Друзі здоров’я

Невеличка публікація в «ДТ» про те, як краєзнавці з Бучі відродили пам’ять про незаслужено забутого земляка, лікаря-гідропата Вітольда Камінського, викликала жваву реакцію читачів і стимулювала нові пошуки. Випала можливість доповнити і поглибити відомості про бучанського лікаря-феномена, який наприкінці XIX — на початку XX століття зайнявся розробкою методики лікування пацієнтів водою і досяг на цьому напрямі таких успіхів, що його популярність вийшла за межі тодішньої Російської імперії.

Виявилося, що феноменом Камінського цікавляться не лише бучанські краєзнавці. Дослідницьку роботу вели й київські медики-ентузіасти одного з лікувальних закладів Головного управління охорони здоров’я Київської міської держадміністрації. Медична установа саме оновлюється — триває ремонт, після якого, як кажуть, тут відновить роботу кабінет лікування за методикою Камінського. Головний фізіотерапевт ГУОЗ Києва Сергій Бучинський ішов до цього довгі роки. Про лікаря Камінського він знає не з чуток і мав можливість переконатися у значенні спадщини, яку залишив нам лікар-земляк і яку нащадки використовують далеко не повною мірою.

…Історія того, як київські лікарі зацікавилися вченням Камінського, сягає у глиб часів й інколи набуває рис справжнього детективу. Під час Вітчизняної війни дівчина-медик Марія разом із товаришами опинилася під Кенігсбергом, де за наказом командування підшукувала місце для госпіталю. Відвідуючи один будинок за іншим, вона потрапила до старого будинку, обстановка в якому нагадувала чи то медустанову, чи то лазню — кімнати були обладнані ванними, душовими. На другому поверсі заінтригована дівчина застала старого німця, який спотвореною російською мовою намагався пояснити їй, що найбільша тут цінність — це книжки за його спиною. Він показав Марії найцінніші з них: книжку німецькою та рукопис російською мовою, що були присвячені водолікуванню. Ця зустріч, нечіткі, але емоційні пояснення старого медика, який безперестанку вигукував: «Російський бог Камінський! Друг здоров’я!», перевернули все її життя. Тільки через багато літ Марія Кронік-Прокоф’єва довідується, що «бог Камінський» не вигадка, а «друг здоров’я» це не характеристика людини, а книжка знаменитого лікаря. Та спочатку їй доведеться закінчити свою медичну освіту. Після війни, вже лікарем, після тривалих розшуків вона довідалася, що відомості про методику Камінського, яка набула такого поширення в Німеччині, та й не лише там, є сенс шукати у фондах Київської науково-медичної бібліотеки. Заради своїх пошуків Марія навіть переїхала до Києва. Працювати в архівах випало в лихий час: відбувалося чергове «сортування» літератури на ідеологічно допустиму та шкідливу, що підлягає знищенню. Отже, Кронік-Прокоф’євій зі спадщини Камінського вдалося знайти лише обкладинку книжки під заголовком «Друг здоров’я» та ще деякі сторінки інших книжок, що стосуються водолікування… Ланцюжок, початком якого стала зустріч зі старим німцем, замкнувся...

З ім’ям Марії Кронік-Прокоф’євої пов’язано перші кроки у використанні методики Камінського в Києві. Присвятивши своє життя водолікуванню, вона побувала в Бучі, де Вітольд Камінський лікував пацієнтів, спілкувалася з тими з них, хто випробував на собі його методику лікування водою, познайомилася з однією з дочок Камінського — Марією Вітольдівною, а наприкінці життя написала книжку «Вода животворяща».

Її молодий колега Сергій Бучинський продовжив справу збереження пам’яті про спадок Камінського. Вивчивши масу довідкової літератури, він вирішив знайти сліди діяльності лікаря-гідропата у Києві. На основі даних довідника «Весь Киев» за 1911 рік та інших джерел молодий лікар відшукав будинок, у якому на початку ХХ століття Вітольд Камінський лікував хворих. На вулиці Саксаганського, 20, водолікарні, де приймав незвичайний лікар, сьогодні, звісно, немає. Тут стоїть звичайний будинок, і багато людей навіть не знають, що колись на цьому місці творив дива зцілення звичайною водою лікар Камінський.

