахунковий центр, усе зароблене планетарієм йде на рахунок товариства «Знання». А потім директору КРП, котрий бажає одержати гроші, кажуть: «Зачекай зо два тижні (місяці), нині коштів немає». І так відбувається один раз, два, три... Повірте, це аж ніяк не пустопорожні вигадки, у мене є всі підстави так вважати.

Ліквідація юридичної особи — шлях до фізичного знищення КРП. Поясню чому. Планетарій — дороге задоволення. У недалекому майбутньому знадобиться капремонт будинку, де він розташований, та й апарат планетарій, який служить вірою та правдою ось уже скільки років, давно вже вичерпав свій ресурс. Для придбання нового потрібно ні багато ні мало — 4,5 млн. DM. Можу вас запевнити: у товариства «Знання» навіть у радянські часи таких грошей не було. Мало того, госпрозрахункове підприємство можна в будь-який момент, ні в кого не запитавши, ліквідувати. Або переписати положення про те, яким воно має бути. Та й узагалі рішення про ліквідацію юридичної особи приймалося абсолютно не демократично — ніхто не порадився з нашими вченими, з астрономічною громадськістю, зрештою, з містом.

Але я проти госпрозрахункового центру навіть не через усе викладене вище. З тією самою матеріальною залежністю, у принципі, можна погодитися. Сергій Костянтинович Всехсвятський організував Київський планетарій як юридичну особу. І перед світлою пам’яттю мого вчителя я не можу змиритися з тим, що його дітище вирішують ліквідувати. На цьому я стояв і стоятиму.

«...виглядає дивною й незрозумілою спроба ліквідації Київського республіканського планетарію товариства «Знання» України як юридичної особи — однієї з найстарших культосвітніх установ України.

Перетворення планетарію на госпрозрахунковий центр і пов’язані з цим негативні наслідки можуть призвести до різкого зниження статусу просвітительської установи та згортанню його основної діяльності, яка здобула високу оцінку наукової громадськості».

З листа президента Української астрономічної асоціації, академіка НАНУ Ярослава Яцківа, адресованого Президентові України.

Сьогодні планетарій існує фактично як фантом — рішення про ліквідацію юридичної особи ухвалено, але процедуру до кінця не доведено. Слава Богу, він продовжує працювати, виконувати свої зобов’язання перед школами. Коли наші лектори розмірковували про те, аби звільнитися, я особисто умовляв їх залишитися.

Що буде з КРП далі? Можна лише гадати. Керівники товариства «Знання» кажуть, що зроблять планетарій кращим. Але що вони вкладають у ці слова, я не зовсім розумію. Нехай би розробили чітку програму, порадившись із знаючими людьми. Проте нічого цього немає!

Я майже 15 років пропрацював у КРП. І твердо переконаний: майбутнє Київського планетарію не вимальовується в замкненому колі взаємин колектив КРП — товариство «Знання». У це коло мають увійти інші учасники, зокрема, держава в особі міста, авторитетні організації. По-справжньому грандіозні й масштабні проекти одному колективу планетарію не під силу.

І найголовніше — весь комплекс будинків, де розташоване й товариство «Знання», і планетарій, — держвласність. Це підтверджує і Фонд держмайна. Отож, відбувається величезна несправедливість — люди фактично намагаються привласнити площі, на які вони не мають прав! Як я вже згадував, саме місто в далекому 52-му відкрило планетарій. Сім років потому його підпорядкували товариству «Знання». Але, погодьтеся, слова «підпорядкування» та «власність» — аж ніяк не синоніми. Планетарій, повторюся, — державна установа з державним майном. А сьогодні ним так не по-державному намагаються розпорядитися.

«Непокірливому колективові оголосили справжнісіньку війну. Під диким, безглуздим приводом, із нісенітним, принизливим і абсолютно голослівним звинуваченням усувають із посади директора, «знеглавлюють» планетарців: без директора вони не мають формального права навіть оскаржити рішення в суді. Болюча непевність і фактична безперспективність гнітять людей, котрі хотіли й уміли працювати не заради прибутків, а заради ідеї та мрії, — велика, як на сьогодні, рідкість. З кінця листопада всі вони вважаються звільненими. Хтось, можливо, не витримає, здасть позицію, хтось піде. І згасне вогнище душевного тепла й безкорисливої самовіддачі, а діяльність планетарію як такого, вірніше — того, що залишиться від нього, буде введена в сухі, офіційні рамки, в яких холодно й порожньо. І яка радість, який прибуток від цього місту?»

