«...де ввечері небесною ходою блукають ангели»

Красуня — інакше про неї не скажеш. Ну так, можливо, у чомусь несучасна, дещо меланхолійна... Зате яка поетична, з яким давнім і славнозвісним родоводом, із якою багатющою спадщиною! А які в неї очі!.. Справжні озера — чисті, глибокі, чарівливі... Але поринати в них слід обережно. У прямому значенні. Адже йдеться про батьківщину знаменитого Світязя — славетну Волинь.

Розпочинати знайомство з Волинським краєм потрібно з його столиці — древнього Луцька. Це місто особливе — камерне, з настроєм і родзинкою. Точніше, «родзинок» у ньому більш ніж достатньо, але головною визначною пам’яткою був і залишається величний Луцький замок.

Серед місць, обов’язкових для відвідання, — луцький «будинок з химерами». Це — житло (і майстерня водночас) місцевого скульптора Миколи Голованя, яке майстер перетворив на оригінальний артоб’єкт. Причому не статичний, а видозмінюваний. Точно пам’ятаю: кілька років тому він був менш «захимереним», до того ж деякі фантастичні істоти відтоді змінили місце свого розташування. Цікаво, це господар будинку вирішив їх «перепрописати» чи?.. Адже місце тут непросте, загадкове, усяке може статися... І що ця дівка дивиться так лукаво?..

Настійно раджу відвідати і єдиний у своєму роді Музей волинської ікони. У його експозиції — понад 500 робіт сакрального мистецтва. Яскравих, самобутніх, дуже соковитих за колористикою і неординарних у плані зображених сюжетів. Повірте, музеїв, які справляють таке враження, дарують стільки позитивних емоцій і так благотворно впливають на душевний стан, у нас, на жаль, небагато.

Зате на Волині їх як мінімум два —згаданий вище і Літератур­но-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в селі Колодяжному. Ну який музей можна побачити в маленькому провінційному селі? Правильно, тільки заштатний і в «найкращих» совкових традиціях. Колодяжненський ущент розбиває стійкий стереотип (що само по собі вже чудово!).

Завдяки попередньому президенту України, котрий побував тут і вжахнувся від злиденного стану музею, у ньому зробили капітальний ремонт. Тепер це сучасна, світла будівля зі стильною експозицією. Але найголовніше — тут працюють просто-таки надзвичайні люди: професіонали найвищого класу, котрі самі закохані у творчість Лесі і за неповну годину екскурсії закохують у неї всіх відвідувачів! Погодьтеся, адже саме заради цього, власне, й створюються подібні заклади. Наприклад, автор цих рядків, приїхавши додому, відразу дістала відповідний том із зібрання творів Лесі Українки і тепер захоплено читає «Руфіна і Пріс­циллу». Спасибі старшому науковому співробітникові колодяжненського музею Марії Чашук: не було б її екскурсії, хто знає, коли б добралася до цієї приголомшливої монументальної і багатогранної драми.

Одне слово, їдьте в Колодяж­не. Слово честі, не пошкодуєте.

Не розчарується і той, хто вирішить побувати на Шацьких озерах. Втім, що значить «не розчарується»? Щонайменше — дістане неабияке задоволення! Тут так чудово навіть зараз, у «низький» сезон: прекрасні краєвиди, найчистіше повітря, тиша і спокій сприяють знаходженню душевної рівноваги і гармонії, а санаторно-курортне лікування — максимально швидкому та ефективному відновленню здоров’я. А якщо до цього додати, скажімо, практиковану в санаторії «Лісова пісня» фітотерапію, то результат напевне перевершить навіть найсміливіші сподівання. Отака вона, цілюща сила чарівних чаїв, виготовлених із місцевих трав і меду з тамтешньої пасіки! До слова, територія навколо Шацьких озер нині активно забудовується, розвивається «зелений» туризм, що, безумовно, на руку бажаючим тут відпочити: є пропозиції на будь-який смак і гаманець.

Приїхати на Волинь і не побувати у Володимирі-Волинському — це, щонайменше, несерйозно. Адже Володимир-Во­линсь­кий — місто древнє (йому понад 1000 років), яке посідає особливе місце в історії нашої дер­жави. Він був економічним, політичним і духовним центром Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Це — місто військових, форпост нашої держави на її західних кордонах. Головні визначні пам’ятки — Успенський собор та унікальна Василівська церква-ротонда.

...У туристичному путівнику по Луцьку є кілька чудових рядків із вірша Ольги Ольхової:

Я хочу знов-таки до того міста,

де ввечері небесною ходою

блукають ангели —
такі голубокрилі —

і пошепки говорять між собою...

Прочитала їх і зрозуміла: я теж знову хочу в те місто. Адже в моєму Києві ангелам, на жаль, місця немає...

За організацію прес-туру на Волинь автор дякує ДП «Ук­раїнська туристична інфраструктура» і ЗАТ «Волиньтурист».