ДІТЕЙ — НЕ БИТИ, ХВОРОБУ — ПОПЕРЕДЖАТИ

Побачити і трохи зрозуміти життя Ізраїлю я змогла під час стажування за програмою MASHAV, куди потрапила після суворого конкурсного відбору до складу інтернаціональної групи лікарів із країн СНД, Азії, Африки, Латинської Америки. Протягом 2,5 місяця у мене була можливість ознайомитися з життям цієї країни, попрацювати в медичних центрах. Своїми спостереженнями та враженнями про цю поїздку я і хочу поділитися.

Надання медичної допомоги перебуває на досить високому рівні й орієнтоване на американські стандарти. Усі лікувальні установи — від поліклінік до великих лікарень — обладнані за останнім словом техніки, у них працюють висококваліфіковані лікарі, медичні сестри, молодший медичний персонал. У Ізраїлі, як і в усьому цивілізованому світі, престижно бути здоровим, аби витримувати напружений життєвий і робочий ритм.

Витрати на медичне обслуговування оплачуються через лікарняні каси, на рахунок яких кожен громадянин старший 18 років щомісяця вносить близько 5% від своєї заробітної плати чи інших видів доходів. Якість і обсяг допомоги не залежить від того, хто, скільки і як довго вносить гроші в касу, головне — в пацієнта є карта медичного страхування. Лікуватися можна в державній або приватній медичній установі. У першому разі для хворого це буде практично безплатно. Лікування у всьому світі, і в Ізраїлі зокрема, коштує досить дорого, держава й лікарняні каси не завжди можуть цілком покрити видатки — тому невелику їхню частину пацієнт змушений брати на себе. Лікування в приватній клініці обійдеться дорожче, але витрати частково також покриє лікарняна каса. Найбільші та найсучасніші медичні центри належать державі.

На первинному рівні медична допомога надається сімейними лікарями в поліклініках. За необхідності рекомендується консультація, додаткові обстеження в спеціалізованих профільних центрах, інститутах або стаціонарне лікування в госпіталі. Аби потрапити на прийом до лікаря, потрібно записатися і зачекати... тиждень-два.

Викликати лікаря додому не прийнято, і роблять це вкрай рідко, у виняткових випадках за попередньою домовленістю.

Можна також самостійно звернутися в прийомне відділення лікарні, де пацієнта обстежать, нададуть необхідну допомогу (за потреби — госпіталізують) і відпустять додому з рекомендаціями стосовно подальшого лікування. У екстрених випадках можна викликати «швидку допомогу». Станції «швидкої допомоги» розташовані так, щоб протягом 10 хвилин бригада лікарів уже була на місці виклику. Але це коштує дуже дорого, і більшість воліють приїхати до клініки своїм ходом.

Хронічні захворювання, як правило, лікуються амбулаторно під наглядом лікаря. У лікарню направляють пацієнтів зі значним погіршенням здоров’я, котрі мають потребу в цілодобовому медичному догляді, наданні невідкладної допомоги — з інфарктами, інсультами, іншими важкими захворюваннями, які вимагають виконання складних діагностичних процедур, хірургічних втручань.

Велика увага приділяється профілактичній медицині, бо хворобу легше й дешевше попередити чи виявити на ранніх стадіях. Щорічні профілактичні огляди, обстеження, спеціальні державні програми з профілактики онкологічних захворювань реально існують і працюють (приміром — для профілактики й раннього виявлення раку легенів, — щорічне обстеження курців не лише рентгенологічно, а й з обов’язковою комп’ютерною томографією легенів).

За рівнем середньої тривалості життя Ізраїль посідає друге місце в світі після Японії — для чоловіків 78 років, для жінок 84 роки. Дуже приємно спостерігати за літніми сімейними парами, котрі, турбуючись про здоров’я одне одного, разом приходять на прийом до лікаря (чимало з них віком за 70 років бадьоро керують автомобілем). Від самого ранку й до пізнього вечора на березі моря або в численних парках і скверах усі — і старі, й молоді займаються спортом, загартовуються, зміцнюють своє здоров’я, бігають, стрибають, плавають, грають у теніс, футбол.

І ще не можна не зазначити: ізраїльські родини, як правило, багатодітні (троє і більше дітей). Діти веселі, щасливі, їм дозволено робити все, що завгодно, їм не роблять зауважень, не кричать, не піднімають руку на дитину — можна потрапити до поліції і навіть побувати в тюремній камері. І якщо в нас із дітьми, як правило, на прогулянку виходять матусі, то в Ізраїлі — тата чи обоє батьків. У лікарняних палатах поруч із хворим завжди можна побачити багато родичів — коли в когось виникають проблеми зі здоров’ям, уся сім’я приходить на допомогу.