Із звернення колишнього колективу колишнього Київського республіканського планетарію до Президента країни.

«Мета одна — навести порядок»

— Чому ухвалили рішення про ліквідацію КРП як юридичної особи? — з цим запитанням кореспондент «ДТ» звернулася до заступника голови правління товариства «Знання» України Валентина ГЛУШКА.

— Мета одна, — відповів Валентин Андрійович, — навести порядок. Річ у тім, що останніми роками планетарій став структурою, яка відверто працює на себе. На жаль, це стало нам відомо лише восени 2000 р., після документальної перевірки фінансово-господарської діяльності планетарію головним відділом податкової міліції ДПІ по Московському району м. Києва, яка допомогла нам виявити неправомірні дії посадових осіб цієї наукової установи.

Як з’ясувалося, у результаті «плідної» роботи планетарію лише з одним з орендарів площ (безплатно переданих планетарію в користування товариством «Знання»), його керівництву вдалося одержати й не оприбуткувати по бухгалтерії кошти й матеріальні цінності на суму понад 180 тис. доларів США.

— Як таке могло статися?

— Річ у тім, що керівництво планетарію, без узгодження з правлінням товариства «Знання» України (єдиним засновником і власником підприємства) 1992 року заснувало, на переданих йому для господарювання площах, підприємство з аналогічною назвою: Київський республіканський планетарій, але вже у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Зареєстрували це підприємство в Шевченківському районі м. Києва (у Московському районі це було б навряд чи можливо через уже зареєстроване КРП товариства «Знання») й, більше того, внесли в його статутний фонд майно, що знаходиться у віданні КРП. Таким чином, у керівництва планетарію, яке залишилося на своїх робочих місцях, з’явилася можливість укладати різноманітні договори, зокрема й договори оренди, від імені не зареєстрованого належним чином («віртуального») підприємства.

Цьому сприяв спеціально розроблений офіційний бланк підприємства, де, залежно від адресата, українською чи англійською мовою значилося: «Київський республіканський планетарій». При цьому посилання на вищестоящу організацію (товариство «Знання» України) або організаційно-правову форму (товариство з обмеженою відповідальністю) було відсутнє. Така «маленька хитрість» дозволила колишньому директору планетарію І.Крячку писати листи орендарям із проханням переказати гроші за оренду площ на той або інший рахунок, зокрема й зарубіжний, від імені будь-якого з підприємств-«тезок».

— Ну добре. Не відповідає людина посаді — звільніть її та й по всьому.

— Якби все було так просто! Але ж крім Івана Павловича в штаті планетарію працювали його заступники, бухгалтери тощо. Адже вони не могли не знати, що протягом кількох років 146 квадратних метрів площ, які знаходяться в користуванні планетарію, займає фірма, яка сплачує за оренду невідомо кому 3000 доларів на місяць. Усунення з посади директора не усунуло б проблем, створених керівним складом планетарію «спільно», не дозволило б виявити цілу низку фірм і структур, створених на порушення статуту планетарію, і перекрити різноманітні канали витоку грошей, зароблених за рахунок нещадної експлуатації майна товариства «Знання» України.

Яскравим прикладом на підтвердження сказаного може бути створення й існування на площах планетарію ТОВ «Родина». Згадана фірма була зареєстрована за адресою планетарію наприкінці 1995 р., практично водночас із призначенням Крячка директором КРП. Одним із співзасновників «Родини» та її генеральним директором, із правом першого підпису, був призначений знов-таки Іван Павлович. Таким чином, І.Крячко став управляти переданим йому товариством «Знання» в безплатне користування майном планетарію, прямо скажемо, двома руками (у кожній руці по печатці). А тепер запитання «на засипку»: у чиїх інтересах діяли ці руки — товариства «Знання» (синонім — планетарію) чи «Родини»?.. Перед тим, як дати правильну відповідь, слід врахувати, що головний бухгалтер планетарію поєднував посаду заступника головного бухгалтера «Родини», а головний бухгалтер «Родини» одночасно був заступником головного бухгалтера планетарію.

