Гідні люди на гідній землі

Чому ми так погано живемо? Чому, маючи плодючу землю, вигідне географічне положення і розумний, працьовитий народ, не можемо створити ефективну державну структуру й економіку, що відповідають сучасним вимогам? На ці запитання, що хвилюють кожного небайдужого громадянина нашої країни, намагалися дати відповідь багато обізнаних і дуже компетентних спеціалістів.

Вперше відповісти на запитання, чому один народ живе краще ніж інший, понад 200 років тому спробував Адам Сміт. Сама назва його знаменитої книги «Дослідження про природу і причини багатства народів» співзвучна тим запитанням, які ми висуваємо перед собою зараз. Він виділив економічні складові, що дають змогу народам і державам досягати процвітання. Найважливішим чинником, на думку А.Сміта, є поділ праці. За час, що минув, економічна наука пішла далеко вперед, віднайшовши безліч нових чинників, які сприяють створенню ефективної економіки. Щодо сучасної економіки можна казати вже про міжнародний поділ праці. Кожна держава з ефективною економікою спеціалізується на якихось окремих її галузях, що дає можливість досягати високої продуктивності праці. Другим важливим чинником сучасної економіки є інноваційний підхід, тобто ефективне впровадження нововведень. На сучасному ринку домінує той, хто спеціалізується на вузькому сегменті, швидко вчиться і створює нові знання, швидко впроваджує нововведення. Зараз у бізнесі навіть існує таке гасло: «Оновлюйся або помри».

Поставимо собі ще одне запитання: «Чи тільки економічними чинниками визначається здатність народів досягати добробуту?» Держава складається з людей, а для них, нарівні з економічними чинниками, дуже важливе значення мають чинники психологічні. Тому, мабуть, можна казати про необхідні психологічні складові досягнення добробуту. Інакше кажучи, менталітет народу має не менш важливе, а може, й визначальне значення в досягненні добробуту.

Психологія особистості свідчить: людина здатна досягти чогось значного лише, якщо вона поважає себе і десь у глибині душі свято вірить, що вона гідна кращого життя. Саме в цьому компоненті слов’яни, з огляду на ряд історичних причин, сильно програють іншим народам. Як ілюстрацію наведу слова Ф.Достоєвського, написані понад 100 років тому: «За кордоном, у натовпі іноземців, мені завжди буває легше: тут кожен іде абсолютно прямо, якщо кудись намітив, а наш йде й озирається: «що, мовляв, про мене скажуть». Утім, на вигляд твердий і непохитний, а насправді немає нікого більш хиткого й у собі невпевненого...» І далі: «Це відбувається саме через глибоку затаєну в ньому неповагу до себе, за неосяжної, звісно, зарозумілості та марнославстві».

Звісно, є відмінності в російському й українському менталітеті, проте відзначені геніальним класиком риси властиві обом народам. Ця характеристика цілком слушна і для сучасних українців, на жаль.

Кілька років тому наш президент сказав, що, побувавши в інших країнах, порівнявши їхні умови життя й наші, він зробив висновок: ми живемо так погано лише тому, що чиновники у нас геть усі крадуть. Дозволю собі не погодитися — справді, крадіжки виснажують країну, однак це не причина, а наслідок. Крадуть у нас тому, що не вірять у себе, не вірять, що можуть заробити чесно навіть більше, аніж украсти.

Таким чином випливає, що для піднесення економіки і розбудови гідного життя необхідно докласти зусиль передусім для підвищення самоповаги громадян (зрозуміло, без шовінізму). З цього погляду можна інакше поглянути на проблему розвитку малого та середнього бізнесу. Власник, нехай навіть малий, має велику самоповагу і готовий обстоювати свою незалежність і гідність. Вочевидь, дер­жаві нарешті варто вкласти кошти в розвиток малого та середнього бізнесу. Може, економічно це менш вигідно, аніж робити ставку на великий бізнес. Однак у перспективі це буде найбільш правильним вкладенням грошей, найефективнішою стратегією.