Краєзнавцям із Бучі було що розповісти колегам по пошуку. Як-не-як, тут збереглося житло Камінського, криниця, з якої він брав воду для лікування пацієнтів. Нині на будинку знаменитого лікаря-земляка встановлено меморіальну дошку, на його могилі — гідний пам’ятник. Одна з вулиць селища названа ім’ям Вітольда Камінського. Місцевий краєзнавець Михайло Тюменцев записав спогади бучанців, які лікувалися у знаменитого лікаря-земляка. Жаль лише, що через нестачу коштів видати ці спогади немає можливості. З тієї самої причини не перевидаються і праці знаменитого лікаря. Його книжка «Техника применения факторов естественного лечения (физиатрики) в домашнем их исполнении», написана 1897 року, є лише в київській медичній бібліотеці з правом читання без винесення. Навіть найвідоміша книжка «Друг здравия» (1906) не перевидавалася. У 1992-му завдяки ентузіазму вчителів-краєзнавців Надії Хвилі та Михайла Тюменцева після великої (близько ста років!) перерви читачі отримали можливість ознайомитися з уривками з двох названих книжок Вітольда Камінського. Та книжка вийшла невеличким тиражем — 10 тис. примірників. Зате 1999 року одне з видавництв Санкт-Петербурга без будь-яких узгоджень видало масовим тиражем книжку, підготовлену бучанськими краєзнавцями. Тюменцев не став подавати в суд на ділків від літератури, мовляв, «аби тільки людям пішло на користь»...

Ім’я випускника відділення фізіотерапії Лейпцизького університету Вітольда Камінського шанують у Німеччині (німецькі фахівці — основоположники гідропатії, і цей напрям у медицині там давно в пошані). Його книжка визнана там одним із найкращих підручників із водолікування. За словами Михайла Тюменцева, японський професор Кацузо Ніші, створюючи свою унікальну «Систему здоров’я Ніші», вивчив близько 70 тисяч медичних праць учених різних країн, але відібрав усього 62 праці, серед яких — книжка Камінського «Друг здравия».

Дослідникам життя Камінського потрібно ще багато чого з’ясувати. Відомо, наприклад, що він працював над написанням книжки, яка так і не вийшла. Її рукопис десь загубився. Старожили розповідали, що до Бучі, де залишалися родичі Камінського, навіть приїжджали німецькі фахівці і намагалися знайти цю працю. Але безрезультатно — збереглися лише деякі рецепти, переписані від руки допитливими пацієнтами.

Нині бучанські та столичні шанувальники лікаря-гідропата працюють над тим, щоб установити на будинку в Києві, де раніше практикував Камінський, меморіальну дошку. Вона вже виготовлена з допомогою «Просвіти». Залишилося лише роздобути необхідні гроші на те, щоб
її встановити. Ентузіасти, які затратили чимало сил на пошуки, сподіваються, що спонсори
знайдуться. Добродійні кошти можна перерахувати у гривнях: р.с.26009301360317 у Залізничному відділенні ПІБ м. Києва МФО 322153 код 21459978 (із позначкою: на відкриття меморіальної дошки і збереження пам’яті В.Камінського), у доларах США: BANK OF NEW YORK, NEW YORK SWIFT:IRVTUS3N ACC N890-0060-077 IN TNE NAME OF UKRPROMINVESTBANK IN TNE FAVOUR OF ZALIZ-NICHNIJ DPT PIB ACC N 39016902322153/840 FOR CLIENT Dziennik Kijowski ACC 26009301360317/840 (з позначкою: на відкриття меморіальної дошки та збереження пам’яті В.Камінського).