На тих самих «багатостраждальних» площах КРП пліч-о-пліч із «Родиною» існувала та існує книгарня, власником якої є... дружина Івана Павловича. Як ви гадаєте, скільки може коштувати оренда квадратного метра приміщення з окремим виходом на площу біля Республіканського стадіону? Гадаю, з урахуванням повного «пансіону» (електроенергія, тепло, охорона, інші комунальні послуги) 15 грн. на місяць — замало. Заступники директора планетарію також не залишилися в накладі й кожен мав «свій інтерес».

— Наскільки я знаю, коли планетарій засновувався, він був власністю міста.

— Планетарій створено 1 січня 1952 з ініціативи члена президії Українського товариства з поширення політичних і наукових знань академіка С.Всехсвятського. Спочатку ця наукова установа підпорядковувалася управлінню культури Київського міськвиконкому. Але вже в 1958 р. його перевели у відання Київської організації Українського товариства з поширення політичних і наукових знань, правонаступником якого є товариство «Знання» України.

1982 року планетарій безпосередньо підпорядкували правлінню товариства «Знання» УРСР і перейменували на Київський республіканський планетарій. 1984 року товариство «Знання» України на власні кошти побудувало та здало в експлуатацію адміністративно-виробничу споруду на вул. Червоноармійській, 57/3, органічною складовою частиною якої був планетарій. У цьому самому будинку встановили придбаний за гроші товариства «Знання» України апарат «Великий Цейсс». 1988-го планетарій офіційно відкрито для відвідувачів.

Таким чином, Київський республіканський планетарій є власністю товариства «Знання» України.

— А як бути з тим, що Фонд держмайна підтверджує: будинок КРП — держвласність?

— Як я вже говорив раніше, після прийняття в експлуатацію, частину приміщень і відповідне майно товариство «Знання» України передало на баланс планетарію. Але після з’ясування протиправних дій керівництва планетарію, спрямованих на спробу приватизації даного майна, товариство «Знання» повернуло його собі на баланс. Тоді колишнє керівництво планетарію, можливо, аби помститися за зрив спроби приватизації, поставило це майно на тимчасовий облік у Фонді держмайна України. І попри те, що керівництво товариства «Знання» України неодноразово писало регіональному відділенню Фонду про неправомірність дій керівництва планетарію, майно продовжує знаходитися там на тимчасовому обліку. Гадаю, найближчим часом з цим непорозумінням буде покінчено, виходячи з наявності в товариства «Знання» України необхідних правовстановлюючих документів і відповідного роз’яснення голови Фонду держмайна України О.Бондаря про те, що майно товариства «Знання» України не є державною власністю.

— Що буде з планетарієм завтра? Хто ним керує сьогодні? Чи є план його подальшого розвитку й удосконалення?

— Новий директор планетарію — Людмила Рибко, — уже 32 роки працює в планетарії лектором. Досконально знає свою справу й має авторитет у колективі.

Зараз колектив планетарію готується відзначити своє 50-річчя й разом із керівництвом товариства «Знання» розробляє конкретні заходи, спрямовані на вдосконалення науково-просвітительської роботи, відновлює морально й фізично зношене устаткування.

— Як плануєте відсвяткувати 50-річчя КРП?

— Передусім, серією благодійних акцій — проведемо безплатні лекції для дітей і дорослих: кожна перша лекція в дні шкільних канікул буде безплатною. Офіційні заходи заплановані на День планетарію, який 2002 року відзначатиметься 24 березня.

Замість епілогу

Не автору цих рядків судити, хто правий, хто винний у «навколопланетарській» ситуації. Найнеупередженіший суддя — час — усе розставить на свої місця. Головне, аби не страждала велика справа, така важлива й потрібна для нашої країни, для її майбутнього. І щоб зоряне небо над планетарієм ніколи не затягнули грозові хмари черствості, особистих амбіцій і байдужості.