Душа «Співучої родини»

Постійні читачі нашої газети, мабуть, звернули увагу на особливе ставлення нашої газети до відомого в столиці аматорського клубу «Співуча родина». Працює він при Київському будинку вчителя вже п’ятнадцять років — майже стільки ж, скільки існує «Дзеркало тижня». Наша редакція теж співуча, співати любимо й, без зайвої скромності, вміємо. Тому й товаришуємо зі «Співучою родиною». Завжди відвідуємо засідання клубу, влаштовуємо спільні акції, спонсоруємо та інформаційно підтримуємо різноманітні заходи.

Звісно, часто спілкуємося із президентом клубу Галиною Лактіоновою — його організатором, завзятим ентузіастом, натхненником і генератором ідей. Але обов’язково слід згадати ще одну людину, без якої, як колись співав Марк Бернес, «тут ничего бы не стояло...», — Любов Лавриненко. Сама Галина Михайлівна називає її рушійною силою «Співучої родини». Але знаєте, як у сім’ї: мама дітей доглядає, по господарству порається: готує, прибирає, пере, і все це якось не дуже й помітно. Отак і Любов Василівна — незмінний соратник і права рука президента клубу. Днями вона відзначила круглу дату.

Проглядаючи свій фотоархів за кілька років, я, на превеликий подив, світлини Любові Лавриненко крупним планом не знайшов. Усе вона десь збоку чи серед кількох десятків облич на груповому знімку. При тому, що практично жоден концерт, вечір чи екскурсія без її участі не обходиться.

Організаторські здібності Люби Лавриненко проявилися ще в шкільні роки. Вона завжди була старостою або піонервожатою, комсоргом або профоргом. І за яку б справу не бралася, завжди вкладала і вкладає в неї всю свою енергію і душу. Чи то гарт і досвід ватажка, чи то успадковані від батьків риси, але обов’язковість і надійність у неї, що називається, у крові.

Будь-що започатковане Любов Василівна завжди доводить до переможного кінця. Але не слід думати, що вона лише чудовий виконавець. Любов Лавриненко — надзвичайно творча людина. Аби осягнути діапазон її уподобань, достатньо ознайомитися лише з кількома останніми проектами. Це — програма «Київ без околиць», яка засвідчила, що талановиті творчі люди живуть не тільки в центрі Києва і виступають не лише на центральних концертних майданчиках столиці. Або творчий вечір Любові Забашти, проведений у Кончі-Заспі. А фестиваль, присвячений 100-річчю видатного диригента Натана Рахліна, який вийшов за межі клубного заходу! Не менший успіх мав ініційований Любов’ю Лавриненко проект «Дорога до батьківської хати». У його рамках відбулися творчі вечори й концерти на батьківщині Олександра Білаша, у рідному селі Павла Тичини, про яке поет написав вірш «На майдані коло церкви...». А крім того, деякі відомі артисти відвідали з концертами свою малу батьківщину.

Сама Любов Василівна ніколи не виступає — певно, надто критично ставиться до своїх вокальних здібностей. А от під час застілля після концерту душу відводить — співає охоче, з великим натхненням і насолодою. А ще Любов Лавриненко напрочуд чуйно, уважно ставиться до здібної молоді. Відчути талант, підтримати, допомогти, окрилити Любов Василівна Лавриненко вміє.

Бажаємо іменинниці творчої наснаги й міцного здоров’я, аби втілити в життя всі свої задуми!