Класики сучасної економічної теорії К.Нордстрем і Й.Ріддерстралє звернули увагу на цікавий факт: там, де осідають гомосексуалісти і богема, починається економічне піднесення. Спробуємо проаналізувати цей факт. Мабуть, гомосексуалісти і богема гуртуються в тих регіонах, де населення більш терпиме до інших поглядів і способу життя. У цих місцях люди ставляться з повагою до тих, хто не схожий на них, вони більш сприйнятливі до нового й незвичного, до інновацій, технічного прогресу та розвитку суспільства. Те, що в таких регіонах оселяються люди нетрадиційної сексуальної орієнтації, — не причина, а індикатор того, що суспільство дозріло до зростання і змін.

Таким чином, можна виділити два основні психологічні чинники, які визначають економічний прогрес, — самоповага і повага, толерантність до інших, навіть якщо їхні погляди дуже різняться.

Є й інші чинники, котрі, як на мене, впливають на самосвідомість. Наприклад, спокій і впевненість у собі. Сучасна психологія має у своєму розпорядженні силу-силенну технік, що дають можливість програмувати свою підсвідомість на спокій і впевненість у собі. Одна з них — це техніка афірмацій, суть якої полягає у постійному повторенні позитивних висловлень, поки підсвідомість не сприйме їх як обов’язкові до виконання й не увімкне відповідні внутрішні резерви. Наприклад, можна повторювати вголос або про себе: «З кожним днем я стаю більш дужчим, упевненішим у собі і легко досягаю успіху». Необхідно враховувати одну особливість: підсвідомість не розуміє частки «не» і все сприймає дослівно. Уявіть, що людина щоранку каже собі: «Мій дім ще не згорів, я ще не помер і я помру, щоб довести іншим, що я гідна людина». У цих словах підсвідомість відчуває високу ймовірність нещастя і починає до цього готуватися. Вона готується не до успіху й процвітання, а до нещастя і боротьби. А тепер згадаємо слова нашого гімну:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Тепер порівняємо зі словами американського гімну:

«Слався, перемога і мир, врятована небесами земля!

Слава силі, що створила і зберегла нас як націю.

Тож перемагай, не зволікай. На знак шани Батькам.

Гасло наше: «У Богові — наша віра», —

І зоряний прапор! Хай вічно майорять твої хвилі,

Земля свободи, мужності, живи!»

Може, слова нашого гімну необхідно змінити на більш позитивні, оптимістичні, на такі, які програмуватимуть підсвідомість, переконуючи у впевненості та силі.

Не можна не згадати ще одну інституцію, яка справляє величезний, якщо не визначальний, вплив на стан суспільства — це церква. 1907 року Лев Толстой написав статтю «Чому християнські народи загалом й особливо російсь­кий перебувають нині у важкому становищі». Наведу дві цитати: «Люди самим досвідом життя будуть змушені зрозуміти те, що без релігії люди ніколи не жили і не можуть жити, що якщо вони живі тепер, то це лише тому, що серед них ще живі залишки релігії; зрозуміють, що вовки, зайці можуть жити без релігії, людина ж, яка має розум, таке знаряддя, що дає їй величезну силу, — якщо живе без релігії, скорившись своїм тваринним інстинктам, стає найжахливішим звіром, що найбільше шкодить подібним до себе».

«Причина, через яку християнські народи загалом і російський народ особливо перебувають нині у важкому становищі, — та, що народи не лише втратили єдину умову, необхідну для мирного, злагідного і щасливого співжиття людей: віру в одні й ті самі засади життя і спільні для всіх людей закони вчинків, — не лише позбавлені цієї головної умови гарного життя, а й шкарубнуть у брутальній марновірності про те, що люди можуть жити гарним життям без віри».

Щось додавати тут або коментувати немає сенсу. Л.Толстой знав людську душу краще за багатьох сучасних філософів, психологів і соціологів разом узятих. Як видно, наша християнська церква потребує реформування і піднесення свого статусу і ролі в суспільстві.

Вже багато йшлося й писалося в пресі про необхідність національної ідеї, яка сприймалася б усіма громадянами України і сприяла об’єднанню людей. З огляду на вищесказане, напевно, вона має звучати приблизно так: «Ми гідні люди, що живуть на гідній землі».