В Україні є чимало міст із багатовіковою історією, овіяних ратною славою, з чудовими билинами і легендами...
Дубно швидко розвивається. У 1498 році йому дарується грамота, за якою селище одержує статус міста. У 1507 році польський король Сигізмунд I подарував жителям Дубна Магдебурзьке право, а його власнику князю Костянтину Острозькому дозвіл будувати укріплення для оборони від ворогів, проводити ярмарки і торги, збирати мито з заїжджих купців. Про масштаби Дубенських контрактових ярмарків говорить те, що на них з усіх кінців України і з тодішнього близького і дальнього зарубіжжя з’їжджалося до 30 тисяч чоловік.
На початку XVII століття після Люблінської унії Дубно стає одним із центрів поширення католицизму на здавна православній Волині. Місцеві православні церкви перетворюються на уніатські, будуються католицькі монастирі бернардинів і кармеліток. Польські магнати і шляхта сподівалися в такий спосіб ополячити українців. І це, звісно, спричинило опір, що супроводжувався хвилями антипольських повстань.
І ось саме тут ми підходимо до трагічної історії, повіданої видатним нашим земляком Миколою Гоголем. Драма ця відбувалася біля стін тієї самої Дубенської фортеці. Тут Тарас Бульба втратив обох своїх синів: Андрія власноручно застрелив за зрадництво, а Остапа взяли в полон і по-звірячому закатували поляки. Повість ця, звісно ж, художня вигадка. Проте, блукаючи уздовж стін Дубенського замку, я ловив себе на тому, що шукаю той підземний хід, яким служниця-татарка провела Андрія до своєї панночки в обложену фортецю, і місце, де Тарас Бульба вимовив крилату фразу: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю!»
А якщо повернутися до історичних фактів, то можна пригадати: лише 1577 року татари двічі брали в облогу Дубно. Вперше у березні, сім днів продержавши в облозі замок, і відступили, спаливши передмістя та 200 околишніх сіл. Вдруге восени, коли в замку саме готувалися до весілля племінниці князя Костянтина Острозького Беати Дольської. Раптова поява татар викликала паніку серед мешканців замку. У цей момент енергійна Беата підійшла до гармати, приставила гніт і вистрілила у ворогів. Випадковий постріл виявився настільки вдалим, що ядро вразило саме татарського хана. Нападники відступили. Ближчий до того, про що повідав Гоголь, епізод 1648 року, коли Дубно оточили загони Максима Кривоноса. Але, як і в повісті «Тарас Бульба», козацьке військо не змогло захопити фортецю. Не змогли взяти Дубно 1660 року також полки російського боярина Шереметьєва.
До початку XX століття Дубенський замок так ніхто жодного разу не здобув. І лише в Першу світову війну австро-угорські війська важкою артилерією частково зруйнували фортецю. Останній удар по замку завдала армія країни рад. Після відходу частини, що дислокувалася у ньому, замок являв собою справжні руїни.
Сьогодні Дубенський замок поступово відбудовується і реставрується. На його території діють музеї, виставки. Ця рідкісна за красою фортифікаційна споруда по праву може вважатися визначною пам’яткою не тільки Рівненщини, а й усієї України.
Що ж стосується Миколи Васильовича Гоголя, то він, як не дивно, у Дубно не бував. Проте бували в різні часи, народилися або жили тут Северин Наливайко, Іван Мазепа, Петро Перший, Станіслав Понятовський, Григорій Сковорода, Михайло Драгоманов, Володимир Короленко, Олександр Купрін, Михайло Кутузов, Микола Лисенко, Тарас Шевченко, Ярослав Гашек, Симон Петлюра, Леся Українка, Іван Франко, Патріарх Мстислав (Степан Скрипник) і багато інших.